Битва за публічну інформацію. Чи діє Закон в Одеській області?

Фото - 24tv.ua

В силу різних причин Одеська область стала вкрай некомфортним та небезпечним регіоном для роботи ЗМІ. Крім постійних, фактично щомісячних нападів на журналістів, в регіоні досить складно отримати інформацію від місцевих органів влади. Це при тому, що різні громадські моніторинги дають Одеській міській раді перші місця в питаннях доступу до інформації та прозорості.

Аналізуючи лише прийняті депутатами документи та інші формальні сторони, дійсно, місцеві депутати працюють в одній з найбільш демократичних та відкритих рад в країні. Міський Регламент ради може слугувати прикладом багатьом іншим містам – фактично повністю імплементовано законодавство відповідно до Закону про доступ до публічної інформації.

Представникам ЗМІ, відповідно до документів, гарантований вільний доступ до сесій ради, виконкому, депутатських комісій та інших засідань. Ведеться онлайн-трансляція зібрань та відео-архів.

Проте фактичні моніторинги відвідування сесій міської ради зафіксував численні випадки порушення прав журналістів з боку представників та підлеглих Одеської міської ради.

Протягом 2017 року, фактично, кожна сесія проходила із скандалами та випадками не допуску журналістів на засідання ради. Наприклад, під час однієї погоджувальної  ради, яка проходила в будівлі міської ради, невідомі чоловіки у камуфляжній формі напали на позаштатного кореспондента місцевого видання Юрія Дяченка. Як пише видання «Ізбірком», міський голова Геннадій Труханов, який вів погоджувальну раду, заявив, що це — “робоча нарада”, де не потрібно знімати відео. Він пояснив, що “дозволяє бути присутнім і ставити запитання”, але “знімати не треба”, оскільки нібито потім активісти “роблять з депутатів та чиновників клоунів”. Цього ж дня Юрій Дяченко написав заяву до правоохоронних органів про перешкоджання журналістській діяльності. Розгляд справи продовжується до цього часу.

Вже в ході самої сесії охоронці та поліція тривалий час не пускали журналістів низки видань на сесію міської ради. Вхід до будівлі міськради заблокували представники приватної охоронної фірми «Зевс» та співробітники департаменту муніципальної безпеки. Охорона міськради поводилась агресивно до журналістів, штовхалася та перешкоджала професійній діяльності кореспондентів. На зауваження про перешкоджання журналістській діяльності співробітники поліції не реагували. Деякі журналісти написали заяву, відповідно до якої було розпочато слідство. Розслідування також триває до цього часу.

І таких випадків протягом року було досить багато.

Зовнішньо робота ради виглядає бездоганно але якщо зануритись то стають очевидні численні порушення та приниження працівників ЗМІ, які кожного разу повинні пробиватись через турнікети, підозрілі погляди приватних та комунальних охоронців та незаконні огляди! Окремо нехтуються норми Регламенту щодо публікацій проектів рішень та вже прийнятих документів.

Так за даними моніторингу Центру публічних розслідувань, за три повноцінні сесії 2017 року відповідно до законодавства були опубліковані лише 94 проекту з 182, за 5-10 днів до сесії «публічними» стали 77% проектів рішень. В 2018 році тенденція зберігається.

Що стосується публікації рішень прийнятих депутатами, то лише 68% були опубліковані протягом 5 днів після сесії, як того вимагає закон. Крім того ряд депутатів місцевої ради досі не опублікували свою біографію на офіційному сайті міста, частина — не дала звіт про свою діяльність за попередній рік.

Ще гірші справи з деклараціями депутатів, які також повинні бути представлені на сайті міської ради (відповідно до Регламенту). Лише у двох депутатів така інформація є в наявності. Також 9 депутатів були помічені в «кнопкодавстві». Антикорупційний офіс Одеси за рік нарахував 9 засідань депутатських комісій які проводились таємно.

Враховуючи, що зразковий Регламент був прийнятий у 2015 році, його невиконання є частиною місцевої владної політики, а не недосвідченістю та періодом адаптації до нового законодавства. Цей факт залишає неприємні передчуття з ситуацією з свободою слова та безпеки журналістів в Одесі у 2018 році.

Слід відзначити, що сесії міськради за перше півріччя 2018 року проходили спокійно та без особливих скандалів. Місцеві медійники лише відмічають відсутність вільних місць у залі міськради. Перед початком засідань всі сидячі місця заздалегідь займають «одесити» — громадяни пенсійного віку та працівники комунальних підприємств міста.

Ще гірше ситуація з виконанням норм законодавства про доступ до публічної інформації у Одеської обласної ради.

Наразі одеським журналістами необхідно узгоджувати з прес-службою апарату ради відвідування пленарних засідань.

Регламентом визначено необхідність бути запрошеними для представників масової інформації, що не відповідає вимогам чинного законодавства, крім того  передбачена процедура припинення акредитації, що порушує принципи рівності. Загалом 6 статей наявного регламенту перечать нормам українського законодавства.

Наприкінці  минулого року постійна комісія з питань регламенту Одеської обласної ради  розглянула звернення Інститут масової інформації, розроблене в рамках проекту «Рада дружня до реформ», щодо приведення регламенту у відповідність до чинного законодавства України в частині забезпечення прав журналістів на вільний доступ до засідань сесій депутатів.  Депутати прийняли до відома запропоновані рекомендації та підготовлений юристами ІМІ проект рішення, проте, в фінальній версії змін до Регламенту вони не з’явились.

Слід відзначити, що якщо місцеві журналісти та громадськість вже пристосувались до особливостей роботи місцевих органів влади, то спілкування з іншими розпорядниками публічної інформації у місті іноді викликає ще більші проблеми.

Як відомо, у серпні 2017 року в Одеському СІЗО трапилося жорстоке вбивствоспівробітниці виправної установи. Від імені видання «Ізбірком», місцева журналістка Євгенія Генова спрямувала запит до керівництва цієї установи відповідно до вимог чинного законодавства про доступ до публічної інформації.   В запиті йшла мова про умови проживання затриманих та деталей господарської діяльності на його території.

За деякий час редакція сайту отримала відповідь, що запит не може бути оброблений, оскільки в запиті неправильно названо саму установу, яку вже перейменували.

«Це при тому, що із самого документа було цілком зрозуміло, кому він адресується. Ну добре, я переписала запит і відправила його знову. На ту саму пошту. Минали місяці телефонних дзвінків, в установі збилися з ніг, шукаючи запит. Весною (!) мені нарешті сказали переслати його на нову електронну пошту» — розповідає Євгенія Генова. — Переслала. Минув час. З установи перетелефонували та представилися Сергієм Яковичем, і сказали, що вони не знають, що робити з тим запитом. Минув час. Я продовжувала дзвонити Сергію Яковичу, який не брав слухавку. Все ж таки я йому додзвонилася. Хто він такий — невідомо, правда, бо не представляється. У відповідь почула, що у них бухгалтерія все ніяк не може порахувати, скільки треба буде заплатити за копії документів, які ми запитали».

Євгенія Генова пояснила співробітнику СІЗО, що ситуація, за якої редакція вже рік не може отримати відповідь на запит незаконна, і журналістка звернеться до суду. Після цього, за словами журналістки,  на дзвінки Сергій Якович не відповідав.

«Формально відмови немає але і відповіді теж. То не отримали, то не туди надіслали, то дорого буде відповідь зробити. Наразі цією справою займається юрист Інституту масової інформації» — розповідає Валерій Болган, головний редактор сайту «Ізбірком».

Колотвін Павло, представник Інституту Масової Інформації в Одеській області, сайт "Інформер"