На початку 2026 року Кіровоградська обласна та Кропивницька міська ради провели тендери та визначили підрядників для висвітлення власної діяльності, зокрема й в онлайн-медіа. Переможцями торгів стали підприємиця Ганна Горобцова і ТОВ “Прайм-Тайм”, яке належить їй же. За умовами контрактів, підрядники є фактично посередниками, які займатимуться адміністративною частиною контрактів, тобто домовлятимуться з виданнями про публікацію замовленого радами контенту.
Тож ми проаналізували видання, які погодилися виконувати замовлення рад, публікуючи інформацію про їхню діяльність, і отримувати за це відповідну винагороду. Цьогоріч їх п’ять: “Перша електронна газета”, “Златопіль”, “Кіровоград 24”, “Формат”, “Пульс”. Ми дослідили згадані медіа, вивчивши їхню відвідуваність, доступність для аудиторії та наявність порушень рекламного законодавства, і мусимо констатувати – далеко не завжди вибір рад видається логічним та обґрунтованим.
Контактна інформація та внутрішні політики
Інформація про склад редакції, її контактний телефон чи хоча б електронну пошту є надзвичайно важливою для визначення доброчесності видання. А для стороннього користувача, що тільки визначається, чи варто довіряти такому медіа, це ще й показник гарно організованої роботи та можливості підтримувати зворотний зв’язок із власним читачем.
Що ж до наявності опублікованих редакційних політик, це вже радше про приклад сталості та розвитку. Адже до систематизації та публічної демонстрації власних внутрішніх правил часто видання приходять через роки роботи та усвідомлення потреби в чітких нормах роботи.
Серед п’яти онлайн-медіа, що погодилися висвітлювати діяльність рад, найкраща ситуація з прозорістю в “Першої електронної газети”. Видання має сторінку з усіма необхідними даними: інформацією про засновника, колектив, контактні дані редакції та навіть ідентифікатор видання в Реєстрі суб’єктів у сфері медіа.
Також це єдине видання, яке оприлюднило для власних читачів політику сайту з інформацією про цінності та місію, права та обов’язки користувачів.
Уся контактна інформація, щоправда без опублікованих редакційних політик, є й у сайтів “Златопіль”, “Формат” і “Пульс”. А от у “Кіровоград 24” з цим показником не склалося взагалі. На сайті немає жодної інформації, хто працює в редакції чи де вона розташована. Єдиний заявлений формат зворотного зв’язку – “почтовый адрес редакции” російською, попри те що сайт загалом українськомовний.
Контент та відвідуваність
Для об’єктивного вибору майданчика, який, по суті, транслюватиме позиції міської та обласної ради, важливим є і критерій популярності та наповненості. Ці величини співзалежні не пропорційно, адже видання може публікувати два тексти на день і однаково збирати величезну аудиторію. А може, навпаки, наповнювати стрічку новин що десять хвилин і все одно не мати значної аудиторії.
Почнемо з відвідуваності. “Перша електронна газета”, за даними pro.similarweb.com, у лютому мала 23 954 відвідування. На другому місці з показником 23 736 відвідин – “Златопіль”. До видання “Формат” читачі заходили всього 5020 разів, “Кіровоград 24” – 1606, а сайт “Пульс” за весь місяць відкрили лише 927 разів. Для порівняння: за той самий період одне з топових видань регіону “Гречка” нарахувало 237 тисяч відвідувань.
На прохання головного редактора видання “Формат” Юрія Лети надаємо також дані щодо відвідуваності сайту згідно з Google Analytics.
Також суттєво відрізняється і кількість опублікованих на день матеріалів у цих медіа. Один з аутсайдерів за відвідуваністю сайт “Кіровоград 24” видає в середньому по 35 новин щоденно, що є надзвичайно високим показником. Утім, це не додає аудиторії, бо на сайті практично відсутній ексклюзивний контент і майже немає авторських матеріалів.
Середній показник щодо новин “Златополя” та “Першої електронної газети” – 12 матеріалів на день, у “Формату” – сім. А от з “Пульсом” ситуація зовсім дивна. Цьогоріч видання випустило лише два (!) матеріали, хоча торік публікувало по одному тексту / відео на один-два дні.
Політична джинса та неналежно маркована реклама
Варто звернути увагу і на наявність на сайтах маркування рекламних матеріалів, як того вимагає законодавець. З одного боку, це показник доброчесності, з іншого – демонструє принциповість видання в питанні розміщення оплачуваних матеріалів. І, хоча за своєю суттю висвітлення діяльності – це і є оплачуване інформування про замовника, і його варто маркувати, законодавством окреслені випадки, коли плашка “реклама” є не просто бажаною, а й обов’язковою.
Проаналізувавши березневі публікації всіх п’яти видань, мусимо констатувати – маркують рекламу не всі. Не було порушень у медіа “Пульс”, але це й не дивно, з огляду на те що в березні на сайті вийшла лише одна новина.
Новину опубліковано на замовлення Кіровоградської облради. Підтвердженням цьому є аналогічні тексти з аналогічними фото, що з’явилися на інших законтрактованих сайтах, зокрема у “Формату”. Щоправда, цей сайт промаркував публікацію дисклеймером “Партнерська публікація”.
Аналогічний підпис “Формат” розмістив і на відверто рекламному тексті про “святковий асортимент випічки від ТОВ “Кропивницький хліб”. І хоча рекламне законодавство щодо цього доволі зрозуміле – регламентує обов’язковість маркування оплачуваних матеріалів як “Реклама” чи спільнокореневим словом, та видання все ж намагаються викручуватися та вигадувати інші словозвороти.
Щоправда, інколи видання не намагаються навіть щось вигадувати. Наприклад, “Перша електронна газета” дуже помітно поставила в тексті “Ідеї подарунків мамі, які допомагають знайти нове хобі після 40” лінк на сайт “Kava.ua”, але не промаркувала текст як рекламу. Водночас у новині “Якісне пальне тепер тут: на Кіровоградщині відкрилися АЗС UPG” необхідну позначку “Реклама” додали.
“Кіровоград 24” відпрацював березень без джинси. Щоправда, і маркованої в текстах не було.
А от “Златопіль” видав комбо. По-перше, комерційну джинсу “Як обрати секційні гаражні ворота: гід для власника будинку”. А по-друге, окремий блок “Політика” який присвячений лише одній політсилі – “Батьківщині”. У текстах не транслюють жодної конструктивної критики щодо дій партії загалом чи її окремих представників зокрема. Суцільний позитив не маркують відповідними позначками, по суті публікуючи політичну джинсу.
Видання-підрядники обласної та міської ради мають доволі слабкі показники серед представників локального медіаринку: посередню чи низьку відвідуваність, часткову закритість редакцій перед читачами, проблеми з дотриманням законодавства про рекламу. І, хоча окремі редакції, як-от “Перша електронна газета”, мають свою сталу аудиторію та впізнаваність, критерії добору видань для висвітлення діяльності рад все ж викликають чимало запитань.
Павло Лісниченко, регіональний представник Інституту масової інформації в Кіровоградській області
