Сьогодні о 14.30 відбудеться засідання постійної депутатської комісії з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю Рівнеради. Під час засідань цієї комісії вже склалася традиція протизаконно засекречувати від журналістів обговорення проектів рішень, що стосуються земельних питань. Рівненські журналісти, щоправда, теж недостатньо захищають свої права та права своїх читачів, глядачів, слухачів на доступ до публічної інформації.
Один з останніх таких випадків стався під час засідання комісії ще наприкінці листопада 2012 року. Тоді до порядку денного чергового засідання комісії було включено низку питань, що стосувалися затвердження проектів землеустрою, продажу та відведення земельних ділянок.
Голова комісії Едуард Галайчук (фракція ВО «Батьківщина») вирішив, що представникам ЗМІ не слід чути, як вирішуються земельні питання. Відтак, попросив журналістів на вихід. Підставою для заборони бути присутніми під час розгляду цих питань назвав норми Закону про захист персональних даних.
Усі присутні журналісти погодилися вийти, хоча така вимога є протизаконною.Медіа-юрист Ігор Ворон: «В комісії з бюджету міськради порушують не тільки БАЗОВІ принципи ГЛАСНОСТІ й ЗАКОННОСТІ, які мають бути лежати в основі її роботи, але й ПРАВА журналістів».
- Жодна правова норма Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не містить положень, які б обмежували дію принципу гласності відносно роботи постійних депутатських комісій, у тому числі, й комісій з питань бюджету, - розповів порталу «Четверта влада» медіа-юрист Ігор Ворон. - Вся інформація про діяльність органа місцевого самоврядування і його структурних підрозділів, у тому числі бюджетної комісії, у відповідності до цього ж закону є ГЛАСНОЮ, тому що оборот і функціонування такої інформації можливі тільки на основі принципів гласності й законності. Єдиним виключенням з дії цих принципів може бути інформація, що містить державну таємницю, однак така інформація в органах місцевого самоврядування має вкрай обмежений характер (наприклад, мобілізаційні заходи) і, як правило, не має ніякого відношення до питань місцевого бюджету.
Ігор Ворон, аналізуючи також Регламент Рівненської міської ради, робить висновок, що згідно цього документу заборонити журналісту бути присутнім на депутатській комісії можуть лише у тому випадку, коли комісія тимчасова, на якій обговорюють конкретне проблемне питання. Такі комісії, як правило, закриті, згідно із статтею 48 пунктом 3 закону України «Про місцеве самоврядування».
Якщо ж комісія постійна, то журналіст має безперешкодне право бути на заході присутнім. В інакшому разі порушується Закон України «Про інформацію», оскільки депутатська комісія не є внутрішнім заходом, а має публічний характер.
- Є всі підстави стверджувати про те, що у цьому випадку в комісії з бюджету міськради порушують не тільки БАЗОВІ принципи ГЛАСНОСТІ й ЗАКОННОСТІ, які мають бути лежати в основі роботи даної конкретної бюджетної комісії міської ради, але й ПРАВА журналістів, гарантовані статтею 10 Евроконвенції, статтею 34 Конституції, статтями 5, 25 Закону України «Про інформацію» та інші, - наголошує медіа-юрист.
Також вимога залишити приміщення під час засідання суперечить частині 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в якій зазначено, що не може бути обмежений доступ журналістів до інформації про розпорядження бюджетними коштами та майном.
Ігор Ворон дає ряд порад, як змусити чиновників поважати закон і не перешкоджати журналістам в отриманні інформації.
1) Якщо журналіста, наприклад, не пустили на засідання бюджетної комісії міськради, він повинен в обов´язковому порядку зажадати оформити таку відмову в допуску письмово.
2) Варто ретельно ДОКУМЕНТУВАТИ за допомогою відеоапаратури, диктофона, свідків факти протиправних дій відносно журналістів. В обов´язковому порядку фіксувати свою участь у роботі сесій, комісій і т.д. у відповідних «журналах запрошених», списках запрошених і т. і. Бажано мати відповідну акредитацію при місцевому органі влади.
3) У випадку недопущення на засідання комісії - скласти власне ЗВЕРНЕННЯ (це може бути документ за назвою «Заява» або «Скарга») на ім´я вищестоящого чиновника, у підпорядкуванні якого перебуває та посадова особа, неправомірні дії якого оскаржуются.
4) У випадку достатніх підстав говорити про порушення прав журналістів, особливо при наявності об´єктивних доказів такого роду порушень, направляти письмові скарги в прокуратуру для перевірки законності дій чиновників і вживання відповідних заходів прокурорського реагування.
5) У випадку достатніх підстав говорити про порушення прав журналістів, особливо, якщо журналісти зіштовхуються з фактами бюрократизму, тяганини, замовчування, корупції, в обов´язковому порядку подавати відповідні скарги в суди з вимогою в судовому порядку визнати ті або інші дії чиновників незаконними.
6) Судові процеси за участю ЗМІ й журналістів, особливо щодо відмови в доступі до публічної інформації, порушенні прав на інформацію проводити максимально гласно, використовуючи медійні можливості колег із друкованих ЗМІ, теле- і радіокомпаній.
7) Будь-який випадок відмови в доступі до інформації оприлюднити в Інтернеті, на форумах, особливо, місцевих. Намагатися додавати максимум зусиль для того, щоб кожний випадок відмови в доступі до інформації був доведений до свого логічного кінця, тобто до офіційного визнання такого факту протиправним й до покарання винних.
8) Завжди пам´ятати, що робота журналіста - це не тільки права, але й ОБОВ´ЯЗКИ й ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Журналісти й ЗМІ, працюючи у правовому полі держави, не можуть порушувати права й свободи інших, у тому числі й урядовців-порушників. Тому в роботі журналістів немає місця відвертим образам, наклепу, нецензурній лайці або безвідповідальним твердженням фактів, які не мають достатніх документальних доказів або не були перевірені джерелами.
Журналіст має право на критику, у тому числі й украй різку, але при цьому не можна переходити на особистості. Журналіст має право на оціночні судження, навіть найбільш безсторонні, однак під оціночними судженнями повинна бути мінімальна (хоча б) фактологічна основа. На ці обставини систематично вказує Європейський Суд у своїй практиці судових рішень по ст. 10 Євроконвенції.
9) Нарешті, журналісти й ЗМІ повинні максимально використовувати допомогу професійних медіа-юристів, причому не тільки тоді, коли вже їх притягають до відповідальності або права їх були грубо порушені, але й тоді, коли вони збирають інформацію, забезпечують її доказами, готують свої матеріали до публікації, планують роботу із проведення журналістських розслідувань і т.і. Допублікаційна або доефірна юридична експертиза, як правило, максимально знижує ризик фізичного й психологічного тиску або насильства в відношенні журналіста, а також істотно підвищує перспективи успішного результату справи у випадку судових розглядів.Світлана Калько, Антоніна Торбіч, 10 січня 2013 року “Четверта влада”
