Три десятки років роботи в медіасфері принесли Інституту масової інформації не тільки партнерів і союзників, а й справжніх друзів. У наш день народження ми попросили їх поділитися історіями про ІМІ й зібрали їх у цьому матеріалі.
Якщо вам теж є що сказати про нас – спогади, байки, анекдоти, – запрошуємо ділитися ними в соцмережах з хештегом #ІМІ30. Так вони назавжди залишаться в наших серцях.
Ярослав Юрчишин, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова
Голова комітету за рекомендацією Інституту масової інформації.
Так би міг хайпово звучати заголовок новини про моє обрання головою Комітету ВРУ з питань свободи слова. А було це так. Коли ексголову Нестора Шуфрича було затримано за звинуваченням у злочинах щодо нацбезпеки, у ВРУ існували різні сценарії щодо Комітету з питань свободи слова: розпустити, залишити без голови чи змінити голову.
Після довгих роздумів більшість звернулася до фракцій опозиції щодо делегування кандидатів на цю посаду. Від “Голосу” запропонували мене. Я розумів, що склад комітету (троє людей) та майже відсутні повноваження – це радше валіза без ручки, ніж дієвий механізм політики.
Тому почав радитися з представниками сектору. І саме команда ІМІ на чолі з Оксаною Романюк не лише переконала, що варто спробувати, а й гарантувала підтримку. Так, були і є й інші партнери, але ваша експертна підтримка було останньою краплею, щоб погодитися.
Відтоді було дуже багато роботи. І закони про страхування журналістів та повернення відкритості парламенту і його комітетів. І виставка про полонених журналістів в Європарламенті і втрата Вікторії Рощиної. І, як кажуть і в горі і в радості ІМІ – завжди надійні партнери. Тут і зараз. Дякую.
Євгенія Кравчук, народна депутатка від фракції “Слуга народу”, голова Тимчасової слідчої комісії з розслідування злочинів Росії проти медіа
30 років означає, що абсолютну більшість нашої української незалежності в нас є організація, на яку журналісти можуть покластися.
Важливо, що така інституційна пам’ять. Були різні періоди, люди, різні такі виклики, які стояли перед журналістами: не дуже демократичні часи Януковича, Майдан, анексія Криму і війна на Донбасі. Зараз повномасштабне вторгнення, і таке враження, що ці виклики тільки зростають. Дуже ціную підтримку ІМІ в міжнародній роботі, в адвокації.
Нам вдалося зробити виставку в Парламентській асамблеї Ради Європи, присвячену журналістам, які в полоні, журналістам, які заплатили своїм життям за те, що вони хотіли працювати й висвітлювати воєнні злочини Російської Федерації, як у випадку Вікторії Рощиної.
Дуже важлива частина цієї роботи відбувається в межах Тимчасової слідчої комісії парламенту, яка працює над розслідуванням воєнних злочинів Російської Федерації проти журналістів.
Ми цю співпрацю продовжимо і зможемо винести на вищий рівень розуміння, що злочини проти журналістів систематичні, сплановані.
Безумовно, ІМІ є також партнером міжнародних організацій. Буквально сьогодні у Відні ми проводили захід під час Парламентської асамблеї ОБСЄ щодо злочинів Росії проти медійників. Така шанована організація, як “Репортери без кордонів”, згадувала і ставила в приклад ІМІ як основного партнера і представника в Україні.
Дмитро Хилюк, журналіст УНІАН, який пережив російський полон
Поїздка за кордон з ІМІ на початку жовтня 2025 року була для мене першою після 2009 року закордонною поїздкою. Та ще й майже одразу після полону. Звісно, що такі речі запамʼятовуються на все життя.
І не лише робота – зустрічі, виступи в Страсбурзі. Як було не потролити москалів “за парєбріком” відомою пісенькою про путіна разом з друзями з ІМІ. Москалі при тому робили пику цеглиною, а французи явно впізнали цей міжнародний політичний хіт.
А якщо більш серйозно, то дуже радий, що познайомився з чудовими, розумними, інтелігентними людьми – командою ІМІ. 30 років – це розквіт сил, юність ще поруч, а до старості ще далеко. Бажаю вам, друзі, молодості поза часом і ще багато ювілеїв!
Ну і, звісно, перемоги всім нам!
Стас Козлюк, фоторепортер, журналіст, висвітлює російсько-українську війну з 2014 року, лауреат Пулітцерівської премії разом з командою The New York Times
Трохи пафосно, але я не уявляю своєї роботи без ІМІ. Можливо, тому, що я почав активно працювати 2012-го, в найгірші часи Януковича, який воював з медіа. І якщо раптом з тобою щось ставалося, то ІМІ міг допомогти витягнути тебе з неприємностей.
А з початком війни… скажімо так: я не знаю, в якій ще країні існує неурядова організація, яка проводить для журналістів безоплатні тренінги, роздає бронежилети й аптечки, а в разі чого може стати твоїм бекофісом. Який знає про всі твої пересування на лінії фронту і в разі чого почне тебе шукати. Ірина Земляна не дасть про це збрехати.
А ще це watchdog. Бо журналісти – це такі люди, від яких не варто чекати самоорганізації. Тому треба хтось збоку, хто може оцінювати твою роботу і в разі чого нагадати про дотримання стандартів. І як би там соцмережі не сварилися на білий список, що б там не розповідали про те, що їм ніхто не може диктувати, як писати новини, АЛЕ! Я впевнений, що багато випускових новин були б не проти бачити своє медіа в білому списку. Бо це говорить про якість новин, які ви робите.
А ще з ІМІ можна робити вітер і трохи змінювати світ на краще. Але про це взагалі можна написати окремий текст. Коротше. Радий, що ви є. Радий, що ви допомагаєте. Радий, що робите журналістику кращою. Будьте нам здорові й не зупиняйтеся. Попереду ще дофіга роботи.
Анастасія Абрамець, директорка Премії імені Георгія Ґонґадзе
В особистому житті в нас є друзі. Люди, які приймають нас і в успіху, і в складні часи. Які підтримують наші найсміливіші ідеї – і вчасно зупиняють, коли ми ризикуємо наробити дурниць. Які підставляють плече, коли важко, і щиро радіють нашим перемогам.
Щось подібне я відчуваю між Премією імені Георгія Ґонґадзе та Інститутом масової інформації – тільки на рівні організацій.
Це партнерство, у якому з тобою не лише в хвилини успіху, а й тоді, коли непросто. Партнерство, де допоможуть, включаться, підтримають, щоб разом реалізувати справді цінне. Партнерство, на яке можна покластися. У наших організацій спільна мета – і ми раді йти цим шляхом поруч.
Джиліан Маккормак, директорка Internews Network в Україні і країнах Східної Європи
Я пам’ятаю, як уперше прийшла до офісу ІМІ, щоб поговорити з вами, коли я щойно очолила Internews в Україні – здається, це було десь у 2018-му? Це була Оксана, і з нею вся ця команда блискучих жінок, ви говорили про роботу ІМІ, накидали ідеї, що можна зробити, щоб захистити журналістів, підтримати якісну журналістику, убезпечити українців від нечесного контенту. І я тоді подумала: ці жінки реально можуть дати жару. І я не помилилася. ІМІ – це неймовірна організація, яка робить серйозну й життєво необхідну роботу: висвітлює російські воєнні злочини, відстоює права журналістів, ефективно моніторить медіа в інтересах суспільства та забезпечує медійників навчанням, інформацією й засобами безпеки.
Я ніколи не забуду нашу розмову з Оксаною в лютому 2022-го і те, як вона якимось чином координувала дипломатичні служби, поліцію й митників по обидва боки кордону, щоб завезти до України каски та бронежилети й передати їх журналістам, які раптом опинилися на фронті й стали воєнними кореспондентами. Я тоді говорила з дуже багатьма людьми, і для всіх це було пріоритетом.
Люди підписували контракти на постачання військового захисного спорядження “лише за шість місяців”. Шість місяців! Або купували дешевий мотлох, який не можна було використовувати, або робили інші безглузді й непотрібні закупівлі в панічному бажанні бодай щось зробити. Але я дуже добре пам’ятаю, що ІМІ вмів діяти ефективно і швидко в умовах надзвичайної ситуації. Я навіть не уявляю, який би все мало вигляд, якби ІМІ тоді не було.
ІМІ – життєво важливий і дуже улюблений партнер, і я надзвичайно ціную нашу багаторічну співпрацю. Бажаю вам ще багатьох літ, енергії й натхнення робити те, що ви робите, і передаю любов та захоплення від усієї команди Internews – вашій команді.
Валентина Кузик, журналістка, медіаекспертка
Дорогі ІМІ, вітаю з 30-річчям! Для мене великою честю було завжди працювати з командою ІМІ. У мене є багато історій у голові про ІМІ – про чесність, виняткові етичні принципи, еталонний активізм. ІМІ завжди робили так багато всього, що здавалося: це одна з найбільш ефективних організацій, з якими мені доводилося працювати.
Є багато історій – про те, що саме Оксана Романюк першою запропонувала проводити тренінги з безпеки для журналістів у відповідь на новини про можливу ескалацію. Чи про перші доставлені броніки на початку березня 2022 року, коли їх неможливо було дістати. Про ідею хабів, які неймовірно добре працювали на місцях, продукуючи заходи часто більш високої якості, ніж заходи національного рівня.
Але я б хотіла виокремити одну історію, яка завжди мені спадає на думку першою – про ковідні часи (знаю, знаю, це було в минулому житті). Так от, по суті, між першим кейсом ковіду в Україні й національним карантином, здається, був лише один день. Поки всі були в шоці й ніхто не знав, що робити, ІМІ спромігся зробити тренінг для журналістів щодо висвітлення епідемії.
Я пишу “організувати тренінг”, але насправді це знайти експерта, коли ще ніхто нічого не зрозумів, запросити журналістів, провести захід. Чи варто казати, що це все було зроблено без жодного додаткового фінансування?
Знаю, знаю, що так не можна, адже існує поняття вигорання, треба цінувати себе і не робити нічого безплатно і таке інше. Але відтоді й досі, коли я допомагала комусь із грантовою заявкою чи йшла заливати окопні свічки щосуботи о дев’ятій ранку в холодний гараж, мені завжди світили зірочки історій ІМІ – історій відданості цінностям активізму, результату і теплої любові до українських медіа.
Многая літа, ІМІ! З великою любов’ю та повагою до кожного і кожної з вас.
Полін Мофре, регіональна менеджерка RSF з питань України
Можна згадати багато моментів між RSF та IMI, давніми партнерами, з якими ми організовуємо заходи, щоб поговорити про медіа та журналістів від Києва до Лондона! У мене яскраві спогади про День журналіста в Україні у 2024 році, коли в місті сталися масові відключення електроенергії. Ми разом організували захід для обговорення журналістських розслідувань, свободи преси та ролі медіаорганізацій у захисті свободи преси.
Я вважаю, що сила такої організації, як IMI, полягає в постійному відстоюванні інтересів журналістів та свободи преси в Україні. Ми вітаємо IMI з 30-річчям і бажаємо вам подальших успіхів у вирішальних битвах, які ми разом ведемо за вільну та незалежну пресу.
Кароль Лучка, керівник адвокаційного відділу Міжнародного інституту преси (ІРІ) у Східній Європі
Для мене ІМІ – це енергія. Чудова команда, яка взяла на себе відповідальність захищати українських журналістів. Як людина, яка намагається робити те саме на міжнародному рівні, ніколи не зможу досить подякувати організації, без якої і моя робота була б неможливою.
Тому й важко згадати одну конкретну подію: ІМІ – це про тривалу співпрацю, спільні виступи на заходах, адвокаційні зусилля тощо. Якщо виділити одне, це буде щось трохи інше, бо найбільше поки що в памʼяті залишається наша недавня спільна акція порятунку офісу ІМІ після затоплення – це було чергове нагадування про те, що солідарність існує і що так, як ми допомагаємо одне одному в повсякденній роботі, так само будемо це робити в зовсім інших термінових і неочікуваних ситуаціях. Тому що ми робимо спільну справу.
Наталія Соколенко, ведуча Українського Радіо
На кожній зустрічі з людьми, яким треба пояснити щось про журналістів, а це – громадські активісти, військові, політики, закордонні гості – я підіймаю ІМІ на прапор і розповідаю про білий список медіа. Мені тим більше приємно цей прапор підіймати щоразу, бо Суспільне, членкинею команди якого я є, завжди в цьому білому списку – у списку тих медій, які працюють з дотриманням журналістських стандартів.
Це список дозволяє розповісти й показати, що таке журналістика і журналісти взагалі. Дякую, колеги, за вашу роботу, бо в будь-якій сфері діяльності люди прагнуть мати взірець, і ви цей взірець шукаєте і підсвічуєте для всіх охочих зберігати критичне мислення й ментальне здоровʼя.
Любов Раковиця, голова оргкомітету Donbas Media Forum, голова ГО DII-Ukraine
Інститут масової інформації (ІМІ) – наш давній і надійний партнер. Він підтримував нас ще на самому початку – і як “Новини Донбасу”, і згодом як Донбас Медіа Форум, у той час, коли форум був радше ідеєю та починанням, ніж сформованою подією.
У ширшому сенсі ІМІ став для нас комунікаційною платформою між DII-Ukraine та міжнародним правозахисним рухом у сфері свободи слова і медіа. Для нас – тоді ще невеликої організації громадянського суспільства з Донецька — ця підтримка була критично важливою. Коли ми стикалися з тиском і погрозами через свою діяльність, саме завдяки ІМІ змогли зберегти активність, публічність і можливість захищатися від переслідувань.
Фактично ІМІ став нашим “вікном у світ” – можливістю бути почутими за межами міста, де простір для свободи слова стрімко звужувався. Саме ця співпраця стала переломним моментом в історії DII-Ukraine та дала змогу нашій роботі вийти на національний і міжнародний рівні.
Також для нас надзвичайно цінною є позиція ІМІ як організації, що мислить не лише в межах власних інтересів, а стратегічно – в інтересах усього медіасектору. Вони зберігають нейтральність і водночас підтримують різні ініціативи, сприяючи розвитку медіаринку загалом.
Окремо варто відзначити роль ІМІ в підтримці медіа в кризові моменти. Організація послідовно порушувала питання виживання та підтримки незалежних медіа, зокрема після скорочення фінансування USAID.
Ігор Фещенко, експерт з політичного фінансування, військовослужбовець, у минулому регіональний представник ІМІ
У робочому і професійному плані ІМІ для мене – один з найважливіших факторів, які мене привели до теми фінансування політичних партій і виборів, з якою працюю вже повних 10 років. Один з моїх перших текстів на цю тему був якраз на перетині сфер.
Я 2016 року вже працював в ІМІ як регіональний аналітик (чи координатор, забув як то називається), і частиною роботи був пошук джинси в місцевих виданнях. Звісно ж, Ірочка Земляна навчила нас, новеньких, як відрізняти порушення стандартів від прихованої політичної і комерційної реклами (тренінг тоді в нас був десь у Києві).
І паралельно почав цікавитися темою звітності політичних партій і, повязавши одне з другим, я почав системно порушувати питання походження коштів на політичну джинсу. Потім мене в цю тему повністю затягнуло, але досвід пошуку джинси й уміння доводити, що джинса – це джинса, а не редакційний контент, залишився зі мною на все життя.
Уляна Колодій, засновниця комунікаційної агенції u.comms
Я вже не пригадаю точно, коли вперше почула про Інститут масової інформації – це було ще в часи моєї роботи на телебаченні. Тоді ІМІ для мене був організацією, яку в медіасередовищі знали як надійного захисника прав журналістів і стандартів чесної журналістики. Хоча я не мала особистого досвіду взаємодії з ІМІ, від колег постійно чула про їхню роботу – і це давало відчуття опори для всієї професійної спільноти.
Після переходу в комунікації я вже безпосередньо познайомилася з командою інституту, зокрема з Оксаною Романюк і Ганною Чабарай, і за роки співпраці в різних форматах ІМІ для мене став прикладом відкритості, експертності та професійної етики.
У професійній роботі для мене надзвичайно цінними є дослідження ІМІ, білий список медіа, база регіональних видань, а також аналітичні інструменти й моніторинги. Це практичні ресурси, які реально допомагають комунікаційникам орієнтуватися в медіаландшафті та будувати ефективну взаємодію з журналістами.
Окремо вдячна ІМІ за готовність пояснювати стандарти журналістики, ділитися знаннями й підтримувати професійний діалог. Для нас це було особливо цінно під час спільного заходу в межах клубу комунікаційників при нашій агенції, де Оксана Романюк виступила спікеркою й говорила про етику та стандарти взаємодії журналістів і комунікаційників.
Такі розмови допомагають будувати мости й нагадують, що журналісти та комунікаційники не різні табори, а партнери, які працюють заради якісного контенту та професійних стандартів.
Вітаю Інститут масової інформації з 30-річчям і бажаю витримки, підтримки та подальшого розвитку в цей непростий час.
Олексій Фурман, журналіст, фоторепортер, співзасновник New Cave Media, у минулому – фотограф ІМІ
Найбільше мені запам’ятався тренінг із безпеки, який ІМІ організував у червні 2016 року, здається. Я на той момент був уже на декількох тренінгах, і на жодному в мене не було досвіду, настільки наближеного до реальності (так тоді здавалося принаймні), і водночас не було настільки приємної й “своєї” атмосфери як серед журналістів, так і між журналістами й військовими, які проводити нам тренінг.
Пам’ятаю, як ми перекушували, а хлопці-військові кидали нам під ноги петарди, як їхали кудись у якійсь “газельці” з відкритим верхом, як повзали по грязюці. ІМІ загалом із самого початку Революції Гідності й початку війни у 2014 році розумів виклики, які стоять і стоятимуть перед журналістами, і забезпечував їх усім необхідним. Як журналіст, був радий мати таку організацію, на яку можна покластися, і мав честь долучитися до її роботи також.
Ганна Красноступ, координаторка кампанії РЄ “Журналісти мають значення” в Україні, директорка Департаменту стратегічних комунікацій та промоції культури Міністерства культури
Міністерство культури вже тривалий час плідно співпрацює з Інститутом масової інформації – професійною та принциповою організацією, яка системно відстоює права журналістів і свободу слова в Україні.
Колеги з ІМІ є активними учасниками створеного при Мінкульті Координаційного комітету з реалізації кампанії Ради Європи “Журналісти мають значення” щодо безпеки журналістів. Департамент завжди використовує інформацію ІМІ щодо медійних злочинів злочинів РФ.
Спільно з ІМІ ми перевели питання звільнення журналістів із площини занепокоєння в площину конкретних міжнародних кейсів. Це охоплює обмін інформацією та постійну присутність теми медійників-заручників на порядку денному Ради Європи та ОБСЄ. Повернення кожного колеги – це результат складного ланцюжка дій, де верифікація даних та міжнародна адвокація є ключовими інструментами.
Нас із партнерами з ІМІ об’єднує не лише досвід “дипломатії в польових умовах”, а й спільне бачення майбутнього незалежних медіа. Одним з найскладніших, але водночас найуспішніших кейсів нашої співпраці стала організація спільного сайд-івенту під час Ukraine Recovery Conference (URC2025) у Римі.
Це був справжній виклик. Посеред глобальних дискусій про відбудову енергетики та інфраструктури нам потрібно було довести колегам та міжнародним партнерам: відновлення неможливе без свободи слова. Колеги боролися за кожну хвилину уваги, пояснюючи, що медіа – це не просто “канали комунікації”, а критична інфраструктура демократії.
Попри бюрократичні та логістичні труднощі нам вдалося зібрати ключових стейкхолдерів і порушити питання фізичного та фінансового виживання українських редакцій. Цей досвід загартував нас. І сьогодні ми вже дивимося вперед – на URC2026 у Гданську. У час, коли інформаційна безпека є складовою національної безпеки, така співпраця – це спільний внесок у стійкість України.
Цього року наша амбіція вища: ми плануємо не просто “подію на полях”, а повноцінну профільну панель у межах основної програми конференції. Ми хочемо, щоб у Гданську голос українського медіасектору звучав як невіддільна частина стратегії відновлення. Немає сенсу відбудовувати стіни, якщо всередині не буде медіа. Адже саме незалежні журналісти є тим “світлом”, яке гарантує прозорість відбудови та не дає корупції зруйнувати фундамент нашої демократії.
Сьогодні наша спільна робота набуває особливого значення, адже 20 лютого ми відзначаємо 30-річчя заснування ІМІ. Три десятиліття принципової та невтомної праці колег стали фундаментом, на якому тримається незалежна українська журналістика. Працюємо далі – заради свободи слова, безпеки журналістів і сильної демократичної України.
Олена Демченко, керівниця проєкту Ради Європи “Захист свободи слова та свободи медіа в Україні – Фаза ІІ”
Ми цінуємо співпрацю з ІМІ, оскільки його діяльність збігається з метою нашого проєкту РЄ – захист свободи слова та свободи медіа в Україні. Більше того, ІМІ відіграє надзвичайно важливу роль у документуванні порушень міжнародного гуманітарного права, наприклад свідчень українських журналістів про тортури та порушення Женевської конвенції в російському полоні.
Вони, зокрема, минулого року були представлені за підтримки нашого проєкту на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи. Публічний розголос випадків порушень щодо журналістів та інших представників медіа, який забезпечує ІМІ, допомагає не лише інформувати українське суспільство, а й мобілізувати міжнародну спільноту для захисту прав українських медійників.
Особливо важливо, що ІМІ робить свій внесок для захисту журналістів саме там, де порушуються основоположні міжнародні та українські норми – права на безпечну професійну діяльність, життя і гідне поводження навіть у неволі. Такий підхід повністю відповідає цінностям Ради Європи, яка стоїть на позиціях верховенства права, свободи слова та захисту прав людини у всіх її вимірах.
Ольга Войтович, журналістка
Новина про можливість пройти практику з ІМІ застала мене, коли я закінчувала третій курс журналістики в університеті в Донецьку. Для мене, дівчини з невеликого провінційного містечка на Донеччині, це тоді було вікном у зовсім інший світ.
Тому я, не роздумуючи, подала заявку, хоча й знала – конкурс дуже великий і шанси, що моя заявка зацікавить журі, не такі вже і високі. Ох, цей час очікування результатів…У мене тоді не було власного компʼютера, тому я ходила до компʼютерного клубу, щоб перевірити електронну пошту. Щодня. І в один з таких візитів сталося диво – я побачила листа від Олени Голуб: МЕНЕ ОБРАЛИ!
Скільки тоді було щастя! Адже попереду був новий досвід, нові друзі, нові знайомства, нове місто. Я мала їхати до Львова – міста, про яке я багато чула, але ніколи там не була. Міста, у яке я згодом закохалася назавжди.
Це був 2005 рік – знаковий рік для історії нашої країни. Адже після Помаранчевої революції нам, донеччанам, було надзвичайно важливо наживо поспілкуватися з львівʼянами – без політиків і новин – та на власні очі побачити Львів і Донецьк, щоб назавжди переконатися: ми – одна країна. Памʼятаю, як згодом ми захоплено обмінювалися враженнями: ми, донеччани та луганчани, – про Львів, а львівʼяни – про Донецьк. Це був неймовірний досвід – не лише професійного єднання та нетворкінгу, але і єднання нашої країни.
У Львові я стажувалася в ZIK’у. І саме там зробила свої перші кроки у новинній журналістиці, яка згодом стала моєю спеціалізацією на довгі роки. Перші власноруч написані новини, перші пресконференції, перші кава-брейки з колегами – усе це все відбулося зі мною завдяки практиці ІМІ.
Памʼятаю, як зачитувалася посібниками, які нам тоді передали в ІМІ: передивлялася їх по кілька разів, підкреслювала головне, запамʼятовувала. Тоді журналістська освіта в Донецьку робила тільки перші кроки, тому спеціалізованої літератури з фокусом на практику, а не “теоретичної теорії”, майже не було. Тож ці посібники були справжнім скарбом, який ми передавали одне одному і берегли як найдорожче. І навіть після того, як я закінчила університет і вже працювала в редакції, все одно згадувала поради колег із ZIK’у і періодично заглядала в матеріали. Цей досвід став базою для мене як для журналіста, і це безцінно.
Катерина Єсипенко, правозахисниця
Коли я думаю про ІМІ, мені пригадується дорога – довга, виснажлива, з нічними пересадками й перельотами. Це було відрядження за кордон разом із колегами з ІМІ. Ми їхали говорити про свободу слова, про безпеку журналістів, про те, що відбувається з медіа під час війни.
На міжнародних зустрічах я особливо відчула, наскільки важливо, щоб поруч були фахівці, які володіють цифрами, моніторингами, аналітикою. ІМІ представляли не лише емоцію, а системну доказову базу: дані про порушення прав журналістів, випадки тиску, виклики, з якими стикаються редакції. Це перетворювало наші виступи з особистих свідчень на переконливу аргументацію.
Для мене ця поїздка стала символом партнерства правозахисників і медійників. Ми працювали з різних позицій, але з однією метою – захистити право на правду.
Олександра Ємельянова, координаторка Київського Центру Свободи Преси RSF
Найсвіжіший спогад – це суперзгуртована і приємна атмосфера, коли затопило офіс. Незважаючи на те, яка була катастрофа з водою, колеги багато жартували й намагалися підтримувати одне одного. Але пам’ятаю, що, коли почала працювали з вами в офісі, перший раз прийшла і було приємно бачити стільки теплих речей і спогадів колег з ІМІ.
Найбільше часу я провела в офісі з Нелею, яка суперспокійна та приємна. Завжди може поділитися якимись історіями чи досвідом і завжди допоможе. Загалом мені співпраця з ІМІ була і є крутою і приємною.
Катерина Коваленко, проєктна менеджерка n-ost
Мабуть, найперше, що спадає на думку, – як ми вам (і вами) передавали першу допомогу з Німеччини до України навесні 22-го. Пригадую, що ми тоді в абсолютному хаосі й нерозумінні, що саме треба і як це передати, намагалися знайти й замовити броніки і каски, і ви тоді дуже конкретно і чітко нас скерували в цьому процесі. Це було дуже-дуже цінно для нас.
Додамо, більше про діяльність Інституту масової інформації впродовж 30 років можете прочитати за посиланням. Знакові фото до 30-ї річниці ІМІ переглядайте за посиланням.
Анастасія Руденко, керівниця медіа “Рубрика”, “Східний Варіант”, координаторка медіамережі “Вікно Відновлення”
Інститут масової інформації не боїться довгих дистанцій і складних завдань. У Римі в липні 2025 року МІ та “Вікно Відновлення” стали співорганізаторами першого офіційного сайдівенту про медіа в межах Ukraine Recovery Conference.
За цим стояли тижні підготовки, пошук ресурсів і можливостей, розмови й листування, а ще той момент, коли на стадії “а може ну його, нікуди не поїдемо” все одно збираєшся і летиш, бо розумієш, що це важливо не тільки для тебе.
Є один епізод, який у мене міцно асоціюється з ІМІ. Ми в Римі шукаємо будівлю й залу, де має відбутися наш івент. Ходимо вулицями, звіряємо адреси, трохи хвилюємось, щоб усе склалося. Заходимо нарешті до приміщення – а там уже стоять усміхнені й цілеспрямовані представниці ІМІ. І в цей момент дуже чітко відчувається, що ось вони, люди, з якими ми не просто “про медіа”, а про спільну відповідальність за прозоре відновлення країни.
ІМІ для мене – це довіра, готовність брати на себе важкі, але потрібні теми, відчуття спільноти людей, на чиї дані й аналітику ти спираєшся роками, про відчуття, коли заходиш у залу десь у Римі й розумієш, що свої вже тут.
Інститут масової інформації (ІМІ) – медійна громадська організація, яка працює з 1996 року. ІМІ відстоює права журналістів, аналізує медіасферу та висвітлює пов’язані з медіа події, протидіє пропаганді та дезінформації, забезпечує медіа засобами захисту для відряджень до зони бойових дій під час російсько-української війни починаючи з 2014 року.
ІМІ робить єдиний в Україні моніторинг свободи слова та список прозорих і відповідальних онлайн-медіа, документує медійні злочини Росії у війні проти України. ІМІ має представників у 20 регіонах України й мережу хабів “Медіабаза” для безперебійної підтримки журналістів. Серед партнерів ІМІ – “Репортери без кордонів”, також організація входить до мережі Міжнародної організації із захисту свободи слова (IFEX).
