ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІ Подай скаргу

Публічна чи приватна територія – особливості роботи журналіста

27.11.2019, 13:06
Фото – likarnya.cv.ua
Фото – likarnya.cv.ua

Дуже часто на дверях різних магазинів, будинків тощо можна побачити перекреслений фотоапарат, відеокамеру та попередження, що знімати тут не можна. Виникає питання: що робити журналістам, яким потрібно зробити сюжет біля цього приміщення або безпосередньо щодо цього приміщення?

Перекреслений фотоапарат означає, що власник приміщення визначив певні правила поводження з інформацією у своєму приміщенні. Зокрема, заборонив фотографувати. І зазвичай він тут у своєму праві. Відповідно до частини другої статті 21 Закону України “Про інформацію”, фізична чи юридична особа приватного права (окрім суб’єктів владних повноважень) має право обмежити доступ до певної інформації. Така інформація називається конфіденційною. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов. Тобто, коли журналістам треба зняти сюжет під значком з перекресленою відеокамерою, необхідно знайти власника приміщення і отримати його згоду на знімання. Бажано, щоб згода була складена в письмовому вигляді. Якщо такої згоди немає – за загальним правилом така зйомка буде незаконною, і у фізичної або юридичної особи з’являються підстави щодо звернення до суду з позовом про відшкодування завданого збитку, а також вилучення інформаційних матеріалів, які зазіхають на порушення таємниці приватності. Збір конфіденційної інформації без згоди фізичної або юридичної особи може також призвести до відповідальності журналістів за статтею 182 Кримінального кодексу України: за незаконне збирання, зберігання, використання, поширення конфіденційної інформації про особу можна дістати обмеження волі на строк до трьох років.

Зазначене в попередньому абзаці стосується саме приватних помешкань і звичайних громадян. У громадських місцях окрема людина або фірма не має права обмежувати фото- і відеознімання та інші види законної професійної діяльності журналіста. Фізична особа може попросити не знімати особисто її в громадському місці, відповідно до статті 307 Цивільного кодексу України, – але не може перешкоджати зйомці загалом.

Проте загальне правило перестає діяти в конкретних випадках. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України “Про інформацію”, не може визнаватися конфіденційною інформація, яка містить відомості:

1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;

3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включно з харчуванням, одягом, житлом, медичним обслуговуванням та соціальним забезпеченням, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

4) про факти порушення прав і свобод людини, включно з інформацією, що міститься в архівних документах колишніх радянських органів державної безпеки, пов’язаних з політичними репресіями, Голодомором 1932–1933 років в Україні та іншими злочинами, скоєними представниками комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;

5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб;

5-1) щодо діяльності державних та комунальних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких понад 50% акцій (часток) належать державі або територіальній громаді, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територіальної громади в якому становить 100%, що підлягають обов’язковому оприлюдненню відповідно до закону;

6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто в разі повідомлення про масове отруєння в закладі громадського харчування, коли журналіст знімає антисанітарні умови зберігання продуктів і приготування їжі, будь-які заборони зйомок і згадки власника про приватність приміщення вже не мають законної сили. У разі якщо на заводі стався вибух той факт, що завод приватний, уже не має значення. Якщо адвокат Василя Стуса вів діяльність на користь КДБ і порушував законні права свого підзахисного – ця інформація не може бути утаємничена, хоч і минуло вже багато років з того моменту.

Окрім того, відповідно до частини п’ятої статті 6 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, зокрема до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменувань юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, окрім випадків, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Також, відповідно до частини другої статті 5 Закону України “Про захист персональних даних”, не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка обіймає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Тобто збір інформації, чим саме займаються народні депутати України в сесійній залі Верховної Ради, де вони виконують депутатські повноваження, не є інформацією з обмеженим доступом і може поширюватися журналістами саме на підставі цієї норми закону.

Навіть якщо зйомка проводилася на приватній території і збиралась інформація, доступ до якої був обмежений фізичною або юридичною особою, – законодавство передбачає, що така інформація може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Причому не варто плутати інтерес великої кількості людей до пікантних подробиць життя кінозірки із суспільним інтересом. Відповідно до частини другої статті 29 Закону України “Про інформацію”, предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Робота журналіста часто вимагає пошуку балансу, зокрема між правом на приватність і суспільним інтересом. Закон визначає лише загальні принципи, на яких будується баланс, проте в кожному конкретному випадку можуть бути особливості. Тож дуже добре мати можливість порадитися з юристом у таких ситуаціях. 

Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ info@imi.org.ua.

Юрист ІМІ Алі Сафаров

Матеріал підготовлено в межах проєкту з безпеки для журналістів Jmama

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!