Некарантинні обмеження інформації – журналістика Донеччини

Чи зіткнулися журналісти  з проблемою доступу до інформації через карантин? Чи часто чули відмови, мотивовані карантином? Які незручності наклали такі довготривалі обмеження на роботу журналістів у Донецькій області та загальна медіакартина нижче.

Доступу немає?

За невеликим опитуванням, проведеним серед журналістів Донеччини жодних особливих перепон у зборі інформації або з доступом до неї під час карантину не було.

"Нещодавно КП "Вода Донбасу" довго нас маринувало, та в підсумку відмовило в коментарі нашій знімальній групі (та, зокрема, журналістці. – Авт.) Юлії Романовій, посилаючись на карантин. Більше нічого такого не було", – ділиться подробицями робочого процесу Андрій Шалфєєв, оператор Громадського телебачення Донбасу.

Але все ж таки псують загальну картину поодинокі випадки, які фіксує не лише ІМІ, а й поліція, і які, по суті, не пов'язані з карантинними обмеженнями. 

Так, зокрема, за період карантину сайт 0629 зіткнувся з випадком ненадання інформації у відповідь на офіційний запит, пов'язаний із питанням зарплатні маріупольського міського голови та інших посадовців міської ради. Саме видання заяви до поліції не писало. Як пояснила в коментарі для Юлії Гаркуші, регіональної представниці ІМІ в Донецькій області (неокуповані території), Ганна Мурликіна, редакторка сайту 0629, "у редакції нема можливостей займатися судами, нема часу та грошей на адвокацію".

Добропілля – місто сили

Не шукав адвокатів та грошей на юристів журналіст із Добропілля Андрій Єгоров (псевдонім Артем Лютий) він сам склав позов і отримав позитивний результат. 

Історія з доступом до інформації почалася ще на початку весни, у березні, коли Артем надіслав офіційний запит і отримав у відповідь відмову, цей кейс ІМІ описував у стрічці новин. 

Тоді Артем сказав: "Я отримаю цю інформацію в будь-якому разі. Вони не внесли мою заяву до ЄРДР, класифікували моє журналістське звернення як звернення громадян, а отже, у них є 30 днів на відповідь".

Про міську раду міста Добропілля, що на Донеччині, взагалі варто говорити окремо. За період карантину ті намагалися обмежити журналістів у пересуванні сесійною залою, але це рішення сама сесія Добропільської міської ради таки не ухвалила. Цей випадок також прямо пов'язаний з Артемом Єгоровим, адже саме для нього на черговій сесії секретар міськради шукав рогатку.

У підсумку Єгоров зміг через суд домогтися від поліції занесення його справи до ЄРДР та визнання тотожності між кореспондентом та журналістом.

За цей період у журналіста, за його словами, складалося враження, що "поліція проводить розслідування не щодо порушення закону робітниками виконкому, які не надали журналісту відповіді на запит, тому є ймовірність, що поліція й надалі затягуватиме час".

Як розповів Артем днями, його справа все ж таки зрушила з місця: 

"Нещодавно слідчий зажадав у суді зробити виїмку документів, які доводять що я журналіст ЗМІ "Громадський патруль Донеччина", що я отримував редакційне завдання, завдяки якому я зробив запит до виконкому, а також документів, що ЗМІ має ліцензію. З приводу ліцензії головний редактор у суді сказав, що інформація про ліцензію ЗМІ перебуває у відкритих джерелах, а редакційне завдання не обов'язковий документ у діловодстві ЗМІ. Також у суді він підтвердив, що я є журналістом цього ЗМІ. А тимчасовий доступ до оригіналів документів вважає втручанням у роботу ЗМІ. Суддя вимоги слідчого відхилив. Днями я дізнаватимуся, чи зробила поліція виїмку того документа, який не дав мені на запит виконком Добропільської міськради. Якщо виїмку зробили, то я зможу як потерпілий ознайомиться з ним і, найімовірніше, написати заяву про кримінальне правопорушення за статтями 366 і 364 ККУ на керівництво міста. Якщо документ не вилучили, то писатиму чергове клопотання".

Загальна медіакартинка

Загалом відомостей про закриття тих чи інших ЗМІ Донеччини через карантин не надходило. Проблем із пересуванням містом у журналістів також не було, кондуктори пускали без довідки, просто за журналістським посвідченням.

Так, негативним максимумом, якого завдав карантин, стало зупинення запуску окремих проєктів на місцевому ТБ; загалом працівники місцевих телеканалів працювали у звичайному режимі. Прямі ефіри замінили онлайн-зустрічі, розповідає Максим Бондарєв, ведучий та журналіст програми "Тема дня", Суспільне мовлення ("Донбас:UA").

“Спілкуємось, як і раніше, телефоном. На ефіри нікого не кличемо. Усі скайп, телефонні ввімкнення. Загалом у роботі нічого не змінилося", – каже журналіст Суспільного ТБ Максим Бондарєв, м. Сєвєродонецьк.

Як і всюди, журналісти онлайн-видань Донеччини працювали виключно віддалено. Але й навіть із редакційним завданням журналіст міг потрапити під пильне око, ні не поліції, а громадян. Так стало і з Оленою Соколовою, яка знімала на пляжі під час карантину. Кореспондентку маріупольського сайту 0629.ua викликали в поліцію через скаргу про порушення правил карантину. Їй довелося пояснювати, що вона робила на Азовському узбережжі вдень 17 квітня. На запитання, чому журналістка пішла під час карантину давати пояснення, а не зробила це онлайн, Олена розповіла, що цього від неї вимагали поліцейські. 

"Та і я сама захотіла піти та спитати, чи були ще такі скарги, чи це лише мені так пощастило. Сказали – ні, не було. Письмове пояснення я віддала черговому на вході", 

Більше з якимось "карантинними" проблемами Олена, як і інші місцеві журналісти, не стикалася, "з копами проблем не було, та й загалом як працювали, так і працюємо".

В опитуванні для написання статті взяли участь журналісти видань "Приазовский рабочий" (м. Маріуполь); "Громадське Донбасу" (Краматорськ-Маріуполь); "Суспільне Донбас", філія НСТУ (м. Сєвєродонецьк);  телеканалу "Сігма" (м. Маріуполь); сайту 0629 (м. Маріуполь); сайту "Доброньюз" та "Громадського контролю" (м. Добропілля).

Юлія Гаркуша, регіональна представниця ІМІ в Донецькій області (неокуповані території)

Матеріал підготовлено за сприяння правозахисної організації Freedom House в Україні.