ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

Барометр за травень 2004 року

01.06.2004, 13:00
[b]Загиблі та зниклі журналісти-0, Нові елементи про розслідування загибелі та зникнення журналістів-1[/b]
[b]12-05-2004[/b]Генеральна прокуратура закінчила розслідування кримінальної справи щодо убивства директора регіональної телекомпанії [b]"ТОР" Ігоря Александрова.[/b] Про це повідомляє агентство “Українські Новини”, з посиланням на генпрокурора Геннадія Васильєва.За його словами, зараз обвинувачувані знайомляться з матеріалами справи.
Васильєв сказав, що слідство встановило непричетність до убивства Александрова Юрія Вередюка. У вересні минулого року Генпрокуратура заявила про арешт виконавців убивства Александрова - Руслана Турсунова й Олександра Онишка, а також замовника - Олександра Рибака й організатора убивства - його брата Дмитра Рибака.
[b]Арешти та затримання -1[/b]
[b]22-05-2004[/b] у Мукачевому зник журналіст інтернет-видання hotline.net.ua, представник Коаліції громадських організацій України[b] „Свобода вибору” Костянтин Сидоренко.[/b] Він був спостерігачем під час виборів в Мукачеві, збирав інформацію про виборчі порушення та їх організаторів, проводив відеозйомку масових заходів протесту в Мукачеві. Того ж дня, за повідомленням кореспондента ІМІ в Закарпатіі, стало відомо, що Костянтина Сидоренка затримано працівниками УБОЗу, звинувативши в непокорі правоохоронцям. За два дні до затримання він зняв на відеокамеру ліквідацію правоохоронцями наметового містечка “ПОРА!” в Ужгороді навпроти ОДА і саме його матеріали є основними доказами протиправних дій правоохоронців,які активісти “ПОРИ!” мали намір використати в суді. Крім того,його матеріали використовував в своїх сюжетах місцевий опозиційний телеканал “М-студіо”.
Як розповіли свідки затримання журналіста, до Сидоренка в центрі міста на пл.Миру підійшли невідомі в цивільному і накинулись на нього.При цьому на землі біля нього невідомо звідки опинився поліетиленовий пакет, з якого випали пристрої,схожі на петарди. Проте свідки захоплення заявляють, що у Сидоренка не було із собою пакета. Це все знімалось на камеру і при цьому були присутні працівники МВС у формі.
[b]24-05-2004 [/b]До ІМІ звернулася редакція інтернет-сайту “Гаряча лінія” з тим, щоб підтримати їхнього колегу та поширити інформацію про його незаконне затримання серед міжнародних правозахисних організацій.
[b]25-05-2004[/b] затриманого за підозрою в зберіганні вибухівки Костянтина Сидоренка засудили до 5 діб адмінарешту за непокору працівникам міліції. Таке рішення виніс Мукачівський міський районний суд. За словами самого затриманого, опору працівникам МВС він не чинив. Працівник правоохоронних органів, який був присутній, заявив, що це неправда. Продовження дискусії не відбулося, оскільки суддя одразу виніс рішення. До справи не долучили відеозйомку затримання, проте свідки події стверджують, що така велася. Про її наявність також повідомила ІМІ представник редакції інтернет-сайту “Гаряча лінія” Анастасія Безверха.
Крім того, за даними кореспондента ІМІ, з”явилась неофіційна інформація, що Сидоренка змушують визнати, немов він купив у місцевого мешканця гранати з метою кинути їх на мітингу і саме для цього його дотепер тримають під вартою. Як повідомив кореспондент ІМІ, ”Суд” тривав не більше 2-ох хвилин. Засідання відбувалось без присутності адвоката (затриманому так і не дали можливість звязатися зі своїм адвокатом).
[b]26-05-2004[/b] Спеціальний представник Уповноваженого з прав людини Верховної Ради прибув 26 травня до Мукачевого з метою перевірки подій, повязаних із затриманням журналіста “Гарячої лінії” Костянтина Сидоренка. Як повідомив кореспондент ІМІ, представник Карпачової провів зустрічі з представниками силових струкур міста.Також він зустрівся із заарештованим журналістом.
[b]27 –05-2004[/b] Костянтина Сидоренка звільнили з-під варти, якого суд звинуватив у непокорі працівникам міліції. Як журналіст заявив в інтерв”ю ІМІ одразу після звільнення, його змушували визнати себе винним в підготовці терористичних актів. “Працівниками міліції було відмовлено у телефонному дзвінку,мені навіть не дали можливості звязатись з адвокатом.На мої зауваження вони відповідали,що я “передивився американських фільмів”.Використовуючи моє становище,коли я фактично був позбавлений скористатись своїм правом на захист,вони змусили мене підписати всі підготовлені ними протоколи і “зізнатися” у всьому,що вони мені сказали.Крім того,вони привели оператора з обласного державного телебачення і змусили мене сказати в камеру приготований ними текст ”, розвовів кореспонденнт “Гарячої лінії”. Сидоренко вважає, це було підготованою провокацією з метою дискредитувати сили, які прагнуть хоч щось зробити для забезпечення чесних виборів в Україні. “ Думаю, ця спроба влади виявилась невдалою через резонанс, що виник завдяки моїм колегам навколо справи”, - сказав журналіст.
Після звільнення Костянтин Сидоренко мав бесіду з працівниками місцевого управління СБУ, яких цікавили деякі моменти подій, що відбулися. Одразу по цьому він відбув до Києва.
[b]Нові елементи про арешти та затримання-1 [/b]
[b]18-05-2004[/b] Верховний Суд України скасував вирок Соснівського районного суду міста Черкаси та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області про засудження за опір працівникам міліції головного редактора газети “Свобода” Олега Ляшка. Про це ІМІ повідомив адвокат журналіста Богдан Ференц. За словами адвоката, ВСУ розглянув касаційну скаргу Олега Ляшка, погодившись з її аргументами. Справу скеровано на новий розгляд Соснівського районного суду міста Черкаси. “Хоча ми просили поставити в цій справі крапку, проте, цілком процесуально зрозуміло, чому верховний суддя зробив саме так”, - зауважив Богдан Ференц.
- Від початку ми стверджували, що ця справа надумана. Її відкрили, аби приховати власні незаконні дії: у березні 2002 року, напередодні виборів до Верховної Ради України, спочатку було втоплено в річці 107-тисячний тираж газети “Свобода”, а наступного дня його дублікат був вилучений на незаконих підставах вже у типографії. Стверджувалося, ніби пан Ляшко вчинив незаконний опір, хоча редактор діяв цілком правомірно. Тим паче, що закон “Про пресу” передбачає, що вилучення тиражів видання можливе лише за рішенням або вироком суду, які вступили в законну силу. Ми вважаємо, що на цьому етапі закон і правосвідомість здобули перемогу, - розповів в інтерв”ю Богдан Ференц.
У свою чергу, Олег Ляшко, коментуючи ІМІ рішення ВСУ, зазначив, що “це велика перемога”.
- Я знав, що ми переможемо. І так буде завжди, - підкреслив редактор “Свободи”.
У квітні 2002 року, після вилучення двох накладів газети “Свобода”, через що і започаткувалась кримінальна справа, Олега Ляшка було ув’язнено на 10 діб. У вилучених номерах був розміщений текст запиту народного депутата Григорія Омельченка щодо деяких аспектів діяльності екс-генерального прокурора України Михайла Потебенька. 05-02-2003 року суддя Соснівського районного суду Алла Чечот визнала Олега Ляшка винним у здійсненні злочину середнього ступеню тяжкості і засудила до виплати штрафу у розмірі 255 гривень. Апеляції стосовно цього вердикту і призвели до нинішнього рішення Верховного Суду України.
[b]Побиття, напади, залякування-2[/b]
[b]03-05-2004[/b]У Мелітополі Запорізької області скоєно напад на співробітника інтернет-видання ”Власті.net” і газети ”Кур”єр” Геннадія Ємельянова. Редакція газети пов”язує напад з професійною діяльністю журналіста.
Невідомі напали на Геннадія Ємельянова ввечері, коли він повертався додому. Вони жорстоко побили журналіста, але не взяли нічого з цінних речей. Натомість забрали в нього матеріали наступного випуску газети ”Кур”єр”. Саме через це співробітники редакції відкидають версії пограбування або хуліганства, на яких наполягають місцеві правоохоронці. До речі, міліція, яку викликала дружина потерпілого, за її словами, на місце пригоди так і не приїхала. А головний редактор ”Кур”єра” Ігор Єнін каже, що начальник міського відділу міліції Сергій Коломієць відмовляється зустрічатися з ним для з”ясування обставин справи.
У Прокуратурі Міста Мелітополя кореспонденту ІМІ розповіли, що заяву про напад Геннадій Ємельянов написати відмовився, проте Мелітопольське ГУ УМВСпорушило кримінальну справу за фактом хуліганства.
[b]14-05-2004[/b] Редактор мелітопольської газети ”Кур”єр” Ігор Єнін заявив, що йому погрожують фізичною розправою. Невідомий вимагає від журналіста припинити початі опозиційним до місцевої влади виданням виданням журналістські розслідування. Ігор Єнін розповідає, що біля приміщення редакції до нього підійшов чоловік і в ультимативній формі вимагав припинити публікації матеріалів про окремі аспекти діяльності місцевої влади, правоохоронних органів та кількох комерційних структур. Він висловив погрози на адресу головного редактора та його родині, і як стверджує Ігор Єнін, пообіцяв його вбити. Журналіст одразу звернувся до міліції, адже кілька місяців тому на нього та співробітника його видання вже нападали, щоб забрати гранки наступного номера газети та матеріали для статей. У міліції прийняти заяву про погрози відмовилися, натомість в прокуратурі та СБУ її взяли без затримок. Ігор Єнін переконаний, що нові погрози – це продовження тиску на опозиційне місцеве видання. Він пов”язує цей тиск із журналістськими розслідуваннями щодо вибухів на артскладах, корупції серед вищих посадовців міста та правоохоронців.
У прокуратурі міста Мелітополь ІМІ повідомили, що слідчі органи здійснили перевірку за фактом погроз журналісту, проте за її результатами відмовили у порушенні кримінальної справи
[b]28-05-2004[/b] Пополудню троє невідомих зловмисників побили головного редактора близької до "Нашої України" опозиційної газети [b]“Час” Петра Кобевка [/b]прямо у дворі редакції. За словами потерпілого, спочатку до нього в приймальню зайшов невідомий чоловік і запропонував за певну винагороду передати “викривальний компрометуючий матеріал про діяльність лідера Всеукраїнської організації "Свобода" (раніше називалася УНСП - Українська націонал-соціалістична партія. А цього року її перейменували – ІМІ) Олега Тягнибока, народного депутата України, члена фракції Наша Україна. Проте він відмовився зробити це негайно, а запроновував журналісту вийти на вулицю. Про те, як розвивалися подальші події, розповів в.о. начальника Першотравневого райвідділу міліції м.Чернівців підполковник міліції Іван Рурак, який особисто виїжджав на місце пригоди: після того, як Петро Кобевко вийшов на вулицю, цей невідомий раптом завдав йому несподівано сильного удару в обличчя прямо біля дверей редакції, схопив журналіста за волосся, двічі вдарив коліном у голову і врешті кинувся тікати. Два інших зловмисника чекали на свого товариша біля воріт редакції. Після удару в обличчя, у редактора газети “Час” почалася сильна кровотеча з рота та носа і йому було надано невідкладну допомогу в одній з чернівецьких лікарень. За попереднійм діагнозом у нього сильний забій голови, лицевих тканин обличчя, перенісся та високий тиск. На сьогоднішній день здоров”ю пана Кобевка нічого не загрожує, він повернувся до редакторської роботи. Нагадаємо, що востаннє Петра Кобевка побили у вересні 2002 року в арці біля під'їзду будинку, де він мешкає. За весь період існування газети до її редактора позивалися 48 разів, у тому числі попередній губернатор Буковини, а нині Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії.
Як повідомила прес-служба регіонального штабу блоку Віктора Ющенка, "за два дні до здійснених провокацій у Чернівці прибула група з 10-12 молодих осіб, які виявили бажання поселитись на кілька днів у готелі “Буковина”, на першому поверсі якого розміщено офіс регіонального штабу блоку. Адміністраторам готелю вони представились активістами УСДМ (української соціал-демократичної молоді)". Голова Чернівецького регіонального штабу блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” Іван Демчак звернувся з листом на ім'я міліцейського керівництва міста і області з вимого знайти і покарати зловмисників.
Того ж дня журналісти Буковини ухвалили звернення до голови НСЖУ Ігоря Лубченка, голови облдержадміністрації Михайло Романіва, голови облради Олександра Смотра, Чернівецького міського голови Миколи Федорука, прокурора Чернівецької області Олександра Галкіна, начальника УМВС України в Чернівецькій області Богдана Керницького та начальника УСБУ в Чернівецькій області Юрія Кіцула. "Оскільки побиття журналістів у Чернівцях відбувається вже не в перше, особливо у період виборчих кампаній, члени правління ЧОО НСЖУ розцінюють цей факт, як чергову спробу залякати працівників ЗМІ і обмежити їх можливості в об'єктивному висвітленні виборчого процесу", - зазначається у заяві. У зв'язку з цим чернівецькі журналісти вимагають від депутатів обласної ради створити тимчасову слідчу комісію, яка б розглянула усі подібні випадки і ухвалила відповідне рішення. Журналісти також пропонують заслухати звіт керівників силових структур області про хід розслідування справ пов'язаних із нападами на журналістів.Як повідомив кореспондент ІМІ в Чернівцях, за фактом побиття головного редактора чернівецької газети "Час" міліція порушила кримінальну справу за ст. 296.ч.1 ККУ (дрібне хуліганство), у той час, як журналіст наполягає на 171 ст. і відмовляється давати покази слідчим. Петро Кобевко звернувся до правозахисних журналістських організацій за юридичною допомогою.
[b]Нові елементи про побиття, напади, залякування-1[/b]
[b]19-05-2005[/b] Верховний суд України відповів на звернення головного редактора газети “Свобода” Олега Ляшка про притягнення до відвовідальності судді Калинінського районного суду міста Донецька Карпушової О.В, яка розпорядилася видалити журналіста [b]Володимир Бойка, кореспондента газети “Свобода”[/b], з судової зали. У документі, зокрема, зазначалось, що “проведеною перевіркою встановлено, що суддя Калинінського районного суду м. Донецька Карпушова О.В. допустила порушення закону при вирішенні питання про видалення iз залу судового засідання спеціального кореспондента Володимира Бойка. У зв'язку з цим відносно судді Калінінського районного суду м. Донецька Карпушової О.В. ініційовано питання про дисциплінарну відповідальність”.
Яку саме відповідальність понесе суддя Карпушова надалі встановлюватиме Кваліфікаційна комісія суддів Апеляційного суду міста Донецька. За інформацією Володимира Бойка, цю комісію очолює мати судді Карпушової суддя Приходько.
У той же час, слідчий з особливо важливих справ прокуратури міста Донецька Василь Байрачний відмовив у порушенні кримінальної справи за ст. 171 Кримінального кодексу України (перешкоджання законній професійній журналістській діяльності). Нагадаємо, що одразу після інциденту – побиття правохоронцями суду журналіста - 9 квітня у Калинінському суді містя Донецька Володимир Бойко звернувся із зазначеною вище заявою до міської прокуратури. Як йдеться у постанові слідчого, “заяви до від 9 квітня 2004 року про фіксацію судового процесу від Володимира Бойка не надходило. Підстав вважати його журналістом під час виконання своїх професійних обов”язків під час судового засідання немає”. Василь Байрачний стверджує, що півробітники міліції діяли в рамках наданих їм прав і повноважень та не перевищували їх. “Володимира Бойка не били”, зазначив у своїй постанові слідчий. Навпаки, вважає він, саме Володимир Бойко діяв протиправно, коли вчиняв спротив охоронцям Калінінського суду міста Донецька. За постановою слідчого, матеріали перевірки направлені голові Калінінського районного суду м. Донецька для вирішення питання про притягнення Бойка В.М. до адміністративної відповідальності за неповагу до суду на підставі ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення”.
[b]Перешкоджання виконувати обов”язки, цензура-1[/b]
28-05-2004 у Чернівцях зранку невідомі виклали 35 тисяч екземплярів [b]опозиційної газети “Так!”[/b]. Як повідомив місцевий кореспондент ІМІ з посиланням на обласний осередок “Наша Україна”, під вечір тираж видання було знайдено на мукулатурі. Керівник Чернівецького регіонального штабу “Наша Україна” Іван Демчак звернувся до голови УСБУ в Чекрнівецькій області Юрія Кіцули та начальника УМВС Чернівецької області Богдана Керницького з тим, щоб вони взяли ситуацію під свій контроль та якомога ретельніше провели розслідування у тисків ЗМІ. На сьогоднішній день кримінальну справу за фактом викрадення газет не порушено. Жодної інформації від правоохронних органів не надходило.
[b]Економічний, політичний, непрямий тиск -1[/b]
[b]14-05-2004радіо "Майдан"[/b] опублікував заяву сумського журналіста Костянтина Єлишевича, який заявляє про те, що його було звільнено з Сумської ОДТРК, через участь у мітингу проти об’єднання сумських вузів, який відбувся 12 травня 2004 року о 16-ій годині в центрі Сум біля пам’ятника Шевченку.
Пан Єлишевич у своєму виступі висловився проти даного об’єднання, як і решта учасників. Далі у заяві зазначено, що „Через три години після завершення мітингу до мене додому прийшли мої батьки і повідомили, що мене на 9-ту годину ранку 13 травня викликає до себе мій начальник по роботі, виконуючий обов’язки генерального директора Сумської ОДТРК Олександр Гвоздик. Під час особистої зустрічі наступного дня він повідомив, що я повинен написати заяву на звільнення за угодою сторін внаслідок того, що своєю участю в мітингу проти об’єднання вузів я перевищив межі допустимої поведінки для журналіста державної телерадіокомпанії. Свідком розмови між нами був мій батько Єлишевич Г.Л. О.Гвоздик не заперечив того факту, що ініціатива щодо мого звільнення виходить не від нього, а від неназваної третьої сторони, і пояснив, що коли він сьогодні не звільнить мене, то завтра звільнять його, а можливо, і весь колектив телекомпанії.”
Далі у заяві йдеться, що до участі в мітингу керівництво телерадіокомпанії не мало до роботи Єлишевича суттєвих претензій.
”Також генеральний директор запропонував мені написати дві заяви, одна з яких мала бути датована 11 травня, щоб, як він пояснив, можна було в разі чого довести, що на мітингу я виступав не як журналіст СОДТРК, а як приватна особа. Іншу заяву слід було датувати 26 травня, оскільки саме в цей день завершувався термін моєї відпустки, яка почалася 11 травня. Не бажаючи розпочинаючи довгий і виснажливий конфлікт через посаду редактора і підставляти своїх колег-журналістів СОДТРК, я пішов назустріч О.Гвоздику і в той же день, 13 травня, написав дві заяви на звільнення за угодою сторін."- зазначено у заяві, розміщеній на сайті Майдану.
У розмові з ІМІ в.о. Сумської ОДТРК Олександр Гвоздик повідомив, що Костянтин Єлишевич звільнився за власним бажанням. „Він мотивував це тим, що шукає іншу роботу, оскільки ця його не задовольняє,.” –зазначив виконуючий обов”язки генерального директора.
[b]Нові елементи про політичний, економічний, непрямий тиск -1 [/b]
16-05-2004 року прокуратурою Першотравневого району Чернівців було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст..194 ч.2 КК України (умисне знищення або пошкодження майна, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмілах (щодо обставин підпалу друкарні ТОВ „Молодий Буковинець”). Матеріали у справі вивчає начальник СВ Першотравневого РВУ МВС України в Чернівецькій області для організації проведення досудового слідства.
[b]05-05-2004[/b] на ВАТ "Троттола", директором якої є Ярослав Рущишин - один з засновників "Львівської газети" завітали податківці з іще однією позаплановою перевіркою. За словами Ярослава Рущишина, перевірку здійснюють на предмет дотримання вимог податкового законодавства. Згідно з дорученням, її розпочали 30 квітня 2004 року, триватиме ця процедура аж 90 робочих днів. 11-05-2004 львівські податківці завершили вилучення документів у ВАТ “Троттола”, керівник якого є співвласником “Львівської газети”.
- Все якось поволі тягнеться, - завзначив у розмові з кореспондентом ІМІ головной редактор “Львівської газети” Олесь Старовойт.
За словами головного редактора “Львівської газети” Олеся Старовойта, інших конкретних рухів з боку податківців не робилося. Можливо, припустив редактор, свою роль у цому відіграв резонанс, який пішов у ЗМІ. Олесь Старовойт також зауважив, що представники податкової стали поводити себе більш чемно.
Як відзначив раніше в інтерв”ю ІМІ Олесь Старовойт, податківці діють таким чином, що вони ніби перевіряють не самий засіб масової інформації, а його власників. Тобто безпосередньо вони не тиснуть на медіа, хоча всім зрозуміло, що сопричиною перевірок є існування саме “Львівської газети”. “У кулуарах лунають розмови, що справді чиниться тиск на “Львівську газету” в переддень президентських виборів, аби це видання перестало існувати”.
Натомість, прес-служба ДПА у Львівській області відкидає будь-який політичний підтекст у своїх діях.
[b]Позови до ЗМІ та журналістів-0[/b]
[b]Нові елементи про позови до ЗМІ та журналістів- 1[/b]
07-05-2004 Приморський районний суд міста Одеси виніс рішення, яким зменшив суму позову до 100 тисяч гривень. Своїм рішенням суддя зобов"язав редакцію "Правого дела" розмістити на сторінках спростування інформації. Нагадаємо, що приводом до позову став передрук “Правим делом” статті „Спецслужби или торговое представительство?” з Інтернет-видання Vlasti.net від 19 вересня 2003 року в номері 83(215). Внаслідок чого, один з „героїв” публікації -Геннадій Труханов - подав позов до Приморського районного суду Одеси „Про захист честі, гідності, ділової репутації” і стягнення морально-матеріальної шкоди у розмірі 200 тисяч гривень, поділивши її між редакцією газети „Правое дело” та головним редактором Леонідом Штекелем.
[b]07-05-2004[/b] Куйбишевський районний суд м.Донецка у складі головуючого судді С.Добнєва без участі журналіста виніс рішення за позовом ВАТ “Компанія “Свята Діва Марія” до приватного підприємства “Рекламно-інформаційне телерадіоагентство “Фортуна” та журналіста Володимира Бойка.
Претензії позивачів стосувалися статті, опублікованої в №40 (46) від 8.10.03 в донецькій газеті “Остров”, засновником якої є “Фортуна”, під назвою “Прокурор милостью божьей". Автором її є журналіст Володимир Бойко. Нагадаємо, що у статті йшлося про нібито причетність Генпрокурора Геннадія Васильєва до не зовсім законної діяльності вказано ВАТ, що є власником, зокрема, місцевого ринку.
Згідно цього рішення, журналіст повинен сплатити ВАТ “Компанія “Свята Діва Марія” 20 тисяч гривень, а газету – опублікувати спростування наступних відомостей, які за рішенням судді "принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача": “Это же как удобно – в культовом сооружении идет торговля опиумом для народа…”
Ось що вказано у рішенні судді, (цитуємо мовою оригіналу): "Данное высказывание не взято автором в кавычки, поэтому речь идет о его употреблении в прямом, а не в переносном смысле. О том, что в храме “Покрова Пресвятой Богородицы” идет торговля наркотическими средствами, доказательств этому ответчиком суду не предоставлено, следовательно, выражение, употребимое В.Бойко в статье, не соответствует действительности”.
Володимир Бойко повідомив "Телекритику", що буде оскаржувати це рішення
[b]27-05-2004[/b] у Печерському районному суді міста Києва відбулося судове засідання за позовом Валерія Воротніка та Марії Самбур до Інтернет-видання “Українська правда”. Позивачі вимагають спростувати низку статей, які принижують їх честь та гідність. Ці статті були розміщені на сайті “Українська правда”. Моральний збиток позивачі оцінили у 10 тисяч гривень кожному. Позов було подано 23 квітня 2004 року.
IMI



Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!