Житомирська журналістка Юлія Демусь у 2024 році почала вирощувати декоративні гарбузи як хобі під час поїздок у село до батьків, а сьогодні її “гарбузова історія” перетворилася на впізнаваний проєкт. Осінні композиції з її врожаю прикрашають кав’ярні та фотозони, надихають художників, а кошти від продажу гарбузів і благодійних розіграшів ідуть на підтримку українських військових.
Від рубрики #вдома до #моя_гарбузова_історія
Почалося все з простої ідеї. Юлія регулярно приїздила до батьків у село, де перемикалася на рослини від повітряних тривог, міського темпу життя і журналістських дедлайнів. Саме тоді в її соцмережах з’явилася рубрика #вдома – короткі тексти та світлини про звичайне сільське життя.
“Спочатку це були звичайні фото: сад, квіти, город, тварини. А через п’ять років я вперше виростила декоративні гарбузи на продаж – і назва рубрики автоматично перетворилася на щось більше. Я додала ще один тег – #моя_гарбузова_історія”, – розповідає Юлія.
Після того як Юліні гарбузики набули популярності, журналістка почала продавати свій урожай за символічну плату. Але її любов до землі не про прибутки.
“Мені цікаво вирощувати різні рослини не задля користі, а щоб побачити власними очима увесь процес: як сходить насіння, як росте, цвіте, плодоносить і зріє. Це своєрідне натхнення і спосіб перезавантаження в непрості часи, у яких ми живемо”, – каже журналістка.
Своє захоплення Юлія називає інтуїтивним фермерством і зізнається: її вплив на процес мінімальний.
“Я просто обираю насіння, сію, поливаю, прополюю. Коли мене немає, “асистентами” стають мама і тато – вони розповідають телефоном або надсилають фото з городу”, – додає вона.
Гарбузи, що підкорюють місто
З часом гарбузи стали частиною міського пейзажу. Їх можна побачити в кав’ярнях і фотозонах, вони з’являються в замальовках митців, чиї роботи презентують на виставках.
“Є така пісня: “Чиє це пірожине? – Сірожине!” У мене схожа історія з гарбузами: люди часто надсилають мені фото з кафе чи сторінок інших користувачів і питають: “Це твої?” – сміється Юлія.
Днями, висвітлюючи відкриття виставки картин у Домі української культури, Юлія з подивом і радістю впізнала серед робіт знайомі форми та кольори – художники скетчинг-клубу Анастасії Лісовської зобразили її декоративні гарбузи. Як з’ясувалося, ще торік вони збиралися на замальовки в одному із закладів, де гарбузи Юлії використовували як осінню прикрасу, тож ті стали основою для кількох художніх робіт. Журналістка зізнається, що мріє колись організувати власну виставку гарбузів, а поки тішиться навіть такими неочікуваними “гарбузовими успіхами”.
Її гарбузи настільки маленькі та ідеальні, що викликають у людей подив.
“Одного разу я сиділа в кав’ярні, де стояли мої гарбузи, і чула, як відвідувач запитав у персоналу: “А вони справжні?” Це найпоширеніше питання. Дехто впевнений, що це пластикові декорації або якесь фабричне виробництво. Я навіть подарувала одному з відвідувачів гарбуз прямо з рук – він одразу запитав: “А це натуральне забарвлення чи ви фарбуєте?” – розповідає вона.
Маленькі гарбузики з великою місією
Для Юлії гарбузи не лише про естетику. Це ще й можливість робити добрі справи.
“Ще минулого року, коли стало зрозуміло, що врожай буде гарним, я сфотографувала гарбузи й уперше запропонувала волонтерам розіграти гарбузовий бокс за донати для ЗСУ. Я сама неодноразово писала про подібні ініціативи, де за пожертву можна виграти все – від прикраси чи трофейного шолома до живої кози чи мішка картоплі. Тому гарбузи навряд чи когось здивують, але якщо вони допоможуть зібрати гроші – це вже перемога”, – пояснює журналістка.
Її бокси з гарбузами неодноразово розігрувалися в благодійних лотереях. Один із благодійних зборів триває на сторінці волонтерки Анастасії Нестерової: за символічний донат у 50 гривень можна взяти участь у розіграші та виграти бокс декоративних гарбузів від Юлії Демусь, а всі зібрані кошти підуть на підтримку ЗСУ.
Кумедні історії з “гарбузового життя”
Як і в будь-якій справі, не обходиться без несподіванок. Цього року серед декоративних гарбузиків виросли й гарбузи-велетні:
“Коли я побачила, що деякі декоративні гарбузи виросли просто велетенськими, то сказала татові: “Добре, що хоч не всі зійшли”. Я вибирала насіння за кольором і формою, але не звернула увагу на вагу. Тепер маю справжніх гігантів. Їх навряд чи хтось купить для декору – вони підуть на корм худобі”, – сміється Юлія.
Втім, навіть такі несподівані “помилки” вона перетворює на креатив. “Я зробила невеличку імпровізовану фотозону, щоб хоча б кілька з них не пропали даремно”.
Зараз “географія гарбузів” значно розширилася. Якщо спочатку Юлія працювала переважно для Житомира, то нині їх замовляють і з інших міст.
“Цього року багато замовлень надходить зі Львова та Івано-Франківська. Беруть не лише гарбузи, а й кукурудзу для осінніх букетів і декоративних композицій”, – каже вона.
Гарбузова історія Юлії Демусь – це історія про любов до природи, креативність, витримку й віру в добро. І про те, як навіть найменше захоплення може розквітнути в щось значно більше – надихаючи людей і допомагаючи тим, хто захищає Україну.
