Як працюють механізми російської дезінформації та ІПСО, спрямовані на дискредитацію поліції і влади, як дезінформація впливає на комунікацію між поліцією і медіа, які механізми протидії пропонують медійникам та як Мала Токмачка стала прикладом успішної боротьби з російською дезінформацією – про це розповіла 15 липня на тренінгу із запорізькими медійницями й медійниками речниця головного управління Нацполіції в Запорізькій області Анна Ткаченко. 

Тренінг “Протидія дезінформації та інструменти перевірки інформації для журналістів” організував регіональний хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Запоріжжя”. 

Ключові механізми дезінформації

Речниця головного управління Нацполіції в Запорізькій області Анна Ткаченко розповіла учасникам і учасницям, які основні методи пропаганди застосовує ворог, зокрема для дискредитації поліції, війська і влади.

  • Вкид (поєднання факту з вигадкою) – пропагандисти використовують реальний факт і до нього додається вигадана історія для дестабілізації суспільства.
  • Емоційні тригери – пропаганда використовує слова на кшталт “гестапо”, “шок”, “влада приховує”, щоб паралізувати раціональне мислення та викликати паніку або емпатію.
  • Методика “прапора” – росіяни засилають диверсійні групи до двох осіб, які просочуються в населений пункт, щоб вивісити триколор і зробити фото для соцмереж. Це створює ілюзію окупації, хоча територія залишається під контролем України.
  • Штучні персонажі та боти – пропагандисти створюють фейкові акаунти співробітниць поліції, чий зовнішній вигляд суперечить статуту, для відвернення уваги. Також пропаганда використовує ботоферми (до 50% коментарів під дописами) для розпалювання сварок.
  • Дипфейки – Накладання голосу на відео для створення хибних заяв. Ознаками дипфейку є невідповідність рухів губ, неприродні рухи зіниць та механічна штучність.

Як пропаганда маніпулює подіями із Запоріжжя

На прикладі кейсу загиблого правоохоронця Руслана Ярошевича речниця розповіла про маніпуляції російських медіа щодо цих подій. У ньому пропаганда використовувала вкид і емоційні тригери впливу. 

Нагадаємо, Руслан Ярошевич загинув 5 липня, під час російської атаки на Запоріжжя керованими авіаційними бомбами. Він був заступником керівника сектору кримінальної поліції звичайного районного відділу, який разом з напарником попереджав цивільних про обстріл. Коли російські війська завдали авіаудару по Запоріжжю, Руслан Ярошевич разом з колегою вирушив допомагати місцевим жителям. Вони обходили будинки, попереджали мешканців про небезпеку та допомагали їм евакуюватися й дістатися укриттів.

Російські ж пропагандистські медіа подали загибель правоохоронця як “ліквідацію голови Запорізького управління поліції” в будівлі підрозділу, який нібито “катував мирних людей”. 

За словами речниці облуправління поліції, це повна вигадка: і посада, і місце загибелі, і кількість постраждалих у цих повідомленнях не відповідають дійсності.

У кейсі Малої Токмачки, який також розібрали на тренінгу, пропаганда використовує методику прапора. За словами Анни Ткаченко, Малу Токмачку не окуповано попри численні російські вкиди про її “захоплення” і численні вивішування триколора заради фото для соцмереж. Також це село з 2022 року боронить батальйон поліції особливого призначення (БПОП) разом зі 118 бригадою. 

Мала Токмачка фактично перетворилася на кілзону. Населений пункт стертий КАБами, які прилітають щодня, від будівель залишилися лише фундаменти. Нині, зазначає речниця, росіяни змінили тактику і майже не використовують техніку, намагаються штурмувати позиції піхотою та активно застосовують дрони. 

Про події в Малій Токмачці головне управління Нацполіції в Запорізькій області нещодавно зняло 20-хвилинний документальний фільм та тизер до нього, щоб змінити суспільне сприйняття ролі поліції під час війни та спростувати російську дезінформацію щодо ситуації на цій ділянці фронту. Як повідомила Анна Ткаченко, найближчим часом фільм буде доступний для перегляду.

Проблеми взаємодії поліції та медіа

За словами Анни Ткаченко, комунікація медіа і поліції під час війни складна й іноді супроводжується непорозумінням через різні підходи до висвітлення інформації. Це також впливає на можливість створення дезінформаційних наративів ворогом. Основні проблеми, які вона виділяє: 

  • Гонитва за першістю. Публікація новин, не дочекавшись офіційного підтвердження від силових відомств. Прагнення бути першими у висвітленні подій призводить до того, що інформація поширюється дуже швидко, але часто без належної перевірки.
  • Неофіційні подробиці заради хайпу. Журналісти іноді додають подробиці, яких немає в офіційних повідомленнях, для створення хайпу або більшої конкретики. Наприклад, в історії зі смертю полковника, командира 154 окремої механізованої бригади Володимира Кононнікова поліція повідомила про з’ясування обставин смерті офіцера без уточнення подробиць. Проте медіа почали писати про “умисне вбивство” та деталі на кшталт “кульового поранення в ліву скроню”, хоча поліція цього не заявляла через таємницю слідства.
  • Специфіка мови. Поліція використовує суху, безоцінкову мову, щоб уникнути сумнівів у фактажі, тоді як медіа часто шукають емоції, подробиці та гучні заголовки, щоб зацікавити аудиторію, що іноді межує з маніпуляцією.

Професійні методи комунікації та спростування

Речниця головного управління Нацполіції в Запорізькій області Анна Ткаченко запропонувала учасникам і учасницям тренінгу такі способи спростування дезінформації.

  • Підрив довіри до пропагандистського фактажу. Ефективною тактикою є піддання сумніву конкретної цифри, факту або місця події. Якщо виявити невідповідність у деталях, довіра до всього повідомлення автоматично втрачається.
  • Ефект ниточки. Якщо вдається довести неправдивість хоча б однієї деталі, у читача автоматично виникає недовіра до всього тексту повідомлення.
  • Уникнення емоційних дискусій. Цей метод дозволяє уникати безплідних суперечок на емоційному рівні, переводячи протидію пропаганді в раціональну площину перевірки фактів. Цей підхід пропонується як інструмент для журналістів та пресслужб, щоб ефективно руйнувати складні пропагандистські конструкції ворога, не вступаючи в безплідні емоційні дискусії.
  • Доступність викладу. Важливо пояснювати складні речі простою мовою, уникаючи складних термінів, які можуть бути викривлені ворогом.
  • Створення доказового контенту. Пропаганда працює за зворотним принципом: вона бере один реальний факт і нашаровує на нього купу вигадок, щоб емоційно розхитати аудиторію. Створення доказового контенту є важливим способом протидії міфам. 

Підготувала Наталія Виговська, координаторка регіонального хабу Інституту масової інформації “Медіабаза Запоріжжя”