У 2025 році регіональні онлайн-медіа Донеччини змогли залучити додаткові резерви в умовах майже повної відсутності ринку реклами, витримали урізання бюджетів, зберегли колективи й залишилися на ринку регіональних медіа. Одним з факторів, які впливають на регіональні медіа Донеччини, є близькість окупованих територій та масштаби окупації.
Нові пропагандисти, нові кримінальні справи
Значна частина Донеччини перебуває в окупації, і лише 20% області перебуває під контролем України. На окупованих територіях постійно з’являються нові імена колаборантів, на яких правоохоронці України заочно відкривають нові кримінальні справи.
Так, у квітні цього року суд заочно призначив 10 років ув’язнення кореспондентці окупаційного пропагандистського телеканалу “Маріуполь-24” Софії Тетеріній, визнавши її винною в колабораційний діяльності. Нині вона перебуває в розшуку. Крім 10 років за колабораціонізм, вона позбавлена права обіймати посади, пов’язані з інформаційною діяльністю в органах державної влади, місцевого самоврядування, державних органах, а також на підприємствах, в установах і організаціях теж на строк у 10 років.
Пропагандистка Тетеріна. Скриншот: телеграм-канал “Мариуполь24”
А в травні 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області ухвалив заочне рішення про 12 років позбавлення волі пропагандисту і реп-виконавцю з окупованого Маріуполя Якиму Гасанову. Маріуполець брав участь у заходах на підтримку Росії, зокрема 2022 року – в акції на підтримку псевдореферендумів про входження до складу РФ так званих “ДНР”, “ЛНР”, частин окупованих Запорізької та Херсонської областей на Манежній площі в Москві (Росія). Також Гасанов транслює “антиукраїнські мотиви” у своїй творчості та виступах.
Тим часом на ТОТ з’являються нові пропагандисти. У вересні 2025 року в окупованому Маріуполі відкрили студію Rutube для “блогерів”. Rutube входить до цифрових активів компанії “Газпром-Медіа”. Ініціатором створення виступило російське військово-історичне товариство – пропагандистська організація, яка займається популяризацією “воєнної історії Росії”. Також відкриття студії активно підтримувала окупаційна влада.
Крім цього, 2025 року колаборант пропагандист Андрій Кіор офіційно зареєстрував “Мариупольское ТБ”. І восени 2025 року роботою на цього пропагандиста з Маріуполя відзначився колишній фотограф ГУНП в Донецькій області Олег Пашко, а разом з ними іменитий французький фотограф Ерік Ваззолер, про якого вже писав Інститут масової інформації.
Кіор дякує Пашку за роботу. Скриншот: телеграм-канал пропагандиста Кіора
До повномасштабного вторгнення він плідно співпрацював з Нацполіцією, перебуваючи на посаді старшого інспектора відділу комунікації ГУНП в Донецькій області. Також під час повного оточення Маріуполя Олег Пашко допомогав волонтерам у блокадному Маріуполі, брав участь в евакуації людей з оточеного росіянами міста. Втім, пізніше, як виявилося, він перейшов до співпраці з ворогом. І вже в окупованому Маріуполі Пашко взяв участь у зніманні кліпу для пропагандистської пісні місцевого учасника пісенного російського фестивалю, який пропагандистське “Маріупольське телебачення” зняло на замовлення російської організації “Підвищення духу” для переможця вокального конкурсу “Росія – це ми”.
Втратили рідні міста, але не втратили авдиторії
Більшість медіа Донеччини пройшла через окупацію, релокувалася та продовжила працювати в підконтрольних та безпечніших регіонах України. Цього року більшість із релокованих редакцій пережила кризу, та, схоже, найважчі свої часи. Адже на початку року, після припинення підтримки USAID, було абсолютно незрозуміло, як продовжувати працювати за відсутності бюджету. Особливо важко було для локальних та гіперлокальних редакцій. Про свій досвід у коментарі регіональній представниці ІМІ в Донецькій області розповіла редакторка маріупольського сайту 0629.com.ua Анна Мурликіна.
“Отримати грантову підтримку від європейських партнерів майже нереально – занадто високі вимоги від донорів. Тож власник сайту навіть ухвалив рішення перевести його в режим технічної підтримки. Проте роботу видання таки вдалося поновити завдяки допомозі від DII-Ukraine і Кластеру релокованих медіа. Ми зберегли свій маленький колектив і продовжили працювати, хоч і не на повну потужність. Радіємо, що не втратили ресурс і зберегли свою аудиторію, а під кінець року навіть збільшили її”, – говорить редакторка.
“Кластер релокованих” – допомога в пошуках донорів
“Кластер релокованих медіа” – це проєкт, який залучає різних донорів з різними вимогами до учасників та поєднує їх. Результат роботи – підтримка маленьких регіональних та локальних медіа, які через війну та втрати позбулися можливості заробляти й мають обмежений доступ до грантів. На сьогодні в кластері на різних етапах залучені 15 регіональних редакцій зі сходу та півдня України. Вісім з них – “Новини Донбасу”, Вільне радіо, 0629.com.ua, Brd24, “Східний варіант”, Бахмут.in.ua, “Трибун”, “Реальна газета” – увійшли до оновленої Мапи рекомендованих медіа. Всього на мапі 12 медіа з Донеччини, два з них телеканали “Орбіта” (м. Покровськ) та “Суспільне Донбас”.
Донецька область на Мапі рекомендованих медіа. Скриншот: ДМ та ІМІ
“Ми маємо запит на розширення, і самі також спостерігаємо, шукаємо незалежні маленькі релоковані редакції, які продовжують працювати або вже опинилися на межі закриття і потребують допомоги”, – розповідає Анна Мурликіна, керівниця проєкту.
Один із кроків для такого підсилення – розсилання “Там – наші”, яку започаткували в листопаді 2025 року. За словами керівниці проєкту, вона спрямована на професійну аудиторію. У ній актуальні новини, які впливають на ситуацію в окупації, загальні тренди, посилання на важливі дослідження або цікаві публікації про окупацію, які готують учасники кластера. “Ми надаємо контакти редакторів та журналістів, які можуть глибше коментувати ті чи інші події на окупованих територіях”, – уточнює ерівниця Кластера релокованих медіа.
Смертельно небезпечна професія
Незважаючи на крайню небезпеку на неокупованій частині Донецької області, там досі живуть та працюють медійники. Аліна Євич, крім роботи на регіональний сайт “Інформ Агенція Вчасно”, з літа 2025 року працює на “Фронтлайнер”, яке готуєі лонгріди про війну та її соціальні наслідки, репортажі про життя на лінії фронту. “Цього року я вперше відчула, що мене хочуть убити. Не просто потрапила під обстріл чи була в квадраті, над яким зависли дрони, а цілили прям у мене. Ми поїхали під Часів Яр на евакуацію останніх людей із села Миколаївка. Дронів було засилля. Коли ми забирали останню бабусю, по машині почали пристрілюватися з міномета. Вперше міна впала метрів за 500, і ми подумали, що то була разова акція”, – розповідає Аліна Євич.
Аліна Євич. Фото: Фронтлайнер
Російські військові влаштовують справжнє полювання на журналістів та машини евакуації. За словами журналістки, протягом року вона потрапила під кілька обстрілів.
У 2025 році почастішали ворожі атаки на журналістів за допомогою FPV-дронів та БпЛА. Цю тенденцію фіксує й Інститут масової інформації. Так, 3 жовтня 2025 року через удар російського дрона біля Дружківки Донецької області росіянами було вбито французького фотожурналіста Антоні Лаллікана, який з березня 2022 року документував наслідки російського вторгнення в Україну. Разом з ним на місці працював український журналіст і фотограф-фрилансер, член Української Асоціації професійних фотографів Георгій Іванченко, який того дня дістав поранення.
Журналіст Георгій Іванченко отримав поранення. Фото: фейсбук-сторінка Георгія Іванченка
А 20 листопада 2025 року російський FPV-дрон уразив евакуаційний автомобіль під Лиманом Донецької області. В екіпажі були волонтер зі США з гуманітарної організації Plain Compassion Crisis Response Девон Массер, двоє поліцейських підрозділу “Білий Ангел” та кореспондент проєкту Радіо Свобода “Донбас Реалії” Сергій Горбатенко. Ніхто не постраждав.
Подія року – Donbas Media Forum
Резонансною подією для медіаспільноти став черговий Донбас-Медіафорум – 2025, організатором якого в спілці зі спонсорами вже 10 рік поспіль стає ГО “ДІІ-Україна” – видавець сайту “Новини Донбасу”, журналісти якого висвітлюють події війни з 2014 року. На початку 2025 року не було відомо, чи взагалі відбудеться ювілейний, 10-й форум і чи вдасться знайти гроші на його організацію.
Катерина Жемчужникова та Юлія Діденко разом з диригентом оркестру “Ренесанс”, заслуженим діячем мистецтв України Василем Крячко. Фото: фейсбук-сторінка DMF-2025
Вперше камерний оркестр “Ренесанс” грав на Донбас-Медіафорумі у 2016-му в Маріуполі. Цього року в Києві, пише Юлія Діденко в себе у фейсбуці й в інтерв’ю каже, проведенням форуму дуже задоволена.
“Часи криз та випробувань потребують вольових рішень і ризику. Я рада, що ми не відмовились від проведення форуму попри скорочення американського фінансування та супутні виклики”, – розповіла кураторка панельних дискусій Донбас-Медіафоруму, головна редакторка сайту “Новини Донбасу” Юлія Діденко.
Афіша “Кінозалу” одного з трьох днів медіафоруму. Фото: фейсбук-сторінка DMF-2025
Вперше за 10 років партнером у проведенні ДМФ-2025 стало Міністерство культури України. “Я надзвичайно задоволена, трошки в шоці від масштабу, який у підсумку зробила наша чудова команда. З точки зору змістовності, наповнення, дискусій, імпактів, масштабу події це точно була головна медіаподія року для українських медіа, особливо регіональних”, – говорить організаторка ДМФ.
Одна з панелей медіафоруму. Фото: фейсбук-сторінка DMF-2025
Цього року для допомоги редакціям у пошуку фінансування на форумі спробували новий формат “швидких знайомств”. Це була можливість для редакцій знайти нових донорів та нових партнерів, обмінятись інформацією та даними.
Історії з полону
Цей рік став роком повернення з російського полону для двох медійників Маріуполя. Так, 30 грудня 2024 року з полону повернувся маріупольський журналіст Олександр Гуділін. За цей рік Олександр відновився та частково повернувся до професії журналіста. Чергова його стаття вийшла в день річниці повернення з полону 30 грудня 2025 року. Нині Олександр регулярно пише для сайту “Новини Донбасу” саме історії полонених. “Він прошлов полон. За майже три роки йому довелось побувати і на окупованих територіях, і в Оленівці, і Горлівці, і в Росії. Крім того, він психолог за освітою, тож він із двох сторін розуміє, як спілкуватися з визволеними з полону, з родичами”, – розповідає головна редакторка сайту “Новини Донбасу” Юлія Діденко.
На сайті вже накопичилася ціла серія з більш ніж 20 історій, а завдяки зацікавленості Міжнародного фонду підтримки медіа суспільного інтересу (IFPIM) цей проєкт історій полонених наступного року матиме окреме фінансування.
Історії про полон на сайті НД. Скриншот: сайт “Новини Донбасу”
Влітку року, що минає, а саме 14 червня 2025 року, в межах обміну з російського полону також повернувся колишній журналіст, поліграфіст із Маріуполя Володимир Чертушкін, який перебував у полоні з травня 2022 року як військовополонений.
Замість післямови
16 грудня 2025 року журналіст і колишній військовополонений Олександр Гуділін відсвяткував свій 35-річний ювілей на свободі.
“Скоро Новий рік. Нехай він буде для вас роком глибокої вдячності за кожен момент. Бажаю чітко відчувати себе та свою присутність у цьому світі. Хай це втілюється в діях, мріях та підтримці іншим, турботі та уважності до себе. Бажаю продовжувати або навчитися цінувати себе за витривалість та легкість, за право зупинятися та битися кожної хвилини. Не триматися за людей зі страху втрати, а бути поруч з тими, до кого повага. Пам’ятайте: життя – це подвиг щодня, а його сенс у простих речах та в чесності із самим собою”, – і через регіональну представницю звільнений медійник передає вітання всім читачам.
Юлія Гаркуша, регіональна представниця Інституту масової інформації в Донецькій області
