Головред «Русского репортера» Віталій Лєйбін: Головне для репортера – вміння слухати
15.10.2012, 07:26
Запорукою якісного репортажу є розкриття людини через історію, адже репортаж – це документальна людська драма, каже Віталій Лєйбін. Біолог за освітою, політолог у минулому, багаторічний головний редактор сайту «Полит.ру», останні п’ять років він очолює журнал «Русский репортер» - видання, якому вдалося наростити тираж до понад півтораста тисяч примірників на тлі всесвітньої кризи друкованих ЗМІ. Про те, як робиться репортаж у «РР», Віталій розповів студентам Школи журналістики Українського католицького університету у рамках проекту «Школа політичного репортажу».
Аби репортаж вийшов цікавим і живим, Віталій Лєйбін радить спершу розробити гіпотезу, а потім вирушати «в поле», аби підтвердити чи спростувати свої припущення. Люди, каже редактор, схильні співпереживати собі подібним. Тому репортаж, що складається лише з сухого негативного фактажу, не приносить жодної суспільної користі, а лише вганяє читача в депресію. Нота людяності – ось те, що вдихає життя в репортажний матеріал. Навіть у найпохмурішому матеріалі, за словами Віталія Лєйбіна, повинен бути позитивний герой. Адже він допомагає осягнути всю гнітючість навколишньої картини: лише у порівнянні чорного й білого можна побачити відтінки всіх кольорів.
Позитивна тема для репортажу є значно складнішою за негативну, адже в ній відсутній конфлікт: «Якщо все добре, про що ви писатимете?». Тож, якщо у роботі над негативними темами розкривається характер журналіста, то в роботі над позитивними – його майстерність. «Якщо конфлікту немає, потрібно його знайти», - рекомендує Віталій Лєйбін. Перший спосіб пошуку конфлікту – спровокувати його, вступивши в суперечку й накрутивши героя емоційно аж до стану, коли він готовий буде відкритися. Другий – навпаки, заручитися довірою героя, вислухати його, спонукнувши в такий спосіб до відвертості. «Вам може здаватись, що це очевидні речі, - каже редактор. – Але в нашій професії саме банальне і є важливим. У цих нюансах і полягає майстерність».
Як і більшість майстрів репортажу, він радить звертати увагу на деталі, схожі на частинки пазлу, з яких може скластись цілісна картина. Найбільшою ж чеснотою журналіста називає вміння слухати. «Для того, щоб уміти говорити про важливе, перш за все, потрібно вміти слухати більше, ніж говорити», - каже він. Зазвичай журналісти, прагнучи зібрати якомога більше інформації якнайшвидше, говорять із героями про те, що цікавить їх самих, а не про те, про що цікаво було б розповісти героєві. За таких умова важко отримати корисну інформацію. Кожна людина, на думку Віталія Лєйбіна, має щось головне, й дослухавши до цього головного, можна здобути цікавий і корисний матеріал. Ще одне надзвичайно важливе для журналіста вміння – не перебивати співрозмовника.
«Русский репортер» тяжіє не лише до тривалих розмов із героями, але й до розлогих текстів: Віталій Лєйбін жартує, що за обсягом матеріалів його видання може позмагатись із The New Yorker. Коли журнал запускався, його творці чули чимало скептичних відгуків щодо перспектив видання, що працює в такому форматі в епоху інтернету, коли люди розучились багато читати. «Навіть за часів кліпової свідомості люди люблять слухати і читати історії про себе, - коментує Віталій Лєйбін. – Не можна розповісти історію з коротких, новинних кліпових заміток. Для того, щоб написати справжню людську драму, потрібно достатньо місця як для тексту, так і для репортажного фото».
Ще одна особливість «Русского репортера» - відхід від принципів авторської нейтральності: журна пропонує емоційно залучений репортаж, у якому автор не приховує своєї позиції, хоча подає всі сторони конфлікту. «Це дуже ризикована ставка, - каже Віталій Лєйбін. – За останні двадцять років ми пережили знецінення всіх видів цінностей, окрім матеріальних. За таких умов небезпечно бути щирим, адже тобі можуть просто не повірити. Але ми ризикнули, і нам удалося». Втім, редакція встановила обмеження для авторів – слово «я» можна вжити в тексті не більше одного разу.
Відеозапис майстер-класу Віталія Лєйбіна можна переглянути тут.
Юлія Бухтоярова, Школа журналістики УКУ
Liked the article?
Help us be even more cool!
Help us be even more cool!
