ГАРЯЧА ЛІНІЯ(050) 447-70-63
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

[email protected]

(050) 447-70-63

Подай скаргу

Контрольований хаос брехні. Прецедент "ведмедів Власенка"

13.02.2013, 02:55
Історія з "ведмедями Власенка" засвідчила, що в Україну може прийти тотальний, спровокований владою хаос в інфопросторі, - пише Роман Кабачій у своєму блозі на сайті ТВі. Дехто вважає, що влада не зробила висновків зі своєї, фактично невдалої участі в парламентських виборах. Ось приміром Іван Малишко в останньому номері «Коментарів» стверджує, що саме опозиція «володіє ініціативою та має карт-бланш від українського суспільства», а ПР виявилася не готовою вирішувати питання євроінтеграції, персонального голосування депутатів та долі ув’язнених лідерів опозиції.
 
Як показують останні події, висновки президент Янукович зробив. Він зрозумів, що не можна довіряти «не своїм» олігархам, котрі – як Хорошковський – можуть почати критикувати владу із найбільшого телеканалу країни. Тому ми стали свідками посилення «Сім’ї» в новому уряді Азарова-Арбузова. Він зрозумів, що «джинса» як засіб замулювання мізків громадян виправдовує себе не скрізь, і не варта мільйонів викинутих на вітер грошей. Тому виринули із небуття практики «правильного висвітлювання матеріалів» за «темниками». Так дешевше. А взагалі – краще за Геббельсом – побільше брехні.
 
11 лютого 2013 року нам всім запам’ятається. По-перше, ми знов, за радянською традицією, говоритимемо «вони брешуть». Передусім це стосується агенції УНІАН, що була свого часу нашою гордістю. Заснована в 1993-му році громадськими організаціями, в 1997 році знайшла генерального інвестора в особі Приватбанку. Екс-генеральний директор УНІАН Михайло Батіг пригадує лише один факт, що його умовно можна вважати тиском чи втручанням в редакційну політику. Перед виборами 1999-го року Сергій Тигіпко «поцікавився», чи є правдою, що агенція «дружить» із кандидатом у президентом Олександром Морозом. Буцімто йому це йому повідомили в Адміністрації Президента Кучми. Батіг тоді показав діаграми «чужого» моніторингу центральних ЗМІ, який здійснював штаб Євгена Марчука. Стосувався він згадуваності ключових політиків у державі. Очолював рейтинг Кучма як президент країни, а далеко поза ним були учасники «канівської четвірки» (на 2-му місці Олександр Ткаченко, лише на 3-му Олександр Мороз). Тигіпко попросив копію цього моніторингу; більше таких втручань у контент та діяльність УНІАН не було. До певного часу.
 
Натомість про УНІАН нині чуємо не в контексті якісних новин, а скандалів. «Прославився» УНІАН активним «джинсуванням» окремих політиків на кшталт Олександра Треть’якова чи Петра Симоненка, як теж упровадженням табу на згадки про інших публічних діячів. Згодом кілька редакторів заявили про факти цензурування. Справу вирішили звільненням керівника департаменту інтернет-проектів, головного редактора сайту УНІАН Миколи Кондратенка, себто керівника проміжної ланки. Самі заявники визнали такий крок окозамилюванням: «У цих рішеннях адміністрації немає головного: визнання фактів цензури, а відтак і гарантій, що їх не буде далі. «Кадрові зміни» полягають у тому, що до керівника, який опинився в центрі конфлікту, додали ще двох, тож на шістьох редакторів сайту тепер п’ять керівників», - було сказано у заяві шести редакторів.
 
11 лютого настав день знеславлення УНІАН. Можливо, його керівництво сподівалося таким чином запровадити нову практику. Сказати б, «нову стару» практику, «геббельсівську». Сіяти брехнею так, щоб вона видавалася правдою. А може виявитися так, що агенція попросту втратить передплатників і її доведеться закрити. Як закрили інші медіа-ресурси Ігоря Коломойського: журнал «Главред», журнал «Телекритика», журнал «Профиль», «Газету по-киевски» та газету «Новая». Не втримаюся, щоб не процитувати Тетяну Даниленко з «5 каналу»: «УНІАН – не просто сайт, а агенція, яка бере гроші за підписку […]. Питання, навіщо купувати медіа, якщо збираєшся використовувати його як добриво на межигірському городі? Не дешевше одразу купити лайна»? («Фейсбук» Тетяни Даниленко).
 
Що ж ми мали 11 лютого? Відразу дві людини із опозиції удостоїлися неправдивих новин про себе. Спершу Олександра Кужель заявила про те, що кілька абзаців її прямої мови на УНІАН, взятої із «Фейсбуку», не відповідають дійсності. Мова йшла нібито про «кротів», які зливають інформацію в опозиції, щодо того що її можливий арешт «може мати для влади несподівані та небажані наслідки». А під вечір вияснилося, що «фейковими» новинами були запущені через УНІАН «заяви» Сергія Власенка, мовляв за ним слідкують співробітники СБУ у костюмах ведмедів, і друга зі «спростуванням» Власенка, мовляв ведмеді були від Пшонки, себто від ГПУ, а не СБУ. Запустивши «качку», УНІАН на своєму сайті ці одкровення швидко прибрала. Оскільки Власенко перебував у Тимошенко з виключеним телефоном, спростувати псевдоінформацію було нікому, тож «фейки» гуляли цілісінький день українським інтернетом.
 
Але тепер ми знаємо принаймні кілька речей. 1. УНІАНУ довіряти не можна. Хоч як би хотілося, але тепер ми змушені констатувати, що ціла інформаційна агенція, а «просто собі сайт» негідна уваги. Що її використано у чиїхось брудних технологіях. 2. Влада знаючи про місцеперебування членів опозиції, може використовувати це знання для їх очорнення. 3. Якщо такі практики поширяться на більшість контрольованих владою та близькими до них олігархами ЗМІ, ми отримаємо інформаційний якщо не колапс, то хаос. Принаймні з особистого досвіду знаю, що акредитовані в Україні міжнародні журналісти будуть змушені перевіряти інформацію не через кілька джерел, як вони це роблять дотепер, а з кільканадцяти. Таким чином потік інформації про нас назовні зменшиться, а ми не знатимемо, кого слухати.
 
І ще одне. Не випадково за «жертви» було обрано епатажну Олександру Кужель та Сергія Власенка, котрий через власне розлучення має скандальний імідж. Комусь треба ще більше «виставляти» їх негідними уваги балакунами, котрі вранці розповідають про «ведмедів», а увечері все заперечують. Хто повірить Кужель, котра свого часу хаяла Яценюка, а потім пішла до нього в команду? Технологія «чорного піару», помножена на брехню, може знищити репутацію політика. Навіть коли це може спричинити знищення репутації громадської інформагенції, на створення якої пішли роки.
 
Текст: Роман Кабачій, ІМІ, для ТВі 
Liked the article?
Help us be even more cool!