Кілька днів тому моя стрічка рясніла обурливими постами про те, що “Forbes Україна” опублікували матеріал про 25 найкращих CEO України 2025, втім на фото були зображені лише красиві та усміхнені чоловіки, а жінки, які входили до цього переліку – відсутні.
Скриншот з інстаграм сторінки Forbes Ukraine з фотосесією СЕО чоловіків
Через 10 годин після публікації,” Форбс” опублікував апдейт, що запрошені три переможниці, які запрошені на фотосесію не змогли прийти через форсмажорні обставини, а редакція в свою чергу мала “жорсткі дедлайни друкованого видання” і не могли перенести зйомку. Редакція відредагувала пост, додала фото жінок, втім в людей осадочок залишився. Признаюся, мені було любо читати коментарі від різних людей з питаннями “де жінки?”.
Скриншот ІМІ фб сторінки Forbes Ukraine з історією реагування поста та заміни фото
Мене засмучує, проте не дивує цей випадок. Я давно досліджую гендерний баланс в медіа, і мої дані свідчать, що представленість жінок в медіа завжди була мізерною. Вже протягом 11 років ІМІ фіксує, що згадки про жінок в українських медіа сягають від 13% до 30% і ці цифри ніколи не стають вищими, а навпаки. За спостереженнями аналітиків ІМІ, після повномасштабного вторгнення відсоток жінок в медіа відкотився до рівня 10-річної давнини.
Крім того, українські медіа роками формують фейкові уявлення про жінок як про сексі-кішечок, господиньок або ж негативні уявлення про горе-матерів. У політиці ситуація не краща, часто в медіа фігурують лише одні і ті самі імена жінок. Зараз, здається, одна з основних героїнь в телеграм-каналах – Юлія Тимошенко. Але й тут її присутність в стрічці забезпечується лише наявністю замовних постів, чоловіки ж свою чергу медійну видимість отримують здебільшого “за замовчуванням”.
Бути жінкою це постійно жити в режимі “подвійної зміни”. Про це скаже вам будь-яка колежанка, родичка чи навіть випадкова знайома. Жінки зазвичай змушені працювати не менше, а часто й більше за колег-чоловіків, доводячи свою компетентність і «право» на посаду. Паралельно на них лягає величезний пласт неоплачуваної праці: хатня рутина, догляд за дітьми, підтримка хворих чи літніх родичів. Жінка може керувати компанією з тисячею співробітників, ухвалювати стратегічні рішення, але водночас саме вона найчастіше відповідає за благополуччя сім’ї: шукає лікарів і репетиторів для дітей, організовує родинні свята, контролює ліки для батьків і допомогу старшим родичам. Дослідження показують, що турбота про літніх батьків значно частіше лягає на доньок, ніж на синів. Про цю “невидиму” жіночу працю докладно пише британська дослідниця Керолайн Кріадо Перес у книжці “Невидимі жінки”. Вона наводить переконливі приклади того, як світ – від міст до медицини й технологій – спроєктований передусім під чоловіків, тоді як жіночий досвід системно ігнорується.
Тому цей випадок з Forbes це не про невдалу фотосесію та гарячі дедлайни. Очевидно, що номер планувався не два дні. Це про набагато ширшу проблему, коли жінки є рейтингу, де вони демонструють результати, приносять компанії прибутки, ведуть компанії, але якщо їх графік не вписується в чужі дедлайни – обкладинка буде без них.
