Запит на публічну інформацію – базовий та найдоступніший спосіб, за допомогою якого журналісти можуть отримати дані від органів влади. Проте сам процес подання таких запитів і отримання відповідей не завжди простий і безперебійний. Попри те що Закон “Про доступ до публічної інформації” вважається доволі прогресивним, він однаково не здатен чітко врегулювати всі практичні ситуації, з якими стикаються запитувачі.
Для того щоб зрозуміти, хто в Житомирській області систематично працює з інструментом доступу до інформації, ми проаналізували контент локальних медіа за листопад 2025 року, приділяючи увагу тим, які використовують інформаційні запити, а не лише коментарі чи пресрелізи.
Жодних згадок про написання чи отримання інформації через запити ми не виявили в новинних таких сайтів: “20 хвилин Житомир”, “Журнал Житомира”, “Новоград Сіті”, “Коростень Today”, “Житомир Online”, “Житомир Сity”. Водночас два найбільші медіа регіону, “Житомир.info” і “Суспільне Житомир”, регулярно надсилають запити й отримують офіційно підтверджену інформацію, яка суттєво покращує якість журналістського продукту.
Як на практиці застосовують інформаційні запити
За листопад ми виокремили щонайменше три матеріали, які побудовано на відповідях влади на інформаційні запити редакції або в яких зазначено про надсилання запиту. Так, завдяки запиту до Департаменту регіонального розвитку журналісти Житомир.info дізнавалися деталі будівництва ветеранського простору біля Житомирської політехніки. В іншому матеріалі поліція офіційно повідомила через запит, що в крові водія, який загинув у ДТП біля Житомирської міської ради, не було алкоголю. Аналогічно ДСНС надала точну статистику утоплень за два роки, включно з даними про врятованих людей.
Журналісти Житомир.info надсилали інфозапит, щоб отримати більше інформації про перебіг будівництва. Скрин – Житомир.info
Журналісти “Суспільне Житомир” у листопаді підготували щонайменше 12 матеріалів, у яких були дані із запитів. Це дозволяло уточнювати обставини подій, перевіряти заяви посадовців і отримувати статистику чи документи, які неможливо дістати з відкритих джерел. У відповідях на запити Суспільне отримувало як розлогі пояснення, наприклад щодо вартості інклюзивної модульної вбиральні, реконструкції житла для ВПО чи кадрових призначень у різних установах, так і точні цифри: про кількість лікарів, що звільнилися чи працевлаштувалися, про забезпечення медзакладів ліками, про оновлені реєстри майна, придатного під житло для вимушених переселенців.
Приклад використання інфозапитів для написання новин на сайті “Суспільне Житомир”. Скрин “Суспільне Житомир”
Досвід редакції “Суспільне Житомир” зсередини
Головний редактор “Суспільне Житомир” Дмитро Клименко в інтерв’ю регіональній представниці ІМІ розповів, що його команда щоденно працює з інформаційними запитами. У редакції є юрист, який консультує команду, а журналісти відвідують тренінги, на яких є модулі про роботу з публічною інформацією.
“У “Суспільне Житомир” ми щодня надсилаємо один або кілька запитів до різних установ. Є три основні причини, коли ми звертаємось із запитом. Перша – коли нам не вдалось отримати живий коментар: не прокоментували на камеру, телефоном чи іншим способом, але нам потрібна інформація. Друга – коли ми досліджуємо якусь тему, наприклад довгобуд: дивимося, хто виділяв гроші, коли, які були додаткові угоди. Така робота може тривати місяць-два й охоплювати до десяти запитів. Третя – коли нам потрібна статистична або контекстна інформація. Наприклад, ми досліджували села з населенням менш ніж 50 людей і зверталися до громад, бо статистика з відкритих джерел часто некоректна. Так ми знайшли кілька сіл з одним-двома мешканцями, з’їздили туди й зробили цикл репортажів”, – розповів Дмитро Клименко.
Як відповідають розпорядники інформації
Головний редактор Суспільного розповідає, що більшість відповідей надходить вчасно – упродовж п’яти днів, а іноді й швидше. Але якщо тема чутлива або містить проблемні аспекти, то починаються труднощі: затягування строків, формальні відписки, перекладання відповідальності між установами.
“Наприклад, була історія з аудитом драмтеатру. Наші колеги підготували матеріал, посилаючись на аудиторський звіт, а ми офіційно звернулися до облдержадміністрації та облради із запитом. Ми не знали, за який саме період проводився аудит, тому вказали різні можливі діапазони, але “не вгадали”, і нам відповіли, що таких документів вони не мають. Телефоном ми уточнили період, подали повторний запит і зараз чекаємо відповідь. Бували ситуації, коли міська рада чекала п’ять днів, надсилала проміжну відповідь, що їм потрібно більше часу, а ще за двадцять днів надсилала відписку”, – розповідає Дмитро Клименко.
Редакція особливо гостро відчула проблеми з отриманням інформації, коли зверталася до Житомирського БТІ, щоб отримати інформацію про земельну ділянку в центрі міста. Мешканці декількох будинків скаржилися, що залишилися лише з одним виїздом із двору, оскільки ділянку, де раніше була дорога, перегородили бетонними блоками. Щоб з’ясувати деталі цього оформлення, редакція надіслала запит до БТІ.
Готуючи матеріал про перекриту ділянку в центрі міста, редакція зверталася до Житомирського БТІ із запитами, щоб з’ясувати обставини оформлення землі. Скрин “Суспільне Житомир”
Спочатку в БТІ відмовилися приймати запит з електронним підписом через “Дію”, журналіст підписав документ від руки й надіслав як фото разом з вордівським документом, але й цей варіант “забракували”. У підсумку запит довелося надсилати кілька разів у різних варіантах, щоб документ таки зареєстрували. Водночас, за словами Дмитра Клименка, відповіді по суті редакція не отримала: у БТІ повідомили, що “не володіють такими даними”.
Редактор Суспільного говорить, що в проблемних випадках вони не звертаються зі скаргами до суду, а радяться з юристами й намагаються отримати відповідь або ж публікують те, що їм відповіли в запиті.
“Такі відповіді ми завжди публікуємо, бо наша основна зброя – публічність. Якщо ми не можемо реалізувати право на доступ до інформації, ми принаймні показуємо аудиторії, як це відбувається. Якщо питання для нас принципове, ми надсилаємо повторний запит, застосовуємо трискладовий тест, аргументуємо, що інформація є публічною, і попереджаємо, що залишаємо за собою право звернутися до суду. Так, наприклад, триває історія з ДП “Ліси України”, яке не дає інформації про нарахування премій керівнику житомирського офісу, посилаючись на “національну безпеку”. Як зарплата керівника може стосуватися національної безпеки, я не розумію, але вони продовжують відмовляти”, – говорить Дмитро Клименко.
Відповідь ДП “Ліси України” на запит Суспільного щодо зарплати керівника Віктора Сахнюка. Скрин “Суспільне Житомир”
66 відповідей замість однієї
Трапляються випадки, коли замість єдиної узагальненої відповіді редакція отримує десятки документів. Коли Суспільне надіслало запит до департаменту освіти щодо реформи старшої школи, департамент просто переадресував його всім громадам, і журналістам надійшло 66 різних, часто суперечливих відповідей. У результаті з такої маси фрагментарних даних неможливо створити якісний узагальнений матеріал.
“Так само було із запитом про мобілізованих працівників: замість одного документа ми отримали десятки суперечливих відповідей – хтось надав цифри, хтось відмовив, пославшись на національні інтереси. У такій ситуації підготувати аналітичний матеріал неможливо, бо ти отримуєш хаос, а не зведені дані”, – розповів головред.
Підтримка юристів
Інститут масової інформації регулярно консультує журналістів і надає роз’яснення щодо того, як правильно працювати з інструментом доступу до публічної інформації. Медіаюрист Володимир Зеленчук наголошує, що успішне використання інформаційних запитів залежить не лише від техніки їхнього оформлення, а й від розуміння того, що саме є предметом запиту, хто є належним розпорядником інформації та які документи реально існують у межах повноважень цього органу. Юристи ІМІ підкреслюють: якість журналістики безпосередньо пов’язана з умінням користуватися правом на доступ до інформації, тоді як головним бар’єром часто стає не законодавство, а небажання органів влади бути відкритими й відповідальними.
Крім того, фахівці ІМІ нагадують, що журналісти завжди можуть звернутися по безоплатну юридичну консультацію. Інститут масової інформації багато років консультує медійників з найширшого кола професійних питань: доступу до інформації, захисту персональних даних, авторського права, регулювання реклами, особливостей реєстрації медіа, трудових відносин між редакціями та журналістами, спростування недостовірної інформації та допублікаційного вичитування матеріалів. Така підтримка дозволяє не лише знизити юридичні ризики, а й підвищити стандарти роботи редакцій у ситуаціях, коли інституційна закритість створює додаткові перешкоди для отримання важливої суспільної інформації.
