Вільний інтернет – запорука української свободи. Сьогодні Всесвітній день боротьби з цензурою в інтернеті

Вільний інтернет – запорука української свободи, - пише журналіст-експерт ІМІ Роман Кабачій в блозі на сайті телеканалу "ТВі". 

Інтернет в Україні з кожним роком набирає вагу як перше джерело інформації. Телебачення як продукт, скерований на таблоїдизацію та скандалізацію новин, до непристойності "заджинсований", не сприймається щораз ширшими категоріями українців. На початок 2013 року в Україні інтернетизованість досягла 50% (це 19 млн користувачів). Навіть серед молодшого покоління – учнів шкіл – Інтернет обігнав телебачення. Інформацію з інтернету отримують 92,6% учнів, із телебачення – 56,6%.

Про те, що найчастіше інформацію шукають у газетах, сказали 3,5% підлітків, на радіо – 3,2%. 26,1% віддають перевагу книгам, а 9% – журналам. Розуміють це й люди, котрі захаращують традиційні ЗМІ "джинсою" та прочищують їх граблями цензури. Звідси й перші ластівки цензурування інтернет-ресурсів, фейкізації новин інформагенцій, ставки на скандальність, за якою ховаються важливіші новини, здатні викликати суспільне обурення та спротив.


Поки інтернет ще залишається останнім островом свободи в українському медіа-просторі, його намагатимуться підкорити. Історія з цензуруванням новин на УНІАН і появою псевдоновин "від Власенка" та "від Кужель" показала, що для влади інтернет-сегмент журналістики перетворюється на ключовий. Тому час від часу виникають ідеї "громадських обговорень" щодо "унормування" інтернет-журналістики, урівняння інтернет-ЗМІ в юридичних правах нарівні із "традиційними" медіа, захисту інтелектуальних прав в Інтернеті, захисту дітей від порносайтів тощо. Інтернет є тим поки що недосяжним для влади джерелом інформації, заблокувати який чи відключити вона не в змозі. Тому намагається його підірвати зсередини.

Яким шляхом це робиться? Окрім безпардонної брехні на кшталт уніанівської, маємо широко стосовну тактику "розмивання" контенту. В масі інтернет-видань доволі складно розібратися, втонувши в морі непотрібної чи суспільно неважливої інформації. Мій знайомий адвокат із Херсона, який має дві вищі освіти, з подивом дізнався про існування чогось такого, як "Українська правда". А це видання можна вважати національною гордістю, надбанням. У демократичних країнах вагу мають передусім традиційні ЗМІ, які лишень розвивають власні інтернет-портали, переводячи на них частину продукту. Натомість українські інтернет-ЗМІ на кшталт "УП", "Обкому", "Дурдому" є самостійними незалежними гравцями, що виникли на тлі боротьби за свободу слова, боротьби з темниками, цензурою у традиційних медіа. Тому їх незалежність напряму пов’язана з незалежністю українського слова як такого.


Фактично, цензура в інтернеті перетворить нас на другу Білорусь (попри те, що є чимало опозиційних і незалежних інформаційних білоруських сайтів, дозований доступ до інтернету в країні нівелює їх значення). Кроки навколовладних сил щодо керування недовіри до інтернет-ЗМІ як носіїв недостовірної або вихолощеної інформації, розмивання суспільно важливої інформації в потоках гламуру, кітчу, попу й інших елементів пострадянського дискурсу призводять до скочування українського медіа-контенту в показниках якості. А це має безпосередній зв’язок на зменшення доступу наших громадян до вільного слова, що спотворює розуміння політичної, економічної і соціально-культурної ситуації в державі. Відповідно, спотворює електоральні преференції пересічного громадянина.

Висновок? Без незалежного інтернет-ЗМІ не буде справді незалежної України. Нехай живе вільний інтернет!  

 

Текст: Роман Кабачій, ІМІ, для "ТВі".