Чи потрібен онлайн-медіа друкований журнал у час, коли вся інформація доступна в кілька кліків? Співзасновниця та CEO медіа Varosh Росана Тужанська переконана: якщо друкований продукт створювати як окрему цінність для читача, він може стати потужним інструментом розвитку спільноти. І журнал від Varosh – доказ цьому.
Досвідом створення журналу та формування спільноти донаторів довкола нього Росана Тужанська поділилася під час тренінгу “Як онлайн-медіа вийти в друк: ризик чи сміливість”, який організував регіональний хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Черкаси”.
“Хотілося створити абсолютно новий продукт”
За словами Росани Тужанської, рішення створити журнал стало частиною зміни бізнес-моделі медіа Varosh. Команда зрозуміла, що не хоче залишатися залежною лише від грантової підтримки, тому почала шукати способи диверсифікації доходів. Зокрема, посилення читацької спільноти. І саме журнал став продуктом, який мотивував людей підтримувати медіа на постійній основі.
“Коли ми лише запустили оголошення про створення спільноти, журнал був чи не найголовнішим тригером доєднуватися. За місяць до спільноти долучилося понад 100 людей. І це люди, які прийшли саме на журнал. Далі на новий випуск прийшло ще майже 100 підписників”, – поділилася Росана Тужанська.
Ще на початку команда вирішила – у журналі будуть лише унікальні матеріали. І вони мають жити роками, а не кілька днів після виходу. Так з’явилася концепція тематичного журналу. Для нього Varosh обирає “вічнозелені” теми, які не втратять актуальності через місяць чи рік. А видання створюють як книгу, до якої хочеться повертатися.
“Мені було нецікаво передруковувати те, що вже є на сайті. Хотілося створити абсолютно новий продукт”, – зазначила Росана Тужанська.
Кожен випуск журналу сягає близько двохсот сторінок і присвячений окремій темі, яку команда досліджує максимально глибоко. Так, перший номер був про мистецтво Закарпаття, другий – архітектуру Ужгорода. А до створення кожного номера залучають профільних фахівців: мистецтвознавців, істориків, архітекторів та інших експертів. Журналісти ж відповідають за інтерв’ю, репортажі та інші жанри, у яких мають професійну експертизу.
“У першому журналі ми об’єднали історію закарпатського мистецтва за останні 100 років. Подібного видання немає. Ми створили контентно унікальний продукт і зробили його друкованим”, – поділилася медійниця.
Попри масштабність друкованого журналу його постійна команда складається лише з двох людей.
“Над цим журналом працюємо я і дизайнерка. Я свідомо не залучала редакцію онлайн-медіа, адже вони мають власні завдання, дедлайни й проєкти”, – розповіла Росана Тужанська.
Як друкований журнал стає приводом приєднатися до спільноти медіа
Нині друкований журнал Varosh об’єднав сотні підписників довкола медіа. Адже саме він став головною причиною, через яку багато читачів вирішили оформити регулярну підтримку. Так, за рік кількість учасників спільноти зросла від кількох десятків до понад 430 людей.
“Журнал також підняв репутацію медіа, тому що люди бачать не просто сайт, а великий якісний продукт, у який вкладено багато любові й роботи”, – ділиться Росана Тужанська.
Водночас медійниця наголошує: щоб журнал працював на розширення спільноти, потрібно правильно комунікувати це.
“Ми зробили презентацію першого випуску спочатку в Ужгороді, а потім і в Києві. Прийшло 200 і 100 людей відповідно. На ній ми комунікували, що журнал не можна придбати окремо: він не продається в книгарні, його не можна купити деінде. Його можна отримати, лише підписавшись на спільноту”, – зазначила медійниця.
Однак важливу роль під час створення друкованого журналу відіграє й правильне бізнес-планування та врахування ризиків. Так, спочатку команда Varosh не розраховувала, що журнал окупиться лише “продажами”, тому одразу закладала фінансування на нього з кількох джерел: донорські кошти, внесок одного з локальних бізнесів та підписки спільноти. Тож нині журнал незбитковий одразу з кількох причин. І одна з них – постійне зростання спільноти медіа, що створює стабільний прогнозований дохід редакції.
“Це величезний інструмент промоції нас самих”
Також, за словами Росани Тужанської, друкований журнал повністю змінив характер взаємодії з аудиторією і став продуктом, який працює на репутацію.
“Ми цей журнал даруємо людям, яких запрошуємо на наші події. Він уже є у Віталія Портникова, Оксани Забужко, Мирослава Мариновича, Тімоті Снайдера, Максима Буткевича. Тобто це для нас ще й величезний інструмент промоції регіону, наших сильних сторін, культури”, – ділиться пані Росана.
Водночас редакціям, які замислюються над друкованим виданням, медійниця радить насамперед чесно відповісти собі на запитання: чи створюють вони продукт, який самі хотіли б перечитати через кілька років?
“Якщо ви самі не захочете повернутися до свого журналу через пів року чи рік, то навряд чи це зробить ваш читач”, – підсумувала Росана Тужанська.
Анастасія Небога, есемемниця Медіабази Черкаси
