Валерій Калниш: «Немає факту, який не міг би стати частиною репортажу»

2006 рік. Парламентська криза, тривають перемовини про формування коаліції. День, коли соціалісти мають оприлюднити свою позицію, від якої залежить, чи буде створена більшість у ВР. Журналісти чекають на Олександра Мороза біля виходу з Кабміну. Хтось ставить на сходи сире яйце, яке розбивається. Побачивши розбите яйце, охоронці затримують вихід Мороза, викликають прибиральницю зі шваброю й забороняють фотографам знімати процес прибирання. Опис цієї ситуації становив одну шосту репортажу, опублікованого наступного дня «Коммерсантом». «Немає факту, який не міг би стати частиною репортажу», - так розпочав свою розповідь Валерій Калниш.

За його словами, все залежить від того, як журналіст побачить подію, помітить і зрозуміє деталі, відібравши ті з них, які повністю відображають ситуацію. Де шукати такі подробиці? У Верховній Раді, наприклад, усе найцікавіше можна почути в кімнаті для куріння. Там говорять про те, чого ніколи не скажуть із трибуни.

Коммерсантівський формат газетного репортажу передбачає три частини. В першій подія називається та ілюструється, зазначаються її учасники та коротко викладається її суть. У другій автор пояснює, чому так сталось, наводить важливі деталі. Третя передає емоційне наповнення події, в ній наводяться влучні цитати й коментарі. Для прикладу, Валерій Калниш згадує засідання британського парламенту, під час якого прем’єр-міністр вигукнув: «Моя партія збожеволіла!». Ця репліка ідеально підходить для відображення настрою засідання. Щоправда, є ризик переборщити, тому зловживати цитуванням головред «Коммерсанта» не радить.

Один із принципів «Коммерсанта» - не боятись розповідати те, що не сподобається владі. Валерій Калниш пригадав 2007 рік, коли гелікоптер тогочасного прем’єр-міністра сів на футбольному полі чернігівського стадіону. Глава уряду використовував для пересування гелікоптер Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. «КоммерсантЪ» писав про це, поки Янукович не пересів на чартерні авіарейси. «Готуючи матеріал, не можна озиратися на владу, - каже Валерій Калниш. – “Коммерсанту” начхати, який режим надворі».

У політичному репортажі особливо важливий баланс думок. Водночас, даючи всім зацікавленим сторонам можливість висловитись, слід подбати про те, щоб усі вони говорили по суті. Свою ж думку авторові в репортажі висловлювати не варто. Журналіст має завоювати довіру читача спокійним і чітким викладом подій, на підставі якого той сам зробить висновок. «Ми не маємо права нав’язувати свою точку зору. Кінець-кінцем, це не наша робота, ми журналісти, а не агітатори», - говорить головний редактор «Коммерсанта».

Політичний репортаж, за словами Валерія Калниша, можливий і без політиків. Наприклад, на виборчих дільницях дуже важливо розмовляти з простими виборцями, спостерігати за тим, як вони вкидають бюлетені до скриньки й куди йдуть після того. Розмови з пересічними людьми, каже тренер, показують справжню ситуацію в країні. Чи завжди варто попереджати співрозмовника, що ти журналіст? Валерій Калниш вважає, що ні. Адже деякі люди, знаючи, що перед ними журналіст, не будуть відвертими. Та в усякому разі завжди варто «просто по-людськи поговорити».

Натомість, коли джерела інформації – політики або чиновники – починають набиватись журналістові у друзі, запрошувати на каву чи чарку, варто бути обережним і пам’ятати про чітку межу між особистими й професійними зв’язками. «Рано чи пізно вас спробують використати, і ви перестанете поважати себе, якщо їм це вдасться, - каже Валерій Калниш. – Щоб уникнути непорозумінь, відразу домовляйтесь про максимально прозорі й чесні стосунки».

Бути чесним, за його словами, треба бути в першу чергу з читачем. «Коли пишете – думайте про читача, подавайте всі позиції і робіть чесні репортажі. Не треба гнатись за дешевою популярністю: нехай репортаж буде нуднішим, зате в ньому буде більше конкретики», - сказав він. І на завершення порадив молодим журналістам: «Не бійтеся своїх текстів!».

Володимир Молодій, Школа журналістики УКУ