“Троє з Простоквашино” під цензурою?

Хто встановлює правила: держава чи сам телеканал? Чи може цензурування бути поштовхом до створення власних програм на місцевих телеканалах? Як часто телевізійники вмикають самоцензуру? Скільки коштує контент для регіональних ТБ, який тепер треба передивитися та замінити на “незаборонений”.

Основною проблемою регіональних каналів при виборі контенту Владислав Баранов, програмний редактор ТРО “Маріупольське Телебачення” (МТБ), називає навіть не фінансування, а обмеженість вибору контенту у самих дистриб’юторів. Більша частина контенту, реалізованого в Україні, знаходиться в ексклюзивній правовласності  у великих столичних каналів і холдингів.

“Тобто канал “1+1” закуповує на 5 років, наприклад, фільм “Аватар”, який вони покажуть всього декілька разів, а я, навіть володіючи достатніми засобами, не зможу його придбати. Ринок контенту для регіональних і місцевих каналів в принципі дуже бідний. І ті, хто добре фінансується, наприклад МТБ, і ті ,хто рахує копійки, транслюють приблизно одне й те саме.”

Продають телевізійні програми не на “мистецьку вагу”, а на години. Ціни на телевізійну продукцію для місцевого телевізійника коливаються від 500 до 1500 гривень за одну годину.

“Дорожче для регіональних ТБ не пропонують. Знають, що не візьмемо. Найдорожчий контент, що мені пропонували, був анімований серіал про історію України. 3000 за годину і всього два покази.”

Найцікавіше із дитячими анімаційними фільмами, розповідає Влад Баранов, вони також підпали під цензурування. Адже навіть якщо йде озвучування забороненим актором, вони вже не можуть потрапити до ефіру МТБ. Але це вже на межі із самоцензурою, каже програмний редактор.

“Троє з Простоквашино” через Табакова я в ефір не ставив, хоча він у мене був куплений в пакеті з іншими мультфільмами. З одного боку у мене є законне прокатне посвідчення видане Мінкультом на цей мультфільм. З іншого боку, згідно із законом, відповідальність за появу в ефірі заборонених осіб покладено на телекомпанію. Проблема в тому, що  прокатні свідоцтва  на продукцію, де помічені такі особи, у дистриб’юторів не завжди регулятором відкликані.”

Із посиленням цензури, та введенням закону від деяких фільмів та серіалів регіональним ТБ все ж довелося відмовитися. Але на більшість телевізійного контенту, як виявилось, спрацювала не державна, а саме – самоцензура.

“Як програмний редактор я відмовився від багато чого не через заборони, а через війну. Включився, як у багатьох, елемент самоцензури. Фільмів це практично не торкнулося, але з програмного контенту, який ми давно закуповували за договором, залишив тільки самий нейтральний. Ніяких “Тайн світу з Анною Чапман”. З фільмами зіткнувся, коли вибирав контент кіностудії Довженка. Вона там загинається зараз, начебто і підтримати б могли свою українську компанію, але вибирати із списку заборонених акторів, а особливо через закон про декомунізацію, там майже нема чого. До того ж фільми ці не заборонені, на них є прокатне свідоцтво, але відповідальність у разі чого Нацрада покладає на телеканали. Не дивлячись на те, що у фільмі знімається патріотка Ада Роговцева, фільм ми не побачимо, тому що був у ньому фрагмент, у якому засвітився Боярський. До речі, той же Гафт примудрився потрапити одразу в 2 списки: і в білий список друзів України, і в чорний заборонених.”

Дійсно, влітку 2015 року  Мінкульт опублікував так званий “білий список” акторів, яким будуть раді в Україні, серед них і водночас заборонений Валентин Гафт.

Нагадаємо, Держкіно відмовило у державній реєстрації та скасувало прокатні посвідчення на трансляцію понад 500 фільмів і серіалів. Та оприлюднило список “заборонених” акторів. Обидва списки продовжують поповнювати, тому керівництву ТБ радять періодично перевіряти оновлення. Але, на жаль, перелік на сайті Нацради відсутній, “сторінку не знайдено”. А більш детальнішу інформацію можна отримати в Державному агентстві України з питань кіно, повідомляє регулятор.

Юлія Гаркуша, регіональна представниця ІМІ в Маріуполі, для сайту "Громадське.Приазов'я". 

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Мережа медіа-спостерігачів», який виконує ІМІ за підтримки Посольства США.