У містах, де кожен звук вулиці нагадує про близькість фронту, а кожне журналістське завдання є ризиком, необхідні місця, які дають силу триматися далі. Регіональний хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Слов’янськ” став саме таким осередком – тихим, теплим і надійним робочим островом для передової журналістики. Це історія двох років: першого, ще крихкого, та другого – впевненішого, живого, який підтвердив критичну важливість хабу для медіаспільноти Донеччини.
2024: ЗНАК ІСНУВАННЯ СПІЛЬНОТИ ТА БЕЗПЕКА
2024 рік був роком малих кроків і великої підтримки, коли Медіабаза Слов’янськ тільки починала оживати. Здавалось би, одна зустріч – це мало. Але в місті, яке живе під постійним тиском фронту, навіть п’ятеро журналістів у кімнаті, які зібралися на зустріч-знайомство 20 вересня, були знаком того, що медіаспільнота ще існує.
Згодом журналісти почали приходити в хаб поза заходами: хтось на годину, хтось на день, а хтось і на постійній основі. Простір надавався для запису інтерв’ю, місцеві та приїжджі репортери писали новини, а фотографи заряджали техніку після знімання на руїнах. Для багатьох це було місце, де можна було просто випити кави та зловити світло.
Найважливіше – безпека. 2024 рік став роком, коли хаб давав не лише стіл і Wi-Fi, а й шанс на безпечне повернення додому. Незабаром після відкриття медіабаза видала журналістам два комплекти захисного спорядження, і ще два – в листопаді. Загалом за 2024 рік медіабаза видала чотири комплекти (каски + бронежилети). Здається, небагато, але це – чотири додаткові можливості для журналістів безпечно працювати в прифронтовій зоні.
2025: ХАБ ЯК ЖИВА РЕДАКЦІЯ НА ФРОНТІ
Новий рік приніс медіабазі нове дихання. Замість поодиноких відвідувань, хаб почав нагадувати вулик, який гуде новинами, текстами, зарядками та дедлайнами. За дев’ять місяців 2025 року було проведено дев’ять тренінгів, які зібрали понад 200 учасників.
Однією з ключових подій осені став онлайн-тренінг “Як аналізувати текст та аудіо з ШІ: безкоштовні інструменти для редакцій”, проведений 16 жовтня. Захід продемонстрував величезний інтерес медійників до інноваційних інструментів: тренінг відвідало понад 130 учасників.
За 2025-й українські та іноземні журналісти провели в хабі понад 70 робочих днів, що свідчить про стабільний запит на безпечний робочий простір.
Медіабаза Слов’янськ перетворилася на фактичну редакцію міста, куди постійно приходили:
- Фрилансери, які могли писати новини без перебоїв зі світлом та зв’язком.
- Фотографи, що заряджали свою техніку після знімання.
- Журналісти, які потребували тихого місця після гучних виїздів, щоб “прийти до тями”.
- Пресофіцери, які заходили по каву та інтернет.
НЕОЧІКУВАНИЙ ІМПАКТ: КОЛИ ТРЕНІНГ СТАЄ ПОРЯТУНКОМ
Вплив медіабази не завжди можна виміряти лише кількістю заходів. Один із тренінгів у 2025 році несподівано став порятунком для місцевого підприємства з прифронтової території. Їхня база була зруйнована обстрілом, документи – втрачено, і всі рішення здавалися безвихідними.
Звичайний захід у хабі раптом став точкою, де знайшлася правова дорога. Тренер допоміг розібрати складний юридичний кейс, учасники заходу знайшли можливі варіанти дій, а медіабаза надала безпечне місце, де неможливе стало можливим. Це той тип імпакту, який не помістиш у таблицю звітів, але саме заради таких моментів підтримки регіональних спільнот Медіабаза Слов’янськ Інституту масової інформації й існує.
Місце, де тримається світло
Медіабаза в Слов’янську – це не просто про роботу. Це про виживання професії в надскладних умовах. Про комфортне, тепле місце, де журналіст може зняти каску, поставити камеру, зробити ковток кави й сісти за текст. Тут народжуються новини, які читають далеко від лінії фронту. Тут зберігається правда про місто, яке щодня проходить випробування. Тут журналістика живе і житиме далі.
Марія Кучеренко, координаторка регіонального журналістського хабу Інституту масової інформації (ІМІ) “Медіабаза Слов’янськ”
