Після початку повномасштабного вторгнення в Україну саме ЄС став одним з головних політичних, фінансових та військових партнерів Києва. Санкції проти Росії, підтримка України та дипломатичний тиск із боку європейських держав перетворили Євросоюз на одного з ключових опонентів Кремля. У відповідь російські медіа значно посилили увагу до європейської тематики, зробивши її одним із центральних елементів міжнародного порядку денного для власної аудиторії.
Водночас більшість таких матеріалів спрямована не на європейців, а насамперед на громадян Росії. Їхня мета полягає у формуванні переконання, що країни Заходу переживають глибоку політичну, соціальну та економічну кризу, а демократичні інститути не здатні ефективно реагувати на сучасні виклики. Для цього російські медіа систематично акцентують на внутрішніх конфліктах серед європейських політиків, проблемах міграції, протестах, економічних труднощах та інших кризових явищах. У результаті для російської аудиторії створюється образ Європи як регіону, охопленого постійними суперечностями та проблемами, на тлі якого Росія має видаватися більш стабільною, керованою та успішною державою.
Аналіз російських медіа*, проведений Інститутом масової інформації, демонструє, що для досягнення цієї мети використовуються як маніпулятивні інтерпретації подій, так і відверті образи, емоційні оцінки, узагальнення та інші пропагандистські прийоми.
“Ідіотка” та “дура” влаштували в Європі “Ігри престолів”. Як російська пропаганда дискредитує керівництво ЄС
Як показав моніторинг ІМІ, останнім часом російські медіа активно просувають тезу про нібито конфлікт між президенткою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн та високою представницею ЄС із закордонних справ і політики безпеки Каєю Каллас. Так, ресурс “Газета.ru” в матеріалі “Грызутся между собой”: посол рассказал о причинах ссоры Каллас и фон дер Ляйен” подає відносини між європейськими посадовицями як приклад відсутності єдності в Євросоюзі.
Своєю чергою “Российская газета” пише, що між фон дер Ляєн і Каллас іде “відкрита боротьба за владу”, через що інститути ЄС стали схожі на “Ігри престолів”.
Інше пропагандистське видання “Радио Sputnik” пише про начебто бажання Урсули фон дер Ляєн ліквідувати дипломатичну службу ЄС на чолі з Каєю Каллас.
Показово, що для просування цього наративу російські медіа використовують не лише політичні спекуляції, а й сексистські прийоми. Наприклад, метафору “двох господинь”, яка відсилає до поширеного стереотипу про те, що дві жінки не можуть ужитися на одній кухні. У такий спосіб взаємини між двома впливовими європейськими політикинями описуються не через їхні професійні ролі чи інституційні повноваження, а через традиційні гендерні ролі. Це ще й підсилює стереотипне уявлення про жінок як схильніших до особистих конфліктів і суперництва, ніж чоловіки.
Через послідовну антиросійську позицію та підтримку України російські медіа приділяють підвищену увагу Каї Каллас. Бувши прем’єр-міністеркою Естонії, а згодом високою представницею ЄС із закордонних справ і політики безпеки, Каллас неодноразово виступала за посилення санкцій проти Росії, збільшення військової допомоги Україні та міжнародну ізоляцію російського режиму. Для російської пропаганди вона стала одним з найвпізнаваніших європейських політиків, які відкрито критикують Кремль. Власне, через це за кожного зручного випадку пропагандисти “шпиняють” Каллас.
У своїх матеріалах вони відверто використовують прямі образи щодо голови євродипломатії. Зокрема, видання “Комсомольская правда” в матеріалі “Кая Каллас сморозила очередную глупость: вот что она предложила Трампу” називає Каллас “дурою” та “ідіоткою”, водночас посилаючись на неназвані “західні медіа”.
Зі свого боку “Российская газета” з посиланням на голову комісії Ради Федерації з інформполітики та взаємодії зі ЗМІ Олексія Пушкова звинувачує Каллас у непрофесіоналізмі.
Втім, персональні образи застосовуються не лише до Каллас. Об’єктом подібної риторики регулярно стає й Урсула фон дер Ляєн. Зокрема, російський політолог Вадім Трухачов, коментуючи можливих наступників очільниці Єврокомісії, назвав її “дурною”, протиставляючи їй інших потенційних кандидатів. “У зовнішньополітичному плані Євросоюз за Урсули повністю зосередився на протистоянні з Росією і втратив свої позиції у всьому іншому світі. Але Рютте для нас буде гіршим, тому що він уміє продавлювати свої позиції, він набагато розумніший і розважливіший. Тож нехай краще була б дурна, ніж Рютте”, – цитує Трухачова Газета.ru.
Такі висловлювання російські медіа використовують для дискредитації європейських політиків та інституцій загалом.
Подібне висвітлення діяльності Урсули фон дер Ляєн та Каї Каллас свідчить, що російська пропаганда намагається не лише критикувати політику Європейського Союзу, а й формувати у власної аудиторії уявлення про ЄС як про роз’єднану та неефективну структуру, охоплену внутрішніми конфліктами. Особливу увагу російські медіа приділяють політикам, які послідовно підтримують Україну та виступають за посилення тиску на Росію. У такий спосіб Кремль прагне дискредитувати не лише окремих посадовців, а й саму ідею європейської єдності та підтримки України.
“Міграційна криза” як доказ “занепаду Європи”
Проблема міграції вже багато років залишається однією з найчутливіших тем для європейських суспільств. Саме тому російські медіа приділяють їй значну увагу, використовуючи міграційні питання як інструмент для дискредитації країн Європи. У російському інформаційному просторі міграція часто подається не як складний соціальний чи гуманітарний виклик, а як свідчення нібито неспроможності європейських урядів контролювати власні кордони, гарантувати безпеку громадян та підтримувати суспільну стабільність.
Особливу увагу кремлівські пропагандисти приділили подіям у Північній Ірландії та Великій Британії, де після нападу вихідця із Судану на місцевого жителя відбулись антимігрантські протести в кількох містах. Російські медіа використали ці події для просування наративу про нібито втрату британською владою контролю над ситуацією в країні.
Так, Радіо Sputnik схарактеризувало заворушення як “Ночной ад Британии”, використовуючи емоційно забарвлену лексику для створення образу держави, охопленої хаосом та насильством.
Своєю чергою “Московский комсомолец” опублікував матеріал під заголовком “Британские города захлестнули драки: мигранты против местных”, фактично зводячи складну суспільну проблему до протистояння двох узагальнених груп – “мігрантів” та “місцевих жителів”. Подібне подання є характерним прикладом маніпуляції через узагальнення та штучне протиставлення соціальних груп.
Окремим напрямом висвітлення стала критика британського уряду. Так, “Российская газета” використала ситуацію для просування тези про нібито неспроможність прем’єр-міністра Кіра Стармера розв’язувати внутрішні проблеми країни. Як аргумент наводилася цитата голови Російського фонду прямих інвестицій Кіріла Дмітрієва, який звинуватив британську владу в тому, що вона нібито відвертає увагу громадськості від міграційних проблем зовнішньополітичними кроками проти Росії. У такий спосіб тема міграції використовується не лише для дискредитації західної міграційної політики, а й для виправдання російської зовнішньої політики та критики підтримки України.
Втім, Велика Британія є не єдиною країною, яка опиняється у фокусі подібних публікацій. Російські медіа систематично шукають та висвітлюють будь-які негативні події за участю мігрантів у різних європейських державах. Наприклад, “Российская газета” повідомляла про загибель чотирьох мігрантів в Італії, подаючи трагедію через призму діяльності “мафії”. Це ж видання поширювало матеріали про нібито провал міграційної політики Швейцарії, зокрема під заголовком “До чего доводят ранее процветавшую Швейцарию неконтролируемые миграционные процессы”.
Міграційна тематика є одним із ключових інструментів російської пропаганди для дискредитації Європи. Висвітлюючи переважно злочини та соціальну напругу, російські медіа формують у власної аудиторії викривлене уявлення про ситуацію в європейських країнах. Такі матеріали покликані не так інформувати про міграційні процеси, як підтримувати наратив про кризу західних демократій і неефективність європейської політики.
Водночас, як свідчить моніторинг ІМІ, у російському інформаційному просторі формується меседж про те, що російська влада, навпаки, нібито успішніше контролює міграційні процеси та здатна запобігати суспільній дестабілізації. Отже, негативні приклади з Європи використовуються не лише для дискредитації західних країн, а й для створення контрасту на користь російської моделі державного управління.
***
Аналіз висвітлення міжнародної тематики в російських медіа свідчить, що значна частина таких матеріалів спрямована не так на інформування аудиторії про події за кордоном, як на формування потрібного Кремлю образу зовнішнього світу. Через історії про “розкол ЄС”, “некомпетентних європейських лідерів” чи “міграційний хаос” Кремль намагається переконати власних громадян у правильності свого політичного курсу, виправдати конфронтацію із Заходом та підтримувати уявлення про Росію як про стабільнішу та ефективнішу альтернативу західним демократіям.
*До вибірки ввійшли шість російських медіа: Радио Sputnik, Lenta.ru, Газета.ru, “Российская газета”, “Московский комсомолец”, “Комсомольская правда”. Аналіз проводився в період із 3 до 20 червня 2026 року включно.
