Харківські журналісти та медійники довели: їхня робота не обмежується редакціями чи ефірами. Вони пішли служити й нині виконують завдання у війську, використовуючи знання та досвід із професії. “Накипіло” поспілкувалося з трьома колегами з Харкова, які розповіли, як журналістика вплинула на їхню службу, що змінилося в сприйнятті війни та чи планують вони повернутися до професії.
Антон Колінько: “Я б дуже хотів повернутися до журналістики”
Журналіст видання “Люк” Антон Колінько до війська приєднався в жовтні 2024 року, ставши військовослужбовцем бригади “Хартія”. Він каже, що рішення було не так вибором, як усвідомленням неминучості. Антон зізнається, що мав зібраний мобілізаційний рюкзак, адже розумів: рано чи пізно його призвуть.
“Я насправді не прийшов до думки, що хочу піти у військо. Скоріше це було розуміння невідворотності: у нас йде повномасштабна війна, я військовозобов’язаний, у мене є конституційні обов’язки”, – пояснює він.
За його словами, служба швидко зруйнувала деякі ілюзії. Він краще зрозумів, хто саме служить і як працює армія, але визнає: “Звісно, що були якісь ілюзії, які дуже швидко розбилися”.
Попри все Антон мріє повернутися до журналістики після перемоги.
“Я довго йшов до того, щоб стати журналістом. У мене було вигорання від 10 років роботи в інтернет-маркетингу, але до журналістики я би хотів повернутись”, – каже він.
Служба, додає Колінько, змінює навіть стиль спілкування:
“В армії дуже швидко емоційно вигораєш. Це важко, навіть якщо ти тилова “криса”, як я, і працюєш у штабі. Стаєш цинічнішим, грубішим, змінюється стиль спілкування з близькими”.
Він також зазначає, що змінилося його ставлення до новин. Тепер читає лише військову аналітику й ресурси типу DeepState.
“Мене трошки дратує інформаційний шум, більше, ніж коли я був на “гражданці”. Коли бачу, що деякі блогери чи новинні агенції хайпують на темах, де цього не треба, це викликає відверту зневагу”, – каже він.
Дмитро Кузубов: “Я не бачу себе ніде, крім журналістики”
Дмитро Кузубов, колишній головний редактор “Люка” та журналіст-фрілансер, нині служить у бригаді “Хартія”. Він зізнається, що вважав себе абсолютно неготовим до війська, але вирішив приєднатися, коли з’явилася можливість працювати в медійному напрямі.
“Я завжди вважав, що немає більш не готової людини для війська та служби, аніж я. Виявилося, що все це не просто, але можливо. Я обрав “Хартію”. Цьому сприяли гарні відгуки, знайомі, які на той момент вже служили у бригаді, та пропозиція посади в медійці”, – розповідає він.
Перед службою Кузубов пройшов два місяці базової підготовки й курс молодого бійця. Це, каже він, допомогло краще розуміти побратимів і говорити з ними “однією мовою”. “Часом було складно, але інакше я б не зміг спілкуватися з побратимами”, – зазначає журналіст.
У війську він займається текстами для ЗМІ, комунікацією з журналістами та створенням архіву.
“Журналістський досвід однозначно став у нагоді. У мене були контакти з редакторами і досвід співпраці, тож я можу комунікувати з ними щодо тем та матеріалів про наш підрозділ”, – говорить Кузубов.
Він порівнює цю роботу з діяльністю фіксера.
“Ти ніби сторонній наглядач: організовуєш логістику, стежиш за таймінгом і безпекою. І вперше розумієш, що безпека важливіша за креативність”.
Окремо він згадує роботу з Девідом Гуттенфельдером із The New York Times.
“Два дні поспіль ми приїжджали з ним до американського добровольця з нашої бригади. Девід робив безліч кадрів, уважно фіксував кожен крок. В українських медіа немає можливості так довго працювати над одним матеріалом”, – ділиться Кузубов.
Служба, каже він, змінила його сприйняття війни.
“Рік тому я робив матеріал про “Хартію”, а зараз вже сам став частиною бригади. Це змінює оптику: ти заглиблюєшся у процеси, бачиш їх зсередини. Але тепер ти військовослужбовець, і не все можна розголошувати”, – зазначає медійник.
Повернення в журналістику для нього очевидне.
“Безумовно, планую. Ба більше, не бачу себе в іншій галузі. Навіть якщо війна закінчиться, можливість писати про щось інше, крім неї, у мене навряд чи буде”, – каже він.
Кирило Лукаш: “Я і не йшов із професії”
Кирило Лукаш – культурний менеджер, журналіст, актор і ведучий радіо “Накипіло”. У 2025 році він приєднався до Національної гвардії, де працює комунікаційним менеджером Культурних сил.
Він каже, що фактично не полишав професії, адже його робота нині безпосередньо пов’язана з медійністю та комунікаціями.
“Журналістський досвід допомагає напряму, адже ми займаємося висвітленням подій у війську і розробкою комунікативних кампаній для сил оборони”, – пояснює Лукаш.
За його словами, у війську гостро не вистачає фахових комунікаційників:
“У війську абсолютність неочевидного – це розуміння того, що якраз комунікаційників, журналістів, професійних людей, які б займалися пресслужбами навіть на рівні бригад, дуже не вистачає”, – сказав Кирило Лукаш.
Він переконаний, що важливо доносити до суспільства не лише героїку, а й буденність війни.
“Війна зсередини війська насправді це рутина. Усвідомлення того, що це рутина, не вічний героїчний чин, а щоденна робота. 90% війни – це саме вона”, – каже він.
Попри зміну обставин він не відчуває, що полишив журналістику.
“Я і не йшов, за великим рахунком, з професії. Просто змінилось загальне звучання і теми роботи. Я дуже сумую за радіоетерами, подкастами. Але цей досвід у війську вплине на підхід до роботи. Він допоможе гучніше говорити про формування воїнської культури і мілітаризацію суспільства”, – резюмував Кирило.