Бій в Інгушетії. Як українські сайти поширили російську пропаганду

Російська пропаганда потрапляє до стрічок новин медіа України. Черговим прикладом стала ефесбівська інтерпретація бойового зіткнення посеред міста Карабулак в Інгушетії. Низка популярних українських онлайн-видань вирішила поінформувати свою аудиторію про події в північнокавказькій республіці, загарбаній Росією, але щось пішло не так.

Редакції не стали йти далеко і скористалися російськими пропагандистськими ресурсами як джерелами інформації. Вкотре не було враховано того факту, що такі ресурси не мають жодного стосунку до журналістики й не ставлять перед собою завдання повідомляти про події. Їхнє першочергове завдання – переконувати свою аудиторію. Деталі того, в чому саме вони намагаються запевнити, можуть змінюватися залежно від моменту та настанов Кремля. Загалом ідеться про створення альтернативної реальності та світогляду, схвалених диктаторським режимом. Іноді це завдання пропагандисти виконують, навіть вигадуючи події. Іноді просто перекручуючи дійсність. Задля цього можуть викривляти фактаж, підмінювати поняття, маніпулювати акцентами та емоційним забарвленням.

Так відбулось і у випадку зі стріляниною в Інгушетії. Зрозуміло, що пропагандистські ресурси Росії це подали як героїчну боротьбу ФСБ з терористами. Щодо людей, які в бою протистояли російським силовикам, використали визначення “бойовики”, “злочинці”, “підозрювані” і безпосередньо “терористи”. Наполегливо робився наголос на тому, що хтось із них перебуває в розшуку. Після завершення боєзіткнення, повідомляючи про загиблих, використовували виключно термін “ліквідовані”.

На жаль, ця лексика перекочувала до новин на українських сайтах. Чомусь у більшості реакцій, що писали про подію, нікому не спало на думку, що ті, хто для ФСБ є “бойовиками” та “терористами”, для вільного світу, для інгушів та для українців можуть бути повстанцями проти російського імперіалізму. Чомусь більшість забула, що для російської пропаганди українська армія теж є “бойовиками” й “терористами”. Лишається сподіватися, що це відбулося не зі злої волі, а через брак уваги та професіоналізму.

Частина редакцій усе ж здогадалася взяти в лапки ефесбівські визначення щодо інгуських повстанців та розбавити перекази пропагандистських повідомлень словами на кшталт “нібито”. Втім, навряд чи це кардинально змінює ситуацію. Лапки аудиторія могла сприйняти просто як позначення цитати й аж ніяк не обов’язково побачила в цьому заперечення російських наративів. Те саме стосується і обмовки “нібито”, яка не є тотожною запереченню і яка губиться в масиві тексту. Тому, зрештою, можемо припустити, що ці прийоми ніяк не заважали читачам побачити в новинах українських сайтів те саме, що хотіла поширити російська пропаганда.

Водночас окремі редакції популярних онлайн-видань не вдалися навіть до таких, хай і недостатніх, прийомів, а натомість просто спрацювали на користь Кремлю і переповіли всі запропоновані російськими пропагандистами меседжі. Серед таких – сайти “24 канал” та “Фокус”.

Скриншот ІМІ з "Фокуса"

Втім, є приклади й на противагу. Сайт “Еспресо” продемонстрував адекватний та професійний спосіб опрацювання інформації з російських джерел. Редакція, по-перше, сконцентрувалася на інформуванні про саму подію, а не на визначеннях щодо сторін, по-друге, все ж назвала повстанцями людей, убитих російськими силовиками.

Зафіксовані приклади

“Українська правда” в новині про події в інгуському місті Карабулак посилається на РИА Новости, Mash та ВВС Russian і коротко переповідає офіційну версію російських силовиків.

Уже в заголовку йдеться, що російська ФСБ понад пів доби проводила “контртерористичну операцію”, а в тексті уточнюється, що з вечора суботи проходили “активні заходи з нейтралізації бойовиків”. Тобто саме в такий спосіб видання цитує російські джерела, беручи в лапки їхні формулювання. Так само в лапках убитих ефесбівцями людей у тексті названо “бойовиками”. Крім того, у новині є таке речення: “Підозрювані нібито “планували теракти в місцях масового скупчення людей”.

У бекграунді йдеться про постанову Верховної Ради України, в якій визнано право інгуського народу на створення незалежної держави та відновлення територіальної цілісності Інгушетії.

ТСН з посиланням на Mash повідомляє про те, що “силовики Інгушетії вже кілька годин ведуть бій із невідомими, які засіли на третьому поверсі багатоквартирного будинку”. Серед іншого в публікації використано риторику російських силовиків, зокрема в такому формулюванні: “озброєних людей шестеро. Попередньо двох ліквідували”.

Також у новині зазначено: “За твердженням росЗМІ, невідомі “готували серію терактів у регіоні у людних місцях”. Мінімалістичний бекграунд публікації нагадує, що “раніше в російській Інгушетії невідомі обстріляли поліцейський пост”.

У наступній публікації, що присвячена вже наслідкам відповідних подій, з узагальненим посиланням на “місцеві Telegram-канали”, людей, які протистояли в бою російським силовикам, названо вже повстанцями. До того ж таке визначення повторюється кілька разів. 

“Місцеві повстанці, які вважають Інгушетію окупованою РФ, упродовж 16 годин чинили збройний опір бійцям спецпідрозділу російської ФСБ”, – йдеться в тексті.

Крім того, у новині наголошено на тому, що “бійці силових структур путінського режиму здійснювали безладний обстріл житлових будівель” та що “в результаті під вогонь силовиків потрапляли навіть будинки, розташовані поблизу”.

У новині УНІАН про події в Інгушетії з посиланням на РИА Новости використано визначення російських силовиків, які взято в лапки: “контртерористична операція”, “група бандитів”, “бойовики”. Водночас загальна тональність публікації ніби натякає десь поміж рядками на недовіру до російських джерел та несприйняття дій ефесбівців. Так, у тексті зазначено, що силовики “вбили 6 осіб”, замість притаманного ФСБ “ліквідували”. Втім, загалом перебіг подій описано так, як це подали російські пропагандисти.

Пізніше видання розмістило відео, на якому зафіксовано стрілянину в місті Карабулак, із заголовком про “наслідки нічного бою з повстанцями”.

РБК-Україна, посилаючись узагальнено на росЗМІ, а також на пресслужбу Управління ФСБ РФ у Республіці Інгушетія, повідомляє про перестрілку між російськими силовиками та “терористами” (в лапках). Також тут використано визначення “група невідомих озброєних осіб” (у новині – без лапок). Водночас у заголовку публікації сказано, що “у РФ силовики влаштували бій”. Крім того, у повідомленні з обмовкою “за однією з версій” переказано заяву ФСБ щодо того, що “бойовики” готували якісь теракти в людних місцях в Інгушетії”. Разом з тим у новині зазначено, що точних даних про події немає.

Отже, редакція натякнула своїй аудиторії на певну недовіру до російських джерел, утім усе ж переповіла саме їхню версію.

“24 канал” неприховано підіграє російській пропаганді, ґрунтованій на ефесбівській риториці, і вживає в заголовку без жодних лапок визначення “терористи”. У тексті публікації, що узагальнено посилається на “російські ЗМІ”, зазначено: “Поки не зрозуміло, ким є люди, в яких стріляє ФСБ, чи справді це терористи”. Втім, далі редакція знайшла за потрібне переповісти версії неназваних “ЗМІ”, що назвали “ймовірних бойовиків – причетними до “Ісламської держави”. 

Редакція вирішила розбавити окремі твердження в тексті новини словом “нібито”. Втім, зрештою видається, що “24 канал” ставить під сумнів не те, що ФСБ полює саме на терористів та бойовиків, а сам факт стрілянини.

Скриншот ІМІ із сайту 24 каналу

Бекграунд цієї публікації складається з коментарів невстановленого авторства щодо того, що “Карабулак розташований у потенційно вибухонебезпечному регіоні”, а “Кавказ є тією територією, яку Росія постійно підкорювала – і яка може відділитися однією з перших”.

Наступна новина на цю тему, з посиланням на неназвані телеграм-канали та російські ЗМІ, у заголовку заявляє, що “ліквідовували бойовиків”. Убитих ефесбівцями людей у тексті кілька разів названо бойовиками та терористами з уточненням, що один з них “перебував у розшуку за напад на співробітників правоохоронних органів”.

У цьому тексті також нагадують, що “підозрювані планували теракти у місцях масового скупчення людей”, а російські ЗМІ називали їх “причетними до “Ісламської держави”.

“Фокус” також пішов шляхом російської пропаганди й сповістив про протистояння ФСБ з боку бойовиків, чомусь назвавши останніх загадковими. Відповідна новина укладена цілком у дусі ФСБ, адже представників цього відомства названо правоохоронцями, а протилежну сторону наполегливо визначають як бойовиків та терористів, які “розпочали перестрілку в Інгушетії” і двоє з яких “у міжнародному розшуку”. 

Крім того, публікація роз’яснює, що ефесбівська “контртерористична операція” – це “особливий правовий режим” для “припинення терактів і знешкодження терористів”. Зрештою щодо цієї публікації “Фокуса” залишилося одне запитання: за чиєю порадою і для якої аудиторії згадано про те, що підконтрольний Кремлю керівник Республіки Інгушетія “звернувся до жителів регіону із закликом зберігати спокій під час проведення контртерористичної операції”?

“Еспресо” пропонує найадекватніший спосіб поінформувати про стрілянину в Інгушетії. Заголовок відповідної новини говорить, що “підпільники відмовилися здатися ФСБ й цілу ніч відстрілювалися”. 

Наголос у публікації зроблено саме на тому, що “у житловій забудові” відбувся бій “з використанням автоматів, гранатометів і ручних гранат”, під час якого виникла пожежа.

У публікації наведено цитату російського “антитерористичного комітету”, в якій ідеться про “бойовиків”, що є “прихильниками ІДІЛ”. Втім, одразу після неї зазначено, що “зазвичай повстанців Північного Кавказу російські силовики автоматично зараховують до ІДІЛ”. 

Інформацію про те, що двоє з убитих російськими силовиками “перебували у федеральному розшуку”, наведено з прямим посиланням на пропагандистський ресурс ТАСС.

Крім того, з посиланням на інгуське незалежне видання “Фортанга” публікація повідомляє ім’я одного з полеглих, а також розповідає, що мешканців будинку, який потрапив під вогонь російських силовиків, евакуювали вже після бойового зіткнення.

Бекграунд новини нагадує про те, що Верховна Рада України ухвалила постанову про визнання права інгуського народу на створення незалежної суверенної національної держави, засудження злочинів Росії проти інгушів та відновлення територіальної цілісності Інгушетії.

Отже, приклад “Еспресо” показує, що в ситуації зі стріляниною в Інгушетії все ж була можливість звернутися до альтернативних російській пропаганді джерел інформації. Також цей приклад свідчить, що під час використання російських джерел є сенс придивитись уважніше та спробувати переосмислити отриману з них інформацію.

Водночас використання російських джерел лишається ненайкращим рішенням для новин. А у випадках, коли інформація може бути важливою для української аудиторії, а інших джерел, крім підконтрольних Кремлю, немає, новинарям варто пам’ятати про весь перелік прийомів, якими пропагандисти вводять в оману. Тобто коли немає жодної можливості перевірити фактаж, то варто хоча б уважно поставитися до лексики та фокуса повідомлення.