Запоріжжя проти «смотрящих»

Опозиційна газета «Суббота плюс» протистоїть представнику «регіоналів» на Запоріжжі, а за ним – і місцевій владі


 5 липня 2012 року запорізька незалежна газета «Суббота плюс» не вийшла в світ через відмову типографії «Кераміст» її друкувати. Ця газета є одним з небагатьох тижневиків, що наважується критикувати владу та пов’язаних із нею в регіоні осіб. Такого роду тиск є типовим перед будь-якими важливими виборами в нашій країні. Саме через низку викривальних матеріалів щодо бізнесмена Євгена Анісімова, котрого називають ставлеником групи Юрія Іванющенка, а його посередництвом усіх регіоналів на Запоріжжі – корпорація «Кераміст» припинила співпрацю з «Суббота плюс». Останнім матеріалом, що послужив нібито останньою краплею невидання газети, стала публікація про порушення при відкритті фан-зони, яку мав профінансувати Анісімов. У фан-зоні була присутня політична реклама, як теж комерційна реклама фірм, не пов’язаних із Євро-2012.

На фото: Євген Анісімов

Тижневик «Суббота плюс» є сімейним бізнесом родини Василенко. Видавцем є ТОВ «Медіакомпанія Слово» (записане на Олесю Василенко). Засновницею видання, котре виходить з 2000 року, є його теперішній шеф-редактор Ірина Василенко. Її син Богдан – головний редактор. Працюють у виданні також брати Тарас (літредактор) і Юрій (заступник головного редактора). Себто, маємо приклад регіонального феномену, що успішно існує більш ніж десятиліття без допомоги олігархічних кіл. Якщо вірити даним редакції, наклад газети становить 35 тис. екземплярів.

Друкарня корпорації «Кераміст» є видавцем більш ніж 80% преси міста Запоріжжя та області. Власником її є пов’язаний із групою Сергія Тигіпка ТАС та його офіційний представник під час останніх виборів президента Дмтитро Зусманович. Його статки перед кризою оцінювали на 40 млн дол. Два роки тому, за повідомленням «Субботи плюс», в регіоні почав зростати вплив бізнесмена Євгена Анісімова: «Виявилося, що йому фактично підконтрольні силові структури та податкова. Після розгрому групи Володимира Кальцева/Бориса Петрова, входження у неформальний союз з Олександром Сіном та встановлення контролю на запорізьким виконкомом та міськрадою пан Анісімов фактично перетворився на місцевого феодала». Журналіст одного із місцевих телеканалів Яків Носков переконаний, що «Зусманович не може ігнорувати думку Анісімова. В силу певних обставин у Запоріжжі знайдеться невелике число людей, здатне йому протистояти». У коментарі для Телекритики Зусманович визнав, що окрім матеріалів про Анісімова, що могли тому не сподобатися, були теж «и о президенте и его семье».

Попередження про можливість закриття газети, якщо продовжуватимуться публікації «про того, кого не можна називати», колектив редакції отримував уже кілька місяців. Тепер же Анісімов пішов у наступ. Кілька тижнів тому, як повідомив ІМІ журналіст видання Юрій Гудименко, до редакції навідувалася податкова, що пішла ні з чим. 25 червня Ірина та Богдан Василенки мали зустріч з директором видавництва «Кераміст» Сергієм Насоновим, який повідомив керівництву «Субботи плюс», що коли не припиняться публікації про Анісімова, корпорація «Кераміст» матиме великі проблеми. Тепер Василенко обіцяє оскаржити у суді одностороннє розірвання співпраці з боку «Кераміста»; ненадрукований же тираж газети довелося везти із Донецька, де знайшлася тимчасова друкарня.

 

На фото: Богдан Василенко

 

На кого чи на що сподівається колектив «Субботи плюс»? На міліцію – навряд чи. 6 липня міліціонери з Шевченківського райвідділку м. Запоріжжя затримали двох студенток-волонтерів, що роздавали листівки про ситуацію з газетою біля супермаркету «Астор» (за домовленістю редакції з керівництвом маркету). Богдан Василенко застав дівчат у приймальні відділку, де черговий намагався його переконати, що оскільки «на руках немає наручників», то й ніхто дівчат не затримував. Згодом до приймальні вийшов старший лейтенант, котрий – не представившись, почав допитувати дівчат. Одна встигла назвати своє ім’я та прізвище. Оскільки Василенко попередив дівчат, що без пояснень причини затримання вони мають право не говорити, друга дівчина називатися відмовилася. Вже через кілька годин першій дівчині задзвонив, не представившись, дільничний Шевченківського району Мітрофанов (це вже було вияснено при повторному дзвінку на його номер). Номер він довідався в університеті. Просив підтвердити, що дівчина «намагалася підробити». Богдан Василенко, набравши номер Мітрофанова, почув від нього, що «міліція намагалася перевірити, якого змісту були ці листівки». При повторному дзвінку Мітрофанов вже слухавку не підняв, натомість міліціонери з’явилися вдома у дівчини-активістки з вимогою відвідати відділок знову. Волонтерку вони не застали.

Редакція газети розповсюдила заяву, за якою слідує: «У нас немає надії на допомогу з боку як місцевої влади, так і запорізьких правоохоронців. Є одна надія – що в Україні збереглися хоча б залишки свободи слова». Втім, у середовищі запорізької влади є людина, до котрої «субботівці» ще можуть апелювати. Це голова обладміністрації Олександр Пеклушенко. Після «війни» за усунення попередника Бориса Петрова Пеклушенко має велику потребу в лояльності найбільших видань області. Він навіть вимагав від голови облради Павла Матвієнка припинити «танці з шаблями» навколо нібито заниженої плати за оренду приміщень у Домі преси, де знаходиться кілька редакцій. Пообіцяв також сприяти приватизації цих приміщень газетами.

Саме тому, як видається, акція проти переслідування газети «Суббота плюс» була проведена саме під стінами обладміністрації. У ній взяло участь близько 70 осіб. Учасники тримали в руках плакати «Дядя Витя, заберите своего мальчика!», «Мы на войне за правду». Своєрідним перформенсом був вказівник «Чемодан-Вокзал-Межигорье» і валіза з найнеобхіднішим, яку головред Василенко пообіцяв відправити Анісімову поштою. До мітингуючи вийшов начальник Управління зі справ преси та інформації Олександр Коваленко, озвучивши позицію свого шефа: «Будь-який процес певного тиску на будь-яке ЗМІ Олександр Пеклушенко розцінює дуже негативно». Втім, позиція Пеклушенка може бути ситуативною. Мер Запоріжжя вважає конфлікт комерційним і у його вирішення не втручається.

 

 

На фото: Акція на підтримку "Субботы плюс" під стінами обладміністрації

 

Розголос справи, що таки відбувся, що про «Субботу плюс» заговорили також поза Запоріжжям, сприймається неоднозначно. Недруги видання говорять про «піар», про те, що Василенко мовляв готує себе в депутати. Те, що недругів чимало, свідчить нещадний троллинг матеріалів про «Субботу плюс» на «Телекритиці», «Українській правді», так і на сайті ІМІ, включно із натяками на нетрадиційну сексуальність головного «субботівця». Прихильники говорять про прецедент закручування гайок перед виборами, і це більше свідчить про реалії незалежної преси в регіонах. Якщо «Суббота плюс» вистоїть, залишатиметься сподівання на ковток іншої ніж «регіональна» думки в одній із базових для правлячої сили областей. Якщо ж ні – свобода слова шукатиме прихистку в інтернеті. Проте, «антипіар» у переслідуванні одного з популярних видань регіонали Запоріжжя вже собі забезпечили.

На сьогодні, за словами головного редактора Богдана Василенка, газета вже утретє була надрукована у Донецьку. У зв’язку із цим розходи на її випуск зросли на 8%, що збільшує в межах року бюджет на 200 тис. грн. У Запоріжжі іншої можливості, ніж друкуватися в «Керамісті», немає. У Дніпропетровську ж друкарня невеликої потіжності. «Де брати ці додаткові кошти, наразі думаємо. Ціну на газету поки не піднімали», - говорить Василенко. Погрози у завуальованій формі продовжуються лише у коментарях під статтями про конфлікт «Субботы плюс» із «Керамістом». Те, що переслідування незалежного видання у Запоріжжі – це перша ластівка-попередження від влади всім регіональним незалежним ЗМІ, є очевидним. Питання в тім, наскільки міцними виявляться редакції та їхні читачі перед передвиборчим тиском Партії регіонів та її сателітів у бізнесі.

 

Текст: Роман Кабачій, ІМІ