Журналістська етика: Що робити, якщо на фото показано насильство і смерть

Природні катастрофи, війни, теракти — професійні фотографи та аматори з телефонами знімають величезну кількість фотографій із зображенням поранених і загиблих людей. Що журналістам робити з фотографіями, на яких показані сцени насильства?

Коли публікація фотографій із загиблими і пораненими є етично допустимою, а коли такі фотографії стають продуктом погоні за сенсацією? Чи потрібно було показувати труп лівійського диктатора Каддафі на перших шпальтах газет? Наскільки виправдана публікація фотографій дітей, загиблих під час бомбардувань в Сирії? І чи варто було показувати фото покалічених жертв теракту в Бостоні, що стікали кров’ю?

у книзі «Дивлячись на біль інших» («Regarding the pain of others») автор Сьюзан Зонтаг пише: «Фотографії, на яких зображено страждання, зовсім не втрачають здатність шокувати глядача. Але навряд чи вони допоможуть усвідомити те, що сталося. Зрозуміти допомагає розповідь про подію. А фотографії робляться для того, щоб потім не давати нам спокою».

У своїй дипломній роботі німецький журналіст Симон П. Бальцерт (Simon P. Balzert) вивчив підхід до фотографій, що показує сцени насильства, в німецькій і іспанській пресі. Він з'ясував, що німецькі газети набагато рідше публікують фотографії вбитих і поранених. Хоча універсального рецепту журналіст так і не знайшов.

«Все залежить від контексту», — говорить Бальцерт. Хоча іспанські газети часто публікують фотографії в гонитві за сенсацією, більш стримане ставлення їхніх німецьких колег теж не завжди виправдано. «Іноді важливо публікувати фотографії, що документують жахи війни, щоб політики не змогли розповідати казки про те, як все насправді добре», — зазначає Бальцерт.

Журналіст розробив посібник з етичного поводження з фотографіями, які зображують насильство:

1. Перед публікацією необхідно упевнитися в тому, що на фотографії зображена важлива для висвітлення ситуація. Не можна публікувати фото просто так, заради того, щоб показати візуально шокуючий образ або заради розваги аудиторії.
2. Перед публікацією переконайтеся в тому, що опис інформації, що міститься у фотографії, не може бути переданий в текстовій формі з аналогічним ефектом.
3. Намагайтеся публікувати фотографії, які викличуть максимальну емоційну реакцію у читача, але при цьому не будуть його шокувати. Наприклад, замість трупів дітей краще показати дитячий одяг, забруднений кров'ю.
4. Пред'являйте до фотогорафій із зображенням насильства одні й ті ж вимоги, незалежно від того, чи були вони зняті у вашій країні чи в інших. Таким чином ви зможете уникнути зміцнення стереотипів про інші країни і культури.
5. Рішення про публікацію фотографії потрібно приймати в кожному окремому випадку, уникайте універсальних правил з серії «Ми ніколи не публікуємо фотографії убитих людей». Смерть і суспільна дискусія, пов'язана з нею, — це невід'ємна частина освіченого суспільства, не можна просто уникати цих тем у ЗМІ.
6. Переконайтесь у тому, що у вас достатньо місця на смузі не тільки для публікації фотографії, але і для тексту з поясненням і коментарем. Якщо місця немає, треба відмовитися від публікації.
7. Ви повинні обгрунтувати вибір саме цієї фотографії в тексті (як правило, підпису до фото для цього не вистачає) і при можливості заздалегідь попередити читачів про те, що їх чекає на сторінці з фотографією.
8. Чим більше фотографій з зображенням насильства публікується в пресі, тим менше емоційний ефект, який вони справляють на читачів. Тому завжди треба розуміти, коли фото варто публікувати, а коли ні.
9. Якщо ви вважаєте використання фотографії обгрунтованим, то не треба відмовлятися від публікації зі страху перед негативною реакцією читачів або для того, щоб захистити дітей та підлітків від шокуючих зображень.
10. При прийнятті рішення про публікацію треба враховувати тільки саму фотографію і її контекст. Не звертайте увагу на норми, прийняті в інших ЗМІ.
11. Потрібно розуміти, що надруковані фотографії часто виробляють більш сильне враження, ніж ті ж фотографії в інтернеті. Можливо, варто спочатку опублікувати фото на сайті газети і попередити читачів про те, що воно з'явиться і в друкованій версії. Так ви дозволите читачам самим вирішувати, чи хочуть вони побачити це фото в газеті чи ні.
12. При здійсненні теракту завжди треба розуміти, що ваше фото може допомогти терористам добитися уваги широкої громадськості.
13. Особливо обережно потрібно ставитися до публікації старих фотографій. Чим більше часу пройшло з моменту вчинення події, тим менш обгрунтована публікація. Психіка зображених людей або їх родичів може бути травмована при повторному зануренні в ситуацію, викликаному публікацією фотографії.
14. Якщо сумніваєтеся, порадьтеся з колегами. Але не забувайте, що і ви, і ваші колеги не відноситеся до середньостатистичної аудиторії вашого ЗМІ, у вас інше сприйняття подібних фотографій.
15. Звертайте увагу на те, у якому контексті на газетній шпальті публікується фото. Буває, що заголовок сусідньої статті або рекламний заголовок розташовані таким чином, що їх можна переплутати із заголовком фотографії.
16. Не робіть з фотографії сенсацію. Замість публікації на першій смузі можна надрукувати фото всередині газети у меншому розмірі. Замість того, щоб показувати кілька фотографій з однаковим мотивом, краще показати одну найбільш виразну фотографію.
17. Перевірте, чи можна по фото упізнати зображених на ньому людей. Якщо так, то потрібно приховати обличчя. Особливо це стосується фотографій загиблих з поваги до них і їх родичів.
18. Переконайтеся, що фотографії не порушують людську гідність зображених людей. Особливо це стосується фотографій, на яких людей можна впізнати.
19. Не публікуйте фотографії тіл самогубців.
20. Будьте готові до діалогу з читачами і до публікації листів читачів на цю тему.

Симон Бальцерт?, Deutsche Welle