Західні ЗМІ про перемогу Зеленського

Фото - AFP

«Українці сьогодні вранці (22 квітня - ред.) прокинулись та відкрили для себе, що останні декілька місяців не були сном», - пише ВВС, - Вони дійсно обрали особу, яка виконує головну роль президента у телесеріалі, справжнім наступним президентом країни. І це ще не кінець. Віднині Зеленський буде примушений показати, що він знає, що він робить».

«Володимир Зеленський виграє президентські вибори, країна робить стрибок у невідомість», - пише «Le Monde». «Обраний з 73% голосів згідно перших даних, колишній юморист втілює глибокі зміни, але його прихід до влади супроводжується великою невизначеністю». «5 років після революції на вулицях, українці знову змінили ситуацію повністю, о неділі 21 квітня без насильства та галасу привели до влади абсолютного новачка, Володимира Зеленського».

«Актор Володимир Зеленський отримав переконливу перемогу, згідно з офіційними результатами  майже 100% порахованих голосів, які надали коміку з відсутністю політичного та військового досвіду повноваження військового командуючого  країни, яка вже п’ятий рік перебуває у стані війни з проросійськими ставленниками», - пише «The New York Times». Газета зазначає, що ця перемога є «гострим докором політичному та бізнес естеблішменту, який представляє собою пан Порошенко, мільярдер, кондитерський магнат, який будував свою кампанію з лозунгом «Армія, мова, віра».

«Він став «наймолодшим президентом, якого знала країна досі». Французький часопис «Le Monde» називає вибори «політичним ріаліті шоу», та зазначає, що «українці вирішили за краще обрати повністю невідомого кандидата, зробити стрибок до безодні, ніж продовжувати шлях з політичним класом, який себе дискредитував вдававшись роками до посадових зловживань. (…) Дуже легко зрозуміти проти чого українці голосували: проти корупції, війни, зубожіння, ці біди поєднуються з ерою  Порошенка».

«Le Monde» додає, що «виконуючи головну роль в успішному телесеріалі «Слуга народу», в якому він вчитель історії, Василь Голобородько, стає президентом, який рятує країну від корупції, пан Зеленський просто надав мільйонам українців відчуття, що політика може бути чимось іншим». «Ми бачимо народження дійсно нового політичного проекту, - каже Балаш Ярабік з Карнегі Центру, - ріаліті-шоу, в якому кожний може прийняти участь».

«Володимир Зеленський також зняв градус напруги українців, визнавши своїм обурення людей від війни, що триває п’ять років на Донбасі… але так і не запропонувавши їм рішення проблеми», - пише «Le Monde».

«Він обіцяє звичайно утопію, але нехай буде щось інше», - каже Наталія, 42 річна українка, яка зазначає,що їй не подобається не один з кандидатів недільного голосування, але  вона проголосувала за актора. Я хочу, що щось змінилось, дайте спробувати молодим», - пише «The New York Times». Інші виборці голосували скоріше не за Зеленського, але «проти» Порошенка, як наприклад, ось цей студент, який сказав, що «не бажає голосувати за політиків, які були у владі п’ять років, але майже нічого не зробили», - як цитує одного з них «The New York Times».

«Це популізм нового типу: популізм, що викликає симпатії, про-європейський, що не намагається розколоти країну, але зібрати воєдино роздроблені ідентичності, - пише знову «Le Monde» - «Це область, в якій Володимир Зеленський проявив себе найбільш точним, заявивши про свою готовність покласти край мовній та культурній «українізації», яку проводив пан Порошенко та з якою пов’язує себе частина населення, «повернути» населення Донбасу, наприклад, нараховуючи пенсії на східних територіях , що перебувають під контролем проросійських сепаратистів… «Він єдиний з кандидатів, хто не будував свою кампанію на відчутті страху», сказав політолог Володимир Фесенко.

Часопис підкреслює, що «незважаючи на тіньові зони, з приходом до влади Володимира Зеленського розрив з минулим є значним. Зміни по-перш за все загального характеру: відправивши в нокаут Петро Порошенко, він ставить край, можливо лише на короткий термін, періоду, коли  в силі були політики, які сформувалися як такі у 90-ті роки, часи, коли ще діяли методи радянських часів разом з диким капіталізмом.

(…) Ці зміни – це також парі. У 2014 році українці вирішили, що немає нікого краще, хто міг би розламати українську політико-мафіозну систему, ніж її син, олігарх Петро Порошенко; п’ять років потому, у країні, що переживає кризу, вони поставили на аутсайдера, на якого покладено місію очищення суспільства. Тут є частка іраціонального: якщо кампанія викликала стільки напруги в країні, це через те,Ю що частина її населення чекає лише на диво, тоді як інша частина населення вбачає лише наближення катастрофи.

До речі, завдання, яке має Володимир Зеленський – величезне. «Зламати систему», як пообіцяв кандидат, під постійним тиском Росії готової до агресії та налаштованої будь що але примусити свого сусіда зазнати поразку, виявиться складнішою, ніж завоювати довіру виборців. Адже ця система саме живиться слабкістю держави та її інституцій,  єдина зброя, яку має в руках новий президент».

Часопис прогнозує «неминуче розчарування». «Дерегулювання, приватизації, податкова амністія, посилення антикорупційних установ… Кандидат накреслив звичайно програму дій орієнтовану у ліберальному дусі, але потрібно буде також  врахувати опозицію тих, хто багато чого втратить від цих змін.

«Перед собою, якщо вирішить справді діяти, Зеленський матиме укорінену українську державу, що набагато більш міцніша за укорінену американську державу, яка протистоїть Трампу», - попереджає Юрій Романенко, представника Інституту майбутнього, структури, яка консультувала кандидата.

«Буде величезний спротив», визнає Олександр Данилюк, колишній міністр фінансів та найбільш досвідчений з реформаторів, який приєднався до молодого кандидата. _ Ми маємо негайно різко реагувати , зосередитися на ключових установах». Інакше кажучи , можливі арешти керівних осіб представників колишнього режиму - спосіб  надати гарантії електорату , тоді як розчарування здається неминучим в інших сферах, таких як газові тарифи, які мають зростати не дивлячись на обіцянки кандидата».

(…) Інші непевність стосується масштабу повноважень, яку матиме команда Зеленського, і зокрема парламентська більшість. Скоріше, ніж чекати на законодавчі вибори, які передбачаються відбутися у жовтні, новий президент має усі інтереси розпустити парламент, але не певно, що він встигне. В будь якому разі , на його шляху опиняться сили, з якими він зіткнувся під час кампанії: сили пана Порошенка, сили колишньої прем’єрки Юлії Тимошенко, не враховуючи представників різних олігархів, які, усі з них, мають потужних посередників на місці.

Просте питання кабінетних призначень, які є у компетенції президента, міністра оборони та МЗС, генпрокурора, голови служби безпеки… -  виявляється делікатною справою».

Інакше кажучи, з ранку понеділка, шостому президентові незалежної України буде вже не до жартів. Окрім чудового прояву демократії, до якої вдалася країна, його невдача може мати важкі наслідки для нації, яка, довірившись йому, дозволила собі останню дозу надії».

«Петро Порошенко тим не менш цим вечором має почати перехід через пустелю, - пише «Libération». – Відторгнення українців очевидне, йому важко буде зберегти дійсні політичні альянси до парламентських виборів у жовтні. (…) Численні депутати віднині оголосили своє приєднання до переможця, маючи на меті забезпечення своєї політичної кар’єри».

Переклад Анни Огняник, ІМІ