Після російських ударів по енергетиці українська енергетична інфраструктура працює на межі. Наприклад, 3 лютого українська влада повідомляла, що сотні багатоповерхівок у Києві лишалися без опалення, а мешканці в окремих районах одночасно відчували перебої зі світлом, теплом і водою. 

Систематичні удари РФ по енергетичній системі України та несприятливі погодні умови призвели до складної ситуації зі світлом, теплом і водопостачанням у багатьох містах України. Юристи ІМІ, так само як і представники державних органів, кваліфікують такі удари як злочини проти людяності. Женевська конвенція (протокол І) визначає їх також як воєнні злочини. 

Насправді, щоб зрозуміти масштаби й мету цих злочинів, не потрібно читати міжнародні конвенції чи консультуватися з юристами. Досить уявити крижані зимові ночі без світла, тепла й води. Стає очевидним, що РФ завдає цих ударів не по якихось інфраструктурних елементах, а по людях. Як же пропагандистам вдалося пояснити цей доволі очевидний злочин проти людяності своїм громадянам?  

Як російські телеграм-канали заперечують очевидне

Читання російських телеграм-каналів з фокусом на українську енергокризу демонструє типову схему. Визнання ударів – але заперечення їхнього цивільного характеру. Або ж значне применшення наслідків для мирних мешканців.

Прикладом є російський пропагандистський телеграм-канал “Zлой Пруф”, який спершу повідомляє про влучення по ТЕЦ-4, ТЕЦ-5, ТЕЦ-6 у Києві та по підстанції 750 кВ “Київська”, а згодом виходить з “уточненнями”: мовляв, було вражено об’єкти “військової критичної інфраструктури”. Скарги киян про комунальний колапс у столиці цей телеграм-канал називає “хохлопропагандою”. Додає, що він у це не вірить, і закликає свою аудиторію не вірити також. Завершує свій допис пропагандист словами, що йому геть байдуже, що відбувається з українцями, оскільки йому набридло “жаліти братній народ”.

Цей самий канал називає постановкою і “роботою української пропаганди” кадри того, як кияни ночують у метро. На думку авторів каналу, це фейк, спрямований на західну пресу: мовляв, для подальшої фінансової допомоги Україні.

Скриншот зі “Zлой Пруф”

Російська пропаганда зараз виконує функцію морального анестезіолога для внутрішньої аудиторії. Удари по енергетиці подаються не як насильство над цивільними, а як просто чергова операція проти української армії, а що такого. 

Наприклад, російський пропагандист Володимир Соловйов у постах у своєму телеграм-каналі заявляє, що удари не стосуються цивільного населення, а спрямовані по “енергетичних і транспортних структурах, які використовують ЗСУ”. Він намагається “перекласифікувати” цивільні об’єкти в розряд легітимних військових цілей – без фактів, доказів і конкретики. Досить вимовити магічну формулу “це використовують ЗСУ”, щоб автоматично зняти із себе відповідальність (у їхній уяві, звісно). 

Цю ж тезу повторює і російський пропагандист Захар Прилєпін, стверджуючи, що мета російських ударів по українській енергетиці – це не терор щодо цивільного населення, а лише “знеструмлення підприємств військового призначення”. 

Скриншот з телеграм-каналу Захара Прилєпіна

Водночас жоден пропагандист не може пояснити, який конкретний військовий ефект був від удару. І всі вони замовчують жахливі наслідки їхніх злочинів для цивільного населення.

Про те, що енергетична криза в Україні є “перебільшенням”, пише і російський пропагандистський телеграм-канал “Военкор Котенок”. Він стверджує, що якби під ударами перебували дійсно об’єкти цивільної енергетичної інфраструктури, то їх не вдавалося б так швидко відновлювати. “Военкор Котенок” заявляє, що аналізує якісь свої закриті дані (невідомого походження, але російська аудиторія невибаглива) – і робить висновок, що насправді шкода для цивільних незначна, а українці просто “багато плачуть”.

Скриншот з телеграм-каналу “Военкор Котенок”

Про механізм зняття відповідальності 

Ця риторика адресована одразу кільком аудиторіям, і мета її – прикриття злочинів. Для внутрішнього споживача в Росії заяви пропагандистів працюють як знеболювальне проти морального дискомфорту. Тримай мікстуру, змішану за формулою “ми б’ємо по військових, а не по цивільних”. Лікуй свій когнітивний дисонанс і продовжуй заперечувати очевидне, що твоя країна – це кривавий агресор, а ти частина цієї агресивної машини. 

Для зовнішньої аудиторії та тих, хто сумнівається, російська пропаганда створює туман невизначеності. Це ж війна, а отже все складно, а ось уже й слово “злочин” можна розмити до дискусійного ярлика. 

І нарешті, це заготовка на майбутнє. Превентивне конструювання своєї версії, щоб дипломатам, лояльним “експертам”, а можливо, десь колись і в міжнародних судах було що повторювати, коли доведеться виправдовувати або відбілювати атаки, які мають дуже тяжкі наслідки для населення України.

Механізм зняття відповідальності тут побудовано в кілька етапів. Спершу визнання факту ударів. У такий спосіб пропагандисти створюють імідж “чесних”. Далі – перевизначення цілей як “військових” і мінімізація наслідків. Замість прямого “ми вдарили по місту” звучить безособове “удари не стосуються цивільних, а лише військових цілей”. Далі – дискредитація свідчень цивільних (ярлики “постановка”, “це українська пропаганда” тощо). І нарешті, моральна інверсія, позиція агресора стає “оборонною” (“це була військова потреба”). 

Суть цих методів – посіяти сумнів в очевидному, розмити межу між цивільними й військовими об’єктами та знизити емпатію до жертв.

Ми чітко бачимо не хаотичні “прильоти” по окремих об’єктах, а цілеспрямовану стратегію: завдати Україні максимальної шкоди через значне погіршення базових умов виживання населення і позбавлення його тепла, світла і води в найлютіші морози. Ця стратегія передбачає паралельне знеболення цих ударів для російської аудиторії мовними трюками та поясненнями, що це були “військові цілі”. 

Пропагандистські телеграм-канали не доводять військової потреби ударів і не відповідають на питання пропорційності. Вони продукують примітивне універсальне алібі, дискредитують свідчення цивільних українців і переносять провину на жертву. Саме тому боротьба тут відбувається на двох рівнях одночасно:

  • на землі, де люди мерзнуть у темряві; 
  • в інформаційному просторі, де їхню темряву намагаються назвати “необхідною операцією”. 

Дуже важливо називати речі своїми іменами й фіксувати наслідки російських злочинів: це не дасть російській пропаганді підмінити реальність. Удари, що прогнозовано перетворюють цілі міста на заручників холоду, є нападом на цивільних. Скільки б разів російські терористи не повторювали, що “це не про людей”.