Жовті стрічки

Темпи зростання вітчизняної інтернет-аудиторії протягом 2009–2011-го наблизили Україну за цим показником до провідних позицій у Європі. Хоча серед українських користувачів всесвітньої павутини переважає молодь (44% – до 29 років), збільшення аудиторії спостерігається у всіх вікових категоріях, за винятком тих, кому за 60.

За даними компанії InMind, у І кварталі 2013-го в Україні зафіксовано 19,3 млн інтернет-користувачів віком від 15 років. Утім, паралельно зі зростанням кількості юзерів спостерігається тенденція до погіршення якості контенту через відповідні запити масової аудиторії.Чому український інтернет перетворюється на канал суцільної розважальної інформації? - запитує Богдан Буткевич в числі 25-26 журналу "Український тиждень". 

Стереотипи поведінки

«Серед інтелектуальних кіл в Україні спостерігається певна «сакралізація» інтернету, – вважає суспільствознавець Сергій Струтинський. – Мовляв, свобода вибору, брак цензури та необмежений доступ до інформації, які й справді поки що є в мережі, схилятимуть населення до критичного мислення. Тобто люди завдяки інтернету мають почати думати в широкому сенсі цього слова: приймати рішення, намагатися розбиратися в реальному стані речей, а не агітпропівських картинках та розважалівці, які ретранслюють українське телебачення та більшість друкованих ЗМІ».

Справді, ще три-чотири роки тому вітчизняна інтернет-аудиторія вирізнялася активністю та самостійністю в пошуку інформації, але нині ситуація стрімко змінюється. За статистикою провайдерів, новими юзерами передусім є мешканці маленьких провінційних міст та сіл, а також люди, яким за 40, до яких принади постійного доступу до мережі доходять тільки тепер. Соціологи та маркетологи вважають, що згадані категорії населення приносять у мережу свої усталені культурні смаки та стереотипи інформаційної поведінки, сформовані телебаченням і маскультом. На практиці це означає, що неофіти сприймають інтернет не як альтернативний канал інформації, а щонайбільше як комунікаційний майданчик чи просто ще один інструмент для розваг. Тобто дивляться гумористичні, кулінарні й талант-шоу, російські серіали, бавляться в ігри, сидять у соціальних мережах тощо, абсолютно не використовуючи всього потенціалу всесвітньої павутини. Це змушує інтернет-індустрію підлаштовуватися під смаки нової аудиторії, що призводить до вульгаризації мережі.

«За останні роки наші технології істотно змінилися, – стверджує Андрій К., менеджер із SEO (розкрутка сайтів) однієї з провідних компаній у галузі. – Звісно, таблоїдні прийоми працювали завжди, але зараз для просування платформ у мережі вони перетворилися на всезагальний принцип. Наприклад, банерна реклама навіть на поважних ресурсах, щоб бути успішною, стала повністю «жовтою». Доходить до того, що юридичні фірми в інтернеті просять мою компанію розкручувати їх з використанням заголовків на кшталт «Якась там зірка розлучається. Як вона відсудить гроші?». З одного боку, це спрощує моє завдання, навіть примітивізує його, а з іншого – то шлях у нікуди. Адже реально вся ця масова аудиторія дуже нетривка, мінлива і не бажає ні за що платити. Тоді як будь-якому мережевому ресурсу, особливо інформаційного характеру, потрібне ядро користувачів, котрі цікавляться якоюсь проблематикою, готові в перспективі платити за доступ до неї. На жаль, масовий український інтернет-юзер обмежений та абсолютно інертний. Він навіть не має якихось улюблених сайтів, окрім своїх акаунтів «Вконтакте» та «Одноклассниках», а в інтернет передусім заходить, щоб перевірити пошту, а потім із великих порталів на кшталт ukr.net клікнути на перше-ліпше «жовте» посилання».

Отже, сам по собі інтернет не здатний ні розширювати горизонти мислення людей, ні впливати на їхню культурно-інформаційну поведінку. Він є лише зручним засобом більш-менш відкритого доступу до певної інформації. Тож сподівання, що сам факт технічного підключення більшості українців до мережі може змінити їхню свідомість, доволі безпідставні.

Інтертейментизація замість інтернетизації

Соціопсихологи вважають, що орієнтованість масової аудиторії на легкі, розважальні теми притаманна нестабільним суспільствам, де переважна частина населення не має гарантованих джерел доходів і перспектив розвитку, тому схильна до втечі від реальності, не намагається її осмислити. Утім, на думку Максима Саваневського, керуючого партнера цифрової агенції Plus One, це характерно не лише для українського соціуму, адже сучасна людина загалом не схильна напружуватися: «Осмислення політичних проблем потребує додаткових зусиль, а людина, стомившись після роботи, не хоче перенавантажувати себе, прагне емоцій. Тому не дивно, що в Україні нині відбувається «інтертейментизація» новин (від англ. entertainment – розваги). Важлива, суспільно значуща політична новина ставиться четвертою-п’ятою у випуску, а передуватимуть їй «смажені» сюжети про те, що десь потонула корова, хтось собі пальці відрубав, і це вже норма. Такий контент затребуваніший. Звісно, у цьому є елемент самоцензури чи цензури власника/редактора. Але якщо ви подивитеся найпопулярніші розділи та новини в інтернеті, то побачите, що перевагу віддають розвагам і скандалам».

Нині в українському сегменті мережі складається величезний інформаційний дисбаланс у бік інтертейменту. Й особливо відчутним він став саме в останні роки через величезний приплив некритичної аудиторії з відповідними запитами. Наочним прикладом зацікавлень українців слугує топ-5 найпопулярніших сайтів, за даними компанії Gemius: Google.com, Mail.ru, Vk.com, Yandex.ua, Youtube.com. Тобто великі пошуковики або портали й соціальні мережі.

За даними TNS, типовий український інтернет-користувач – людина із середнім (44%) або вищим за середній (22%) доходом, що найчастіше заходить у мережу з дому (91%) зі стаціонарного комп’ютера. І ці цифри дають додатковий привід для песимізму. Вони демонструють, що ядро інтернет-аудиторії становить саме та частина населення, яку в Україні можна умовно назвати середнім класом, тобто люди, котрі в ідеалі мають критично оцінювати інформацію і розвивати власний світогляд. Утім, на них зарано вішати ярлик «втраченого покоління». Адже чимало експертів вважають, що з часом навіть розважально орієнтована частина аудиторії зможе розвиватися. Звісно, за умови якісного контенту інформаційних порталів.

Текст: Богдан Буткевич, "Український тиждень".