Інвалідність та інклюзивність по-українськи. Як провалити тест на толерантність

Люди з інвалідністю / freepik.com

В українському інформаційному просторі час від часу з'являються підказки для медіа, як варто писати про інвалідність та інклюзивність. Такі поради щороку з'являються як легке нагадування для журналістів та громадян про потребу коректно та дещо емпатичніше писати про чутливі групи. В Україні щодня збільшується кількість людей, які отримують через війну травми та, як наслідок, інвалідність.

За півтора року повномасштабної війни кількість людей з інвалідністю збільшилася приблизно на 300 тисяч. Такі цифри озвучила міністерка соціальної політики Оксана Жолнович, яка зазначила, що у вересні 2023 року в Україні таких людей уже було 3 мільйони. Видання The Wall Street Journal з посиланням на німецького виробника протезів компанію Ottobock зазначає, що лише за 17 місяців війни близько 50 тисяч українців втратити кінцівки та потребують протезування. 

Така велика кількість людей з інвалідністю свідчить, що українці отримують травми під час виконання бойових завдань або через обстріли українських територій російською армією. Тим часом завдання медіа – максимально толерантно писати про чутливі групи та людей з інвалідністю.

Експерти ІМІ зафіксували, як українські медіа пишуть про інклюзивність, про людей з інвалідністю та чи є в медіа конструктивна інформація на ці теми.

"Інваліди, каліки та люди з нюансами"

Здається, що запущено досить курсів із чутливої журналістики з детальним розбором кейсів "як не потрібно", опубліковано досить інструкцій, утім новинні стрічки все ще містять матеріали з нетолерантними лексемами про людей з інвалідністю. Ще 2018 року п'ятий президент Петро Порошенко підписав закон, згідно з яким із законодавства вилучається термін "інвалід" і впроваджується термін "особа з інвалідністю". Порошенко тоді зауважив, що в такий спосіб акцент є на людині, а не на інвалідності.

Наразі згадки про інвалідність у медіа найчастіше траплялися в матеріалах про мобілізацію, і досить часто такі матеріали мають більше ознак маніпуляцій, ніж фактажного висвітлення теми. Раніше експерти ІМІ фіксували, що тема мобілізації наскільки чутлива, що на ній навіть монетизують контент в анонімних телеграм-каналах, підприємливі телеграм-адміністратори маніпуляціями та фейками накручують аудиторію, а політики політичними заявами накопичують прихильність аудиторії. Тож зрозуміло, чому в регіональних та національних медіа присутнє висвітлення теми інвалідності та мобілізації: є попит, тому такі матеріали дадуть приплив аудиторії на сайт. 

Зазвичай редакції готували матеріали з лайфхаками про те, як уникнути мобілізації, виїхати за кордон або використати інвалідність когось із родини для відстрочення від служби. Але є нюанс – редакції використовували нетолерантну лексику щодо людей з інвалідністю.

• "Інвалідів II групи можуть відправити на фронт: список захворювань і нюанси" / УНІАН
• "За кордон перестали випускати інвалідів та багатодітних батьків?" / Високий замок
• "Президента просять дозволити інвалідам – самим обирати собі доглядальників – із числа військово-зобов’язаних родичів" / Радіо Трек
• "Чи потрібні інваліди ЗСУ: Залужний пояснив, хто прийматиме рішення" / Економічні новини
• "​Мобілізація інвалідів: яку альтернативу придумали в Раді" / Апостроф

Окрім того, що тема мобілізації чутлива, використання в таких матеріалах лексем "інвалід", "каліка" є неприпустимим, оскільки такі слова принижують гідність людини й мають відтінок радянської термінології. 

Ясна річ, що не обійшлося без маніпуляцій та нагнітання на темі інвалідності. Так, українські редакції фантазували, що людей без пальців, очей та внутрішніх органів можуть мобілізувати. Тут знову не обійшлося без "інвалідів". Водночас у таких текстах хоч і зазначено деталь, що йдеться лише проєкт закону, але судження і прогнози чомусь не враховують, що в документ ще можуть бути внесені тисячі правок.

• "Без ока чи без нирки – придатний: в Україні хочуть мобілізувати інвалідів ІІІ групи" / Чернівецький промінь
• "Без нирки, ока та пальців? В Україні можуть мобілізувати осіб з інвалідністю: що відомо" / Радіо Трек
• "Без ока та із відсутністю пальців: уряд хоче мобілізувати людей із 3 групою інвалідності" / ТСН

У редакції 5 каналу вирішили хайпонути не лише на темі людей з інвалідністю, а й винести в заголовок наголос на інші чутливі групи: жінок, людей з ЛГБТ+-спільноти та колишніх ув'язнених. Джерело інформації в цій новині – соціологічна група "Рейтинг", яка сформулювала своє дослідження толерантно: "Питання дискримінації різних соціальних груп у ЗСУ". Втім, редакція для хайпу акцентувала на "екзотиці".

• "Жінки, ЛГБТ, ексв'язні та інваліди: як українці ставляться до різних категорій військовослужбовців (соцопитування)" / 5 канал

Експерти ІМІ постійно фіксують, що українські медіа дискримінують та сексуалізують образ жінок, а також нетолерантно висвітлюють права людей ЛГБТ+.

Так, виявлено випадок, коли журналісти в матеріалі про мобілізацію використовували узагальнену та нетолерантну лексему "зеки", щоб написати про ув'язнених людей, та, звісно, за класикою некоректно писали про людей з інвалідністю. Ясна річ, що в таких випадках редакція навмисно використовувала нетолерантну лексику, щоб створити клікбейтний заголовок.

• "Зеків бережемо, а інваліди хай воюють? Залужний проти мобілізації до ЗСУ ув'язнених і судимих" / Економічні новини

У медіа також траплялися матеріали про людей, які користуються колісним кріслом. Зазвичай українські редакції йменують їх як "візочники". Такі лексеми не є коректними, оскільки люди з інвалідністю використовують такі колісні візки лише для переміщення, а інші дії, такі як, наприклад, гігієнічні процедури чи сон, здійснюють без крісла.

• "Шосткинський спортсмен-візочник Дмитро Васильцов отримав Сертифікат від Національного Реєстру рекордів" / Шостка News
• "Миколаївський волонтер-візочник здійснив благодійний кріслозаїзд Миколаїв-Херсон" / Миколаївська правда
• "Лучанин-візочник ремонтує автівки для воїнів на передову" / Миколаївська правда

Що медіа писали про сонячних та дощових дітей

Щодо дітей, то в медіа рясніють заголовки з лексемами про "дітей дощу" та "сонячних дітей". Але насправді ці лексеми не мають нічого спільного з погодними умовами, це лише замасковані та "романтизовані" назви діагнозів аутизму та синдрому Дауна. Один з таких свіжих випадків – коли місцеві волинські медіа замість вживання "діти із синдромом Дауна" вживали завуальоване "сонячні діти".

• "У Луцьку "сонячні діти", танцюючи спортивні танці, встановили рекорд України" / VSN
• "Вперше в Україні: у Луцьку "сонячні діти" встановили рекорд, танцюючи спортивні танці" / Volynnews
• "У Луцьку "сонячні діти" встановили рекорд України, танцюючи спортивні танці" / Volynpost

Лише редакція волинської філії Суспільного підготувала матеріал без "сонячних дітей", утім зі словосполученням про "особливі освітні потреби", але вже в тексті зазначали, що діти мають синдром Дауна.

• "У Луцьку – спортивні змагання для дітей з особливими освітніми потребами" / Суспільне

У черкаському медіа "Нова доба" редакція фантазувала про дітей із синдромом Дауна та описувала стереотипні уявлення, чому діти сонячні: "Сонячними" у всьому світі називають дітей із синдромом Дауна –  настільки вони добрі, відкриті та беззахисні. Вони просто не здатні когось образити, оскільки начисто позбавлені агресії".

• "Сонячні" діти у нашому суспільстві" / Нова доба

Також траплялися новини про дітей із синдромом Дауна в інших медіа. Ясна річ, не обійшлося без "сонячності".

• "Особливим дітям – особливе свято: для сонячних криворіжців влаштували цікаві розваги напередодні Всесвітнього дня людей із синдромом Дауна" / Перший міський
• "У Вінниці обговорили якість інклюзивного навчання для сонячних дітей" / Новини Вінниці

Інший випадок, коли дітей з аутизмом позначають як "дітей дощу". Чомусь у медіа часто вважають, що вживання цієї лексеми прийнятніше, але в такий спосіб відбувається стереотипізація та певним чином зменшується увага до людей з аутизмом.

• "Діти дощу: У Вараші влаштували акцію на підтримку людей з аутизмом" / Вараш
• "Як почути і розпізнати "дітей дощу", або що потрібно знати про дитячий аутизм" / Карпатський об'єктив 

Грішать некоректною лексикою не лише редакції онлайн-медіа, а й публічні особи. Лише за останні пів року трапилося два гучних випадки, коли відомі люди через свою легковажність та необдуманість порівнювали людей з аутизмом та росіян. У першому випадку ведуча каналу "Рада" в прямому ефірі порівняла поведінку Володимира Путіна з аутизмом. Згодом Комісія з журналістської етики засудила практику стереотипізації людей з аутизмом та закликала публічно перепросити за недоречну згадку аутизму в ефірі.

У другому випадку психологиня Наталія Холоденко в прямому ефірі у своїх соцмережах заявила, що в людей з аутизмом немає емпатії та порівняла їх з росіянами. Таке беззмістовне та легковажне використання лексем свідчить про нерозуміння теми інклюзивності.

Як підвищити обізнаність редакцій?

Медіа все ж навчаються вживати коректну лексику та певною мірою стали толерантнішими. До прикладу, редакція ТСН уже не вживає хештег "глухонімий" щодо людей з порушенням слуху. Ще кілька років тому цей хештег супроводжував сотні матеріалів, які не завжди були притомними, толерантними та здебільшого містили емоційну лексику. У такий спосіб поширюючи стереотипи та вкорінюючи негативне сприйняття людей з інвалідністю.

Некоректний термін про людей з порушенням слуху

 

Водночас можна зазначити, що всеукраїнські редакції час від часу готують матеріали про те, як говорити з дітьми про інвалідність, і  публікують рекомендації, як поводитися під час зустрічі з людиною з протезом чи вадою обличчя.

Експерти ІМІ закликають редакції постійно підвищувати обізнаність у толерантній журналістиці та не брати до заголовків лексеми на кшталт "інвалід", "каліка", "недієздатний", "людина з нюансами" тощо, навіть якщо це пряма мова героїв. Окрім некоректної термінології, такі формулювання можуть ображати людей з чутливих груп. У журналістських текстах варто вживати нейтральну термінологію без експресивності, емоційності, тобто дотримуватися стандартів. Не завадить також час від часу проходити курси з розвитку чутливості щодо складних тем, розширювати запас коректної термінології за допомогою гуглу або порад колег. Також можна підписатися ресурси правозахисних організацій та стежити за ними. Так редакція зможе отримувати свіжі поради та інструкції для роботи з чутливими темами. 

Інститут масової інформації (ІМІ) – медійна громадська організація, яка працює з 1995 року. ІМІ відстоює права журналістів, аналізує медіасферу та висвітлює пов’язані з медіа події, протидіє пропаганді та дезінформації, забезпечує медіа засобами захисту для відряджень до зони бойових дій під час російсько-української війни починаючи з 2014 року. 

ІМІ робить єдиний в Україні моніторинг свободи слова та список якісних і відповідальних онлайн-медіа, документує медійні злочини Росії у війні проти України. ІМІ має представників у 20 регіонах України та мережу хабів "Медіабаза" для безперебійної підтримки журналістів. Серед партнерів ІМІ – "Репортери без кордонів" та Freedom House, організація входить до мережі Міжнародної організації із захисту свободи слова (IFEX).