Лише 48,3% опитаних українських журналістів мають зарядну станцію, генератор або інвертор, які можуть забезпечувати автономну роботу під час відключень електроенергії. При цьому, рівень забезпеченості енергетичним обладнанням практично однаковий у прифронтових і тилових регіонах України.
Про це свідчать результати дослідження стійкості журналістів напередодні зими 2026–2027 років, проведене Інститутом масової інформації. Опитування охопило 265 медійників із 23 областей України та Києва, і проводилося з 21 вересня до 7 жовтня 2026 року.
Понад половина опитаних журналістів – 51,7% – не має ані зарядної станції, ані генератора, ані інвертора. Отже, навіть попри відносно високу поширеність павербанків, рівень технічної готовності до тривалих відключень електроенергії залишається низьким.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Павербанк є, але повноцінної автономності немає
За результатами опитування ІМІ, 77% респондентів мають павербанки. Однак їхня наявність не означає готовності до тривалих блекаутів. Павербанк може підтримувати заряд телефона та зв’язок, однак не гарантує повноцінного робочого дня з ноутбуком, інтернетом та іншою необхідною технікою.
При цьому 39,2% респондентів не мають нічого з переліченого або мають лише павербанк.
Журнал[1] істи мають таке обладнання:
- павербанки – 77%;
- зарядні станції – 40,8%;
- стабільний інтернет (оптоволокно або Starlink) – 33,6%;
- генератори – 9,1%;
- інвертори – 8,7%;
- альтернативне опалення – 8,7%;
- запас пального – 3%.
Ці дані демонструють важливу відмінність між наявністю окремих пристроїв і здатністю забезпечити безперервну роботу редакції. Навіть наявність зарядної станції не завжди розв’язує проблему, бо її потужності та ємності може бути недостатньо для тривалої роботи або забезпечення опалення.
Отже, показник 48,3% відображає частку журналістів, які мають хоча б один із базових засобів автономного енергоживлення, але не гарантує, що вони зможуть працювати протягом усього дня без електрики.
Енергетичний дефіцит однаковий у прифронті й у тилу
Один із важливих висновків дослідження – забезпеченість журналістів автономними джерелами живлення практично не залежить від географії та близькості до зони бойових дій.
Зарядні станції, генератори або інвертори мають:
- 48,7% опитаних журналістів у прифронтових і прикордонних регіонах;
- 47,9% журналістів в інших регіонах України.
Різниця статистично незначуща.
Водночас дещо гіршу ситуацію зафіксовано серед респондентів із центральних областей та Одещини. Тут 52,4% опитаних ІМІ журналістів не мають нічого з переліченого обладнання або мають лише павербанк, тоді як в інших регіонах цей показник становить 35,1%. Ця відмінність є попередньою і потребує додаткової перевірки.
Таким чином, енергетична вразливість медіа не обмежується прифронтовими територіями. Журналісти, які працюють далеко від лінії бойових дій, також можуть не мати ресурсів для безперервної роботи під час блекаутів.
І це важливий сигнал для програм підтримки медіа, бо географічний принцип розподілу допомоги не завжди відображає реальну забезпеченість редакцій. Підтримка прифронтових медіа залишається критично важливою, але потреби тилових редакцій також мають оцінюватися і братися до уваги.
Енергетична автономність – найчастіше названа потреба журналістів
Нестачу енергетичних ресурсів підтверджують і відповіді на відкрите питання про те, на що журналісти витратили б додаткові 3–5 тисяч євро для підвищення власної стійкості.
Із 230 змістовних відповідей 63,9% містили згадки про енергетичне обладнання, зв’язок або тепло. Це найчастіше названа категорія потреб.
Для 22,2% респондентів, які дали змістовну відповідь, енергетика була взагалі єдиним зазначеним напрямом можливих витрат.
Ще 14,3% окремо згадували потребу в опаленні або теплі.
Показово, що додаткового енергетичного обладнання потребують не лише ті, хто взагалі його не має. Серед журналістів, забезпечених лише павербанком або нічим, енергетику назвали 66,7%. Але й серед решти респондентів таких було 62,1%. Статистично значущої різниці між цими групами немає.
У відкритих відповідях журналісти пояснювали, чого саме їм бракує:
«Потужнішу зарядну станцію, бо моя лише для ноутбука».
«Для газового котла».
«Інвертор для підтримки всього помешкання, а не окремих приладів».
Ці відповіді вказують на те, що ключова проблема полягає вже не лише у відсутності обладнання, а й у його недостатній потужності, ємності та можливості забезпечити тепло.
Підтримку медіа потрібно вимірювати не кількістю пристроїв, а годинами автономної роботи
Результати дослідження ІМІ свідчать про необхідність переглянути підходи до енергетичної підтримки українських медіа.
Передача окремих павербанків або малопотужних зарядних станцій може розв’язувати частину нагальних проблем, однак не завжди забезпечує тривалу автономну роботу журналістів.
Для оцінювання ефективності такої допомоги важливо враховувати не лише кількість переданих пристроїв, а й їхню ємність, потужність, тривалість автономної роботи, потреби конкретних журналістів і редакцій у зв’язку та опаленні.
Головний висновок дослідження ІМІ: енергетична автономність українських журналістів залишається недостатньою незалежно від регіону. Напередодні зими 2026–2027 років підтримка має бути спрямована не просто на забезпечення медійників окремими пристроями, а на створення умов для повноцінної та безперервної роботи під час тривалих відключень електроенергії.
Довідка. Дослідження базується на анонімному адресному опитуванні 265 медійників із 23 областей України й Києва. Опитування проводилося з 21 вересня до 7 жовтня 2026 року. Для всієї вибірки максимальна похибка становить ±5,6 відсоткового пункта. Анкета не вимірювала фактичної кількості годин автономної роботи обладнання.
