Медіаполе в Чернівецькій області: криза, розвиток, порушення та пошук шляхів фінансування

Повномасштабна війна вплинула на кожне видання Чернівецької області. Багатьом редакціям довелося пройти через немалі труднощі, щоб зберегти колектив. Немало працівників медіа стали до лав ЗСУ, боронять Україну від ворога, надають медичну допомогу побратимам. 

Переважно чернівецькі журналісти стали працювати більше – заробляти менше. З кризи вийшли не всі редакції, особливо сутужно стало локальним друкованим газетам.  

Попри всі очевидні труднощі, кілька етапів кризи, більшість медійників залишилися в професії. Навіть якщо, крім журналістики, довелося знайти ще одну роботу. 

Розглянемо, як змінився медіаландшафт Чернівецької області з початку повномасштабного вторгнення. Йтиметься про порушення прав журналістів, закриті кримінальні провадження, шляхи розвитку, важливість грантів, порятунок районок, взаємопідтримку та документальні проєкти.

Порушення прав журналістів

У 2022 році було зареєстровано три кримінальних провадження, в яких потерпілими є представники ЗМІ. Про це повідомило Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області у відповіді на інформаційний запит представниці ІМІ. 

Дві з трьох справ були закриті у 2022 році у зв'язку з відсутністю складу злочину. Третє кримінальне провадження стосується погроз убивством та знищенням житла керівника порталу БукІнфо, журналіста Сергія Зарайського. Цю справу спершу теж закрили (30.09.2022). Журналіст оскаржив рішення в прокуратурі, відтак досудове розслідування поновили. Та вже через чотири місяці справу знову закрили. Із Сергієм Зарайським за цей час слідчі жодного разу не спілкувалися. 

Рішення про закриття цього кримінального провадження – дуже яскравий маркер для всіх журналістів. Як виявилося, медійникам можна погрожувати й за це нічого не буде. Бо справу ж закрили фактично через відсутність запису погроз. Без запису довести провину виявилося неможливо. Але як знати, що особа, яка тобі телефонує, погрожуватиме? Записувати постійно розмови? Абсурдно, чи не так? 

Отож нагадаємо, в постанові про закриття кримінального провадження зазначається, що оперативний підрозділ УСБУ в Чернівецькій області встановив: до вчинення відповідних діянь може бути причетний Тацій Валентин.

"У ході отримання пояснень Тацій В. повідомив, що 27.05.2022 натрапив на статтю на інформаційному порталі БукІнфо, прочитавши яку, знайшов у кінці номер мобільного телефону редактора та вирішив зателефонувати йому й висловити своє невдоволення. Під час їхньої розмови відбулася словесна суперечка з використанням нецензурної лексики. Також повідомив, що Зарайському С. А. не погрожував", – йдеться в постанові. 

Також у постанові йдеться, що під час досудового слідства підтверджено факт дзвінка Тація Зарайському, однак відсутня можливість підтвердити чи спростувати факт погроз потерпілому, окрім свідчень, та вичерпано можливості для встановлення істини. 

У відповіді на інший інформаційний запит представниці ІМІ Головне управління Національної поліції в Чернівецькій області повідомило, що з початку 2023 року в слідчих підрозділах та підрозділах дізнання ГУНП в Чернівецькій області не зареєстровано жодного кримінального провадження та жодного звернення, в яких потерпілими є представники засобів масової інформації.

Щоденні виклики

У перші місяці повномасштабної війни більшість онлайн-видань висвітлювала всеукраїнські новини, а телеканали – "Єдиний марафон". Серед місцевих найперше йшлося про внутрішньо переміщених осіб та можливості області надати підтримку й прихисток. Через деякий час у стрічки новин почали повертатись інші місцеві теми, медійники почали створювали нові проєкти. 

Вкрай важким для роботи та й узагалі для нормального функціонування став період блекауту. Вимкнення електроенергії, перебої зі зв'язком вплинули на всі редакції. Чернівецька область виявилася серед чотирьох областей, де найбільше відключали споживачів від світла. Протягом січня працівники Чернівціобленерго переважно змінювали графіки вимкнень по кілька разів на день. Найважче в цей час було телеканалам та радіо. Під час вимкнення електроенергії потужність генераторів не дозволяла в повному обсязі забезпечити технічні потреби телерадіокомпаній. Медійники звернулися до Чернівецької обласної військової адміністрації з проханням внести їх до списку об'єктів критичної інфраструктури. Поки заява блукала кабінетами, поки посадовці думали, як це зробити, електропостачання повернулось у всі буковинські домівки та редакції. 

Попри фінансові труднощі місцеві журналісти волонтерять, підтримують військовослужбовців (серед яких і колеги-медійники), які борються з російською агресією в лавах ЗСУ, періодично організовують необхідний збір для закриття тієї чи іншої потреби на фронті. 

Як зберегти та розвинути незалежні видання?

Робота попри неабиякі труднощі, нестачу коштів, психологічну й фізичну втому, звісно, захоплює. Але рано чи пізно ентузіазм вичерпується, а щоб відчувати сили, продовжувати якісну боротьбу на інформаційному фронті, потрібна фінансова свобода. Можлива вона завдяки грантовій підтримці, рекламному ринку, підтримці читачів, меценатів, які не будуть тиснути, диктувати, а тільки сприяти розвитку свободи слова. 

Цікавимося в журналіста, засновника Інтернет-порталу "BukNews: Всі новини Буковини" Юрія Чорнея, як зберегти та розвинути незалежне видання під час війни, знайти грантові можливості та чи готові буковинці оплачувати якісний контент.

"Зі зрозумілих під час війни причин свобода слова, вільна журналістика часто стають одними з перших жертв конфліктів. Сайт BukNews ніколи не утримувався за кошти державного бюджету, інакше кажучи, не коштував українським громадянам – платникам податків жодної копійки. Зате за майже два десятиліття існування редакція видання зуміла зробити чимало суспільно корисних справ для країни і міста. Поодинокими випадками, коли редакція отримувала бюджетні кошти, була публікація інформаційних матеріалів від різних органів влади, обумовлена офіційними угодами з маркуванням публікацій відповідно до Законів України "Про інформацію", "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", – розповідає Юрій Чорней.

Журналіст зауважує, що кожна виконана робота має ціну і цінність: "Тим більше цілодобова без вихідних і святкових днів – так працюють інформаційні сайти. Знання, досвід, професіоналізм, порядність і неупередженість теж мають ціну. Можливо, найвищу, хоча в реальності, здається, не вартують нічого. У сайту BukNews немає інших джерел фінансової підтримки, окрім законних: ресурсів, які надходять на офіційний рахунок та відповідним чином оподатковуються згідно з нормами українського законодавства. Кожен текст, кожен допис у соцмережах, кожен прямий ефір створюються завдяки небайдужості конкретних читачів до роботи нашого ЗМІ. Впливати на зміст запитань, коло тем, інтересів журналістів суспільство може тільки в один спосіб – віддаючи перевагу одним темам перед іншими, засвідчуючи це своїм гаманцем (рекламою, грантами, передплатою тощо). Наскільки я розумію, у нас суспільство фінансує тільки Суспільне, "Голос України" і "Урядовий кур'єр"? Решта ЗМІ – це або бізнес-проєкти великих власників, або власна ініціатива самих журналістів. Так, серед них трапляються "донкіхоти", але це їхній особистий хрест і вибір". 

Юрій Чорней каже, що з початком активної фази війни редакція зверталася до своїх читачів з проханням підтримати видання в різний можливий для громадян спосіб.

"Працівники редакції також зверталися по грантівську підтримку. Востаннє, наприклад, ішлося про "Стипендії для українських журналістів та медіа" (https://houseofeurope.org.ua). Однак про результати розгляду заявки нам нічого не відомо. Натомість  чимало людей відгукнулися на наш заклик про допомогу, переказавши кошти на наш офіційний рахунок. Але оскільки відгукнулися переважно звичайні громадяни, то сума залучених у такий спосіб надходжень була радше моральним заохоченням продовжувати роботу, ніж мала серйозні фінансові наслідки. У будь-якому разі ми пам’ятаємо і вдячні кожному співвітчизнику, хто відгукнувся на наш заклик і простягнув руку допомоги. Своєчасна та перевірена інформація – це зброя. Сучасний інформаційний світ пов'язаний між собою міріадами зв'язків, часто непомітних для пересічного споживача інформаційних послуг. Те, що ви бачите на інформаційних ресурсах – гігантах, часто є наслідком кропіткої польової роботи усієї мережі. І втрата навіть єдиної ланки в цій на перший погляд хаотичній, але насправді дуже добре злагодженій роботі з інформування суспільства може мати негативні наслідки для всієї системи. І не тільки у вигляді недоотриманих важливих новин, їхньому роз'ясненні експертами, що матиме негативні наслідки під час ухвалення важливих рішень, які позначаться на житті кожної конкретної людини. Але й у загальному співвідношенні професійних і маніпулятивних ЗМІ. Не тільки природа не терпить пустоти. Залишені своїми позиції в інформаційному просторі негайно заповнюють чужим контентом. Сайт BukNews працюватиме доти, доки вистачить ресурсів. Але подальше існування без фінансової допомоги (реклама, гранти, монетизація контенту тощо) буде значно проблематичнішим", – каже Юрій Чорней. 

"Споживачі медіаконтенту не усвідомлюють всієї важливості роботи журналістів"

Про пошуки джерел фінансування, грантову підтримку, донати читачів цікавимося в головного редактора медійної платформи "Шпальта" Олександра Юхимця.

Журналіст розповідає, що джерела фінансування шукають за двома напрямами. Більшою мірою це гранти, меншою – реклама.

"Річ у тім, що ми перебірливі в рекламі й робимо виключно нативну. Але клієнтів, які погоджуються зараз на таку рекламу, знайти доволі важко. Донати в регіональних ЗМІ – майже безперспективний шлях збільшення фінансування. Принаймні в нашому регіоні. Мало того, що люди неохоче жертвують гроші місцевим ЗМІ, так ще й чомусь це псує репутацію медіа. Споживачі медіаконтенту не усвідомлюють всієї важливості роботи журналістів. Вони не розуміють, за що мають платити, якщо можуть про все дізнатися з улюблених телеграм-каналів. Наші люди вже звикли купувати музику, серіали, фільми, але ще не готові платити ЗМІ за перевірену інформацію.  Виняток – меценати, бізнесмени, які втомилися від заангажованих ЗМІ, що обслуговують інтереси місцевих політиків, і готові давати кошти незалежним виданням. Щоб медіаринок остаточно не перетворився на купу ЗМІ, що перебувають під впливом місцевих царків або олігархів. Меценати допомагають виданню утриматися, проте нам потрібно шукати й інші джерела фінансування", – розповідає Олександр Юхимець. 

Головний редактор "Шпальти" зауважує, що торік редакцію врятували гранти.

"Цьогоріч ми подавалися на участь у кількох грантових проєктах, проте отримували відмови – перевагу в наших випадках віддавали ЗМІ з прифронтових або постраждалих від бойових дій регіонів. Саме тому в нас зараз на меті посилити роботу з пошуку грантів. Тому що через вищезазначені причини для нас це чи не єдиний спосіб поліпшити власне фінансове становище. І впевнений, що не лише наше медіа вкрай потребує грантової підтримки. Нас не утримують як рупор політичних кіл, тому ми нецікаві як об'єкт для значного вливання коштів. Ми робимо лише нативну рекламу, бо наша публіка не сприймає рекламні або партнерські публікації в їхньому класичному вигляді. Водночас ми знаємо, що міжнародні донори готові надавати гранти на підтримку регіональних ЗМІ, та маємо сподівання на те, що така підтримка продовжуватиметься. Для нашого видання це спосіб продовжувати підтримувати повноцінне функціонування", – каже Олександр Юхимець. 

Як виживають районки? 

Зберегти друковані видання в маленьких містах та смт було важко й до повномасштабної війни. Після 24 лютого криза стала в рази більшою. Щоб зберегти вихід газет, медійникам довелося зменшили кількість сторінок, працювати на волонтерських засадах та шукати підтримку меценатів. 

Керівники новоселицької газети "Слово правди" та глибоцької "Новий день" на період воєнного стану ухвалили рішення об'єднати вихід двох видань. Зважаючи на сусідство громад, контент став цікавим для передплатників обох видань. Також об'єднання зацікавило рекламодавців.

Засновниця газети "Слово правди" Ганна Вакарчук розповідає, що ідея об'єднатися виникла в неї після перегляду "Єдиного марафону".

"Поспілкувалися з керівником  газети "Новий день" Миколою Шапкою, обговорили цю ідею та перейшли до реалізації. До перемоги точно будемо виходити спільно. Ми дві газети, які перекладаються румунською мовою. Оплачуємо випуск і верстаємо по черзі. Тобто через тиждень. На місяць я сплачую за випуск спільної газети орієнтовно 13 тисяч грн. А без об'єднання ця сума була б удвічі більшою. Це зараз дуже важливо, оскільки коштів катастрофічно не вистачає. Ми спілкуємося з нашими читачами й знаємо, що ідея з об'єднанням їм сподобалася. Вони мають ширшу інформацію, отримують мініобласну газету.  Крім того, наш формат є вигідним для наших рекламодавців. Хоч їх і небагато, але аудиторія для них стала більшою. Ми хвилювалися за передплату, та читачі довіряють нам і залишилися з нами. Ми вдячні за довіру та самовіддано продовжуємо працювати для читачів. Наразі "Слово правди" не випускає румунськомовний дубляж, але ми домовилися з Миколою Шапкою, і румунськомовну версію готує його редакція",  – каже Ганна Вакарчук.

За словами редакторки, з 2018 року "Слово правди" є самостійною редакцією. "До 2018 року в співзасновниках газети були районна рада та райдержадміністрація. Вони покривали близько 30% фінансування. Після зміни форми власності у нас були укладені угоди на висвітлення їхньої діяльності. Так було до впровадження децентралізації. Відтак у нас були укладені інформаційні угоди з кількома громадами. Однак з початку війни бюджети громад зіткнулись із сильними обмеженнями. Тільки наприкінці минулого вони змогли заплатити за інформаційне висвітлення – 10 тис.  грн. Є люди, які підтримують нас як меценати, які поважають наші видання, цінують друковане слово.  Зокрема, це місцеві фермери, аграрії. Та цього не вистачає на забезпечення потреб редакції. Майже весь рік ми працюємо фактично на волонтерських засадах. Ті кошти, які заробляємо, йдуть на забезпечення виходу газети. Тож довелося знайти ще одну роботу. Віднедавна я працюю й комунікаційницею. Наша бухгалтерка звільнилася, працює в іншій організації, а нам допомагає вести звітність на волонтерських засадах. Також моя заступниця працює перекладачкою, верстає іншу газету й попри зайнятість працює над випуском нашої спільної газети. Спільними зусиллями робимо все можливе, щоб зберегти видання. Днями мене спитали: "Як  гадаєте, скільки районна газета буде ще потрібна читачам?" Я вважаю, що ми ще довго будемо потрібні, оскільки знаю думки читачів. У нашому районі не всюди є інтернет, у прикордонних селах не всюди ловить сигнал Чернівецьких телеканалів. Наші читачі кажуть, що для них газета є потрібною, тож робимо все, щоб зберегти друковану пресу. Наступного року газеті "Слово правди" виповниться 80 років. Я просто не маю права її втратити, мені цього не пробачать. Тож продовжуємо працювати, найближчим часом створимо свій телеграм-канал, щоб бути цікавішими молодим читачам, стежимо за грантами, подавали недавно заявку, але не виграли. Та ми будемо стежити за подальшими можливостями податися на грантові програми", – зауважує Ганна Вакарчук.

Документальний пласт журналістики

Працюють чернівецькі медійники й над документальними проєктами. Журналіст, автор та режисер документальних фільмів В'ячеслав Хабайло презентував у 2022 році дві фотовиставки.

Одна з них – "Пам'ятаємо...Не забудемо". Фотопроєкт, присвячений полеглим буковинським бійцям, які загинули в боротьбі з рашистами. 

Наступна виставка – "У мій будинок влучив снаряд". Автор присвятив її наслідкам російської окупації, на фото показані руйнування невеликих містечок Київської області. Це, зокрема, Буча, Ворзель, Бородянка, село Андріївка.

Гарною новиною стала прем'єра документального фільму "Виживуть тільки закохані. Траян Попович та інші", над створенням якого, зокрема, працювали чернівецькі медійники Сергій Воронцов та В'ячеслав Хабайло. 

Фільм присвячений діяльності мера Чернівців Траяна Поповича, якому в 1941 році вдалося врятувати від загибелі близько 20 тисяч чернівчан єврейського походження.

У 1969 році в Ізраїлі йому надали звання Праведника народів світу з формулюванням: "на знак особливої вдячності за порятунок двадцяти тисяч чернівецьких євреїв від депортації у табори смерті в Трансністрії".

Повномасштабна війна змінила й продовжує змінює медіаполе Чернівецької області. Без грантової підтримки незалежним ЗМІ буде дедалі важче якісно працювати та створювати матеріали, які є важливими для читачів та розвитку суспільства. Тож украй важливо, щоб з поля зору міжнародних фондів та організацій не випадали якісні регіональні видання, документальні проєкти та діяльність незалежних журналістів.

Їхня місія та боротьба на інформаційному фронті є дуже важливою та, на жаль, поки що недооціненою.

Альона Чорна, регіональна представниця Інституту масової інформації в Чернівецькій області