Кілька днів тому моя стрічка рясніла обурливими постами про те, що “Forbes Україна” опублікував матеріал про 25 найкращих CEO України – 2025, втім на фото були зображені лише красиві та усміхнені чоловіки, а жінки, які входили до цього переліку, відсутні.
Скриншот з інстаграм-сторінки Forbes Ukraine із фотосесією СЕО-чоловіків
Через 10 годин після публікації Forbes опублікував апдейт, що три переможниці, запрошені на фотосесію, не змогли прийти через форсмажорні обставини, а редакція, своєю чергою, мала “жорсткі дедлайни друкованого видання” і не могла перенести знімання. Редакція відредагувала пост, додала фото жінок, утім у людей осадочок залишився. Зізнаюся, мені було любо читати коментарі від різних людей з питаннями “де жінки?”.
Скриншот ІМІ з фб-сторінки Forbes Ukraine з історією реагування посту й заміни фото
Мене засмучує, проте не дивує цей випадок. Я давно досліджую гендерний баланс у медіа, і мої дані свідчать, що представленість жінок у медіа завжди була мізерною. Вже протягом 11 років ІМІ фіксує, що згадки про жінок в українських медіа сягають від 13% до 30% і ці цифри ніколи не стають вищими, а навпаки. За спостереженнями аналітиків ІМІ, після повномасштабного вторгнення відсоток жінок у медіа відкотився до рівня 10-річної давності.
Крім того, українські медіа роками формують фейкові уявлення про жінок як про сексі-кішечок, господиньок або ж негативні уявлення як про горе-матерів. У політиці ситуація не краща, часто в медіа фігурують лише одні й ті самі імена жінок. Зараз, здається, одна з основних героїнь у телеграм-каналах – Юлія Тимошенко. Але й тут її присутність у стрічці забезпечується лише наявністю замовних постів, чоловіки ж, своєю чергою, медійну видимість отримують здебільшого “за замовчуванням”.
Бути жінкою – це постійно жити в режимі “подвійної зміни”. Про це скаже вам будь-яка колежанка, родичка чи навіть випадкова знайома. Жінки зазвичай змушені працювати не менше, а часто й більше за колег-чоловіків, доводячи свою компетентність і “право” на посаду. Паралельно на них лягає величезний пласт неоплачуваної праці: хатня рутина, догляд за дітьми, підтримка хворих чи літніх родичів. Жінка може керувати компанією з тисячею співробітників, ухвалювати стратегічні рішення, але водночас саме вона найчастіше відповідає за добробут сім’ї: шукає лікарів і репетиторів для дітей, організовує родинні свята, контролює ліки для батьків і допомогу старшим родичам. Дослідження показують, що турбота про літніх батьків значно частіше лягає на доньок, ніж на синів. Про цю “невидиму” жіночу працю докладно пише британська дослідниця Керолайн Кріадо Перес у книжці “Невидимі жінки”. Вона наводить переконливі приклади того, як світ – від міст до медицини й технологій – спроєктований передусім під чоловіків, тоді як жіночий досвід системно ігнорується.
Тому цей випадок з Forbes це не про невдалу фотосесію та гарячі дедлайни. Очевидно, що номер планувався не два дні. Це про набагато ширшу проблему, коли жінки є в рейтингу, де вони демонструють результати, приносять компанії прибутки, ведуть компанії, але якщо їхній графік не вписується в чужі дедлайни – обкладинка буде без них.
