56,6% опитаних українських медійників помічають ознаки перевтоми або вигорання у своїх командах, а 49,1% повідомляють про зростання робочого навантаження за останній рік. Водночас лише 14,7% респондентів зазначили, що мають доступ до психологічної підтримки.

Про це свідчать результати дослідження стійкості журналістів регіональних медіа напередодні зими 2026–2027 років, проведеного Інститутом масової інформації. В опитуванні взяли участь 265 медійників із 23 областей України та Києва.

Головна тенденція, яку виявило дослідження ІМІ: редакції значною мірою покладаються на взаємодопомогу та особисту витривалість працівників, тоді як системних механізмів безпеки, кадрового резервування та відновлення часто бракує.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Редакції підтримують зв’язок після обстрілів, але не мають плану на випадок зникнення колег

Найпоширенішою практикою редакційної безпеки є переклик після сильних обстрілів – про його наявність повідомили 69,8% респондентів.

Водночас складніші організаційні механізми трапляються значно рідше:

  • 47,2% – мають актуальні контакти працівників та їхніх близьких;
  • 34% – мають людину, здатну замінити працівника на критично важливій функції;
  • 27,5% – знають, хто має доступ до паролів та робочих систем;
  • 16,6% – мають визначений порядок дій, якщо працівник зник або не виходить на зв’язок.

Водночас 12,1% опитаних ІМІ медійників не назвали жодної з перелічених редакційних практик безпеки.

Дослідження ІМІ також виявило зв’язок між організаційною підготовкою та можливістю відновитися після важких обстрілів. Серед респондентів, які не назвали жодної редакційної практики безпеки, можливість відновлення мають лише 21,9%. Натомість серед тих, хто повідомив про наявність трьох-п’яти таких практик, цей показник сягає 69%.

Це не доводить причинного зв’язку, але свідчить, що редакційні процедури безпеки та культура турботи про працівників часто поєднуються.

Загалом 35,1% опитаних зазначили, що після важкого обстрілу не можуть фактично взяти час на відновлення або їм надзвичайно складно це зробити, попри формальну можливість.

Телебачення і преса: два протилежні профілі вразливості

Особливо гострою ця проблема виявилася на телебаченні: 69,6% опитаних представників телеканалів повідомили про фактичну недоступність відновлення проти 31,8% респондентів з інших типів медіа.

Парадокс у тому, що саме представники телебачення найкраще з усіх опитаних підготовлені до небезпек: вони вдвічі частіше проходили тренінг із першої допомоги та втричі частіше мають вогнегасник і вміють ним користуватися. Водночас лише 4,3% з них назвали відновлення після обстрілу нормальною практикою (в інших медіа – 30,2%), і ця різниця зберігається серед прифронтових медіа. 13 із 23 опитаних представників ТБ пройшли тренінг за останній рік, але не мають змоги відновитися після обстрілу. Безпекова підготовка не компенсує виснаження.

Найбільш залежними від окремих людей виявилися редакції друкованих медіа. Лише 3,2% їхніх представників повідомили про визначений порядок дій на випадок зникнення працівника (в інших медіа – 18,4%), 16,1% – про людину, здатну замінити працівника на критично важливій функції (36,3%), а 38,7% не можуть узяти повноцінну відпустку (18,8%).

Вигорання не залежить від близькості до фронту

Ще один важливий висновок дослідження – ознаки вигорання поширені як у прифронтових, так і в тилових регіонах. Про них повідомили від 52,9% до 63,3% респондентів у різних регіональних групах. Статистично значущих відмінностей між регіонами не виявлено.

Серед основних кадрових проблем медійники назвали:

  • зростання робочого навантаження за останній рік – 49,1%;
  • залежність критично важливих функцій від однієї або кількох людей – 38,5%;
  • труднощі з пошуком заміни працівникам – 28,7%;
  • складність закриття вакансій – 25,7%;
  • регулярну понаднормову роботу – 23%;
  • неможливість узяти повноцінну відпустку – 21,1%.

Водночас 43,8% респондентів повідомили одночасно про три або більше кадрових проблем.

У відкритих відповідях медійники описували скорочення команд через нестачу фінансування та неможливість повноцінно відновлюватися.

Поєднання кадрового дефіциту, зростання навантаження та відсутності резервних працівників створює додатковий ризик для безперервності роботи редакцій. Якщо ключова людина вибуває через хворобу, мобілізацію, евакуацію чи інші обставини, частина редакційних процесів може зупинитися.

Результати дослідження свідчать, що стійкість українських медіа не можна вимірювати лише здатністю продовжувати випуск матеріалів. Не менш важливими є наявність резервних працівників, чітких процедур дій у кризових ситуаціях, можливості для відпочинку та доступу до психологічної підтримки.

Для програм підтримки медіа це означає необхідність інвестувати не лише в обладнання чи виробництво контенту, а й в інституційну спроможність редакцій – зокрема, в розвиток управлінських практик, кадрову стійкість та запобігання вигоранню.

Довідка. Дослідження базується на анонімному адресному опитуванні 265 медійників із 23 областей України й Києва. Опитування проводилося з 21 вересня до 7 жовтня 2026 року. Для всієї вибірки максимальна похибка становить ±5,6 відсоткового пункту. Анкета не вимірювала фактичної кількості годин автономної роботи обладнання.