У Житомирі суддя намагався заборонити журналістці МІПЛ робити аудіозапис засідання

Суддя Богунського суду Житомира 17 жовтня забороняв журналістці Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ) Надії Чучвагі аудиозапис на дифктофон під час судового засідання. Про це йдеться на сайті ініціативи.

Справа стосувалася обвинувачення жінки у державній зраді: вона нібито здала росіянам інформацію про місце нагородження військових у Добропіллі на Донеччині.  

Серед аргументів, які наводив суддя Болейко, чому журналістка не має записувати процес на телефон – те, що під час засідання оголошуються відомості, які можуть нашкодити правоохоронцям та учасникам процесу.

Втім, як зауважує МІПЛ, частина 6 статті 27 КПК України про гласність і відкритість судового провадження стверджує: кожен і кожна в залі судового засідання може вести стенограму, робити нотатки та використовувати диктофон. 

Журналістка зачитала вголос своє клопотання про дозвіл на фото та відеознімання.

Після повернення з нарадчої кімнати суд зачитав ухвалу і проголосив, що право, передбачене частиною 6 статті 27 КПК, не є абсолютним: через небезпеку для прокурора та його сім’ї, обвинуваченої та її неповнолітніх дітей суд клопотання не задовольнив. Також він зазначив, що журналістка не надала доказів на підтвердження своїх повноважень. Але додав, що аудіо записувати все ж можна.

У коментарі Інституту масової інформації журналістка Надія Чучвагі звернула увагу, що у цій ситуації суд ніби не розуміє важливості судових процесів, пов'язаних з війною, проти національної безпеки.

“І, звісно, іноді дивно відповідати на питання, “чим вас цікавить цей процес?”, “чому ви прийшли його прослухати?” або “навіщо ви будете про це писати? Ми не хочемо, щоб ви про це писали”. І закритість судів створює, скажімо так, небезпеку для правосуддя”, – сказала Чучвагі.

Юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук зазначає, що, по-перше, гласність і відкритість судового провадження та право на фіксування судового засідання стосується будь-якої особи, а не лише журналістів. 

“Саме тому журналіст не зобов'язаний доводити суду чи учасникам судового розгляду наявність у нього статусу журналіста, аби мати змогу фіксувати судове засідання”, – зазначає юрист.

По-друге, за його словами, якщо прокурор або будь-який інший учасник судового процесу вважає, що в ході засідання може відбутися розголошення чутливої або конфіденційної інформації, то він має право заявити клопотання суду про проведення закритого судового засідання. 

“Якщо ж засідання проводиться відкрито, то його фіксація присутніми особами не може завдати шкоди приватним чи суспільним інтересам. Зауважу, що прокурор є державним службовцем та представляє інтереси суспільства/держави в ході процесу”, – зауважує Володимир Зеленчук.

Він додав, що, хоча законодавство і містить, на перший погляд, дещо суперечливі положення щодо можливості відеозапису та фотозйомки без ухвали суду, однак аудіозапис за допомогою портативного пристрою є безумнівно тим способом фіксації, що не потребує такого дозволу. 

“Цей вид фіксації дозволяється законом, а не судом, а тому дослідження думки учасників судового процесу та заборона аудіозапису є виходом за межі кримінального процесуального закону та навіть його порушеннями”, – зазначив Володимир Зеленчук.

Як повідомляв ІМІ, Дніпровський районний суд міста Києва 17 жовтня заборонив журналістці Watchers.Media Аліні Кондратенко фотозйомку мобільним телефоном обвинувачених та їх адвокатів у відкритому судовому засіданні.