Фінанси, вигорання та нові формати: з чим медіа входять у 2025 рік

Одеські ЗМІ виживають, що підтверджується словами опитаних місцевих журналістів та редакторів. Більшість телеканалів закрито, друковані видання ледве тримаються, а робота в редакціях часто зводиться до діяльності однієї-двох осіб. Зменшення доходів від реклами, скорочення аудиторії через міграцію, а також енергетичні проблеми серйозно вплинуть на функціонування медіа й у 2025 році.

Попри всі труднощі регіональні медіа мають перспективи для відновлення та розвитку. Журналісти вважають, що найважливішими умовами для цього є стабілізація економічної ситуації, пошук нових форматів контенту та адаптація до запитів аудиторії, оскільки суспільство дедалі більше цінує якісну інформацію, особливо на локальному рівні. 

За словами Олени Ротарі, продюсерки, якщо 2025 рік стане для України роком виборів, то регіональні ЗМІ знову перебуватимуть у політичній турбулентності. Вона наголошує, що для забезпечення незалежності регіональних ЗМІ необхідно зосередитися на пошуку сторонньої підтримки.

“Як я бачу розвиток регіональних ЗМІ? Це має бути перехід від залежності до незалежності, – підкреслює Олена Ротарі. – Ми повинні зосередитися на пошуку грантової підтримки й перестати залежати від фінансового впливу політичних груп. Наразі залучати краудфандингові чи донорські кошти вкрай складно. Люди просто не готові донатити на якісну журналістику”.

Олена Ротарі відзначає важливість повернення до журналістських розслідувань, зокрема корупційних, та до висвітлення життя сільських громад, які часто залишаються поза увагою медіа.

“Положення журналістів в Одесі? Ахове, – відверто каже Дмитро Бакаєв, який працює в одеській медійній сфері понад 30 років. – Телеканали закриваються, редакції ледве виживають. Талановиті журналісти або пішли на фронт, або перейшли до міжнародних організацій чи пресслужб. А ті, хто залишився, змушені мовчати або вмикати самоцензуру”.

“Говорити про негатив у наш час означає “лити воду на млин ворога”. Але що робити, якщо совість не дозволяє мовчати?” – додає він.

На думку Дмитра, самоцензура стала однією з ключових загроз для свободи слова, адже журналісти змушені уникати гострих тем, щоб уникнути звинувачень у “негативі” чи тиску. Проте він вірить, що 2025 рік може стати хоча б часом перепочинку для журналістів, які працюють під постійним тиском.

Нещодавній випускник місцевого журфаку Дмитро Тельпіс вважає, що зменшення кількості медіа в регіоні є закономірним, проте ключовим стає питання якості контенту. “Якість має переважати над кількістю. Інформаційний голод на місцеві новини заповнюють телеграм-канали, які стають популярнішими через зручний і швидкий формат. Деякі ЗМІ вже мімікрують під телеграм-канали, але важливо привчати аудиторію до якісного контенту”, – вважає він. 

На думку журналіста, регіональні медіа 2025 року мають формувати локальний порядок денний, що відповідає запитам аудиторії. Він зазначає, що інформаційний вакуум на локальному рівні заповнюють телеграм-канали, які часто обходять традиційні ЗМІ за популярністю через спрощений формат подання новин. Частина медіа вже адаптується до цього,  хоча це не завжди є позитивним явищем.

Редакторка місцевого видання УСІ Тетяна Мілімко підкреслює, що подальший розвиток медіа залежатиме від воєнної ситуації. “Якщо війна триватиме, одеські медіа зосередяться на протидії дезінформації та підтримці морального духу населення, – зазначає журналістка. – У разі досягнення перемир’я ми почнемо більше говорити про відновлення, економічні реформи та соціальні проблеми. Проте я не вірю, що вибори у 2025 році відбудуться”.

Водночас вона наголошує на збалансованому висвітленні можливих виборів, з огляду на місцеві настрої й загрози політичних маніпуляцій. Також журналістка бачить важливість у пошуку нових форматів, які б відповідали запитам аудиторії, але водночас вважає, що українським медіа потрібно зберігати баланс між традиційними цінностями журналістики й адаптацією до нових умов. “Війна вчить нас бути мобільними й гнучкими, але ми не можемо втратити довіру аудиторії, розмиваючи стандарти подання інформації”, – говорить журналістка.

Зазначимо, що медіа, яке очолює Тетяна Мілімко, втратило фінансування восени 2024 року, але журналістка публічно заявила, що редакція вирішила продовжити працювати без фінансування, оскільки це вже питання інформаційної та державної безпеки.

Редакторка локального видання “Біляївка.City” Галина Халимоник наголошує на технічних, фінансових і людських викликах. Однією з найбільших проблем 2024 року вона вважає скорочення аудиторії через міграцію та інфраструктурні втрати.

“Енергетична криза нас дуже б’є. Через відключення світла ми втрачаємо читачів, навіть якщо тексти сильні. Аудиторія скоротилася зі 180 до 70 тисяч, хоча перегляди в соцмережах зросли до пів мільйона. Люди йдуть туди, де їм простіше споживати контент”, – розповідає вона.

Вона також ділиться фінансовими викликами. “Ми витримуємо мінімальний бюджет завдяки грантам і рекламі, але середній чек за рекламу в нас – 550 гривень. Це мізер порівняно з потребами. Багато наших читачів виїхало, багато воює, багато загинуло. Це неочевидні втрати війни, але є дні, коли три-чотири новини на сайті – це некрологи. Ми втратили тих, хто активно нас підтримував, замовляв рекламу та був нашою опорою. Це неможливо компенсувати”, – розповідає редакторка. Вона також відзначає втому й вигорання в команді, адже співробітники змушені поєднувати кілька ролей, щоб забезпечити функціонування медіа.  

Ситуацію ускладнює зменшення кількості робочих місць у журналістиці, особливо на регіональному рівні. Натомість зростає попит на фахівців у сфері комунікацій, зокрема в громадських і міжнародних організаціях. Ця тенденція збережеться й 2025 року. 

“Наразі я відійшов від класичної журналістики, бо на своєму рівні не відчував достатнього позитивного впливу, хоча такий потенціал професія, безумовно, і має. Журналістика, тим паче у воєнний час, вимагає всього тебе. Я б навіть сказав, що вона поглинає, не залишаючи часу на щось інше. Такий стиль життя часто не підходить сучасній молоді, яка не готова повністю поринати в одну справу”, – пояснює свої професійні зміни в житті Дмитро Тельпіс.

Особливо загостриться у 2025 році питання фінансової незалежності медіа. Багато редакцій змушені покладатися на грантові кошти або шукати нові способи монетизації через соціальні мережі. Наприклад, локальні видання на Одещині залучають для розвитку нових продуктів і розширення аудиторії міжнародних донорів, таких як DW чи Internews Network. Однак цього не досить для стабільної роботи. Місцевий журналіст Михайло Штекель, координатор Media Center Ukraine – Odesa, вважає важливим переконати міжнародних донорів у доцільності підтримки медіа, які орієнтуються на запити громади, а не лише на вимоги грантодавців. Він також звертає увагу на залежність медіа від державних рішень.

“Політика уряду, яка базується на підвищенні податків і ручному розподілі бюджету, ставить незалежні ЗМІ в скрутне становище. Якщо не створити умов для розвитку бізнесу, який підтримує медіа рекламою, навіть найталановитіші редакції не зможуть вижити”, – зазначає він.

Криза довіра до ЗМІ: від “Єдиного марафону” до телеграм-каналів

Місцеві медіа шукають нові підходи до формування контенту, який буде зрозумілим і зручним для аудиторії. Збільшення присутності в соцмережах, використання телеграм-каналів і адаптація формату новин до нових реалій є одними з ключових завдань для редакцій у 2025 році. Проте ці підходи часто призводять до втрати основної аудиторії, тоді як нова аудиторія не розуміє значення журналістських стандартів, яких дотримуються традиційні медіа, навіть адаптуючись до соцмереж.

Олена Ротарі звертає увагу на те, що “Єдиний марафон” також значно знизив рівень довіри людей до медіа. “На початку повномасштабної війни суспільству потрібні були маленькі перемоги, але зараз аудиторія вимагає реальної картини. Коли люди відчувають, що їм не договорюють, вони переходять на інші платформи, навіть якщо ті поширюють фейки, наприклад у телеграм”.

Водночас вона наводить приклад волонтерського центру в селі Тарутине, де люди похилого віку активно допомагають армії, що доводить – гіперлокальні історії можуть стати основою для створення цінної інформації. Такий контент здатен згуртувати громаду та відновити довіру до журналістів.

Глобальні виклики до довіри для незалежних медіа підкреслює й Михайло Штекель. “Розквіт незалежних ЗМІ в Одесі малоймовірний. Інтерес до традиційних медіа падає у всьому світі, і Україна не виняток. Якщо війна триватиме, журналісти й надалі мігруватимуть до державних чи міжнародних комунікацій. А “Єдиний марафон” створює нерівноцінні умови для незалежних медіа”, – говорить він і додає, що медіа можуть вижити, якщо даватимуть ту інформацію, яку шукає аудиторія, і якщо знайдуть зручні формати для її подання.

Галина Халимоник наголошує, що локальні медіа залишаються важливим інструментом для підтримки громад і часто виконують функції, які виходять за межі звичайної журналістики. У малих громадах медіа стають майданчиком для об’єднання людей навколо спільних проблем і пошуку рішень. “Це наша головна мотивація – бути корисними для своїх читачів, навіть попри втому й вигорання” – говорить вона.

Дмитро Бакаєв зі свого боку говорить про моральні дилеми, які виникають у місцевих журналістів через тиск на свободу слова. “Журналістів змушують мовчати  (власники ЗМІ та редактори. – Авт.) про багато речей. Наприклад, не писати про випадки зловживань в адміністраціях чи трагедії, спричинені помилками посадовців. Замість цього пропонують створювати позитивні матеріали, які більше нагадують пропаганду”, – говорить він і додає, що така самоцензура для багатьох є нестерпною. “Коли совість не дозволяє мовчати, журналіст опиняється у внутрішньому конфлікті між професією та власними принципами”, – резюмує він.

Дмитро Тельпіс підкреслює, що майбутнє регіональних медіа полягає в їхній здатності створювати власний порядок денний. “Зараз відчувається брак локальних новин, які б допомагали жителям розуміти, що відбувається в їхніх громадах. Це простір для розвитку, але водночас велика відповідальність для редакцій”, – говорить він.

Одеський медіапростір наразі перебуває у вкрай складному становищі. Проте журналісти, які залишаються в професії, продовжують боротися за право на правдиву інформацію й вплив на громади. “Ми тримаємося завдяки любові до аудиторії, підтримці донорів і розумінню важливості нашої роботи. Попри всі труднощі ми будемо жити й змінювати реальність разом з нашими громадами”, – зазначає Галина Халимоник.

Медіаситуація в Одеському регіоні кризова, тож регіональні ЗМІ 2025 року змушені будуть боротися за виживання, стикаючись із фінансовими, технічними й кадровими викликами. Попри це вони залишаються важливим інструментом демократії та підтримки місцевих громад. Як підсумовують усі наші спікери, місцеві медіа мають потенціал і здатність впливати на реальність. Для цього їм потрібна ефективна підтримка, нові формати роботи та збереження відданості професії навіть у найскладніших умовах.

Павло Колотвін, регіональний представник ІМІ в Одеській області