Як розповідати про дитячий досвід війни, не травмуючи героїв, і як через деталі та візуальні рішення передати складну історію очима самої дитини? Ці питання обговорили під час показу документального проєкту “Суспільне Черкаси” “Перевезене дитинство”, що відбувся в регіональному хабі Інституту масової інформації (ІМІ) “Медіабаза Черкаси”.
Стрічку про багатодітну родину, яка вимушено переїхала на Черкащину, презентували студентам кафедри журналістики, реклами та PR-технологій ЧНУ ім. Б. Хмельницького. Після перегляду майбутні медійники поспілкувалися з творчою командою проєкту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Не просто приїхати, зняти й поїхати
Під час показу продюсерка з виробництва “Суспільне Черкаси” Олена Баніна розповіла, що робота над документальним фільмом передбачала кілька виїздів до героїв. Перший з них був знайомством авторів стрічки – редакторки Анастасії Кашоїд та оператора й режисера Максима Ткаченка – з родиною. Саме під час нього вони вибудували контакт із дітьми: говорили про їхні інтереси й улюблені місця, просили провести екскурсію будинком. Надалі це допомогло дітям не боятися камери та розкритись у фільмі.
“Це був щирий інтерес до родини, до дітей, до їхнього стану, до їхніх інтересів. І те, як вони надалі відкрились у фільмі, – це завдяки контакту, який з дітьми налагодили Настя й Максим”, – розповіла Олена Баніна.
Авторка стрічки Анастасія Кашоїд поділилася, що, хоча команда й мала сценарій, у процесі його доводилося коригувати відповідно до реального життя героїв. Адже ідея фільму – дати дітям можливість розповісти історію своїми словами.
“Ми їх не спрямовували: “Розкажіть, як саме вам було важко” або “Розкажіть, за чим ви найбільше плакали”. Ні. Як у них лилися слова й емоції – так вони й розповідали. І те, наскільки вони сповнені надією, добротою і любов’ю одне до одного у фільмі, – це їхня заслуга”, – поділилась Анастасія Кашоїд.
Також автори стрічки наголосили, що перед початком роботи консультувалися з психологинею. Це було потрібно, щоб зрозуміти, як говорити з дітьми про пережитий досвід і як діяти, якщо розмова викличе складні емоції. Родина також була заздалегідь попереджена про чутливість теми.
За словами режисера й оператора фільму Максима Ткаченка, одним з головних завдань операторської роботи було показати події саме очима дітей. Це й визначило візуальну мову стрічки. Наприклад, одна з героїнь порівняла звук “шахедів” зі звуком величезних мух. Це дитяче порівняння команда вирішила підсилити візуально вже під час монтажу.
“Хоча тема й складна, але хотілося зробити картинку максимально “широкою” та сонячною, як спогади з дитинства. Тому в кадрі переважають теплі та світлі кольори”, – поділився Максим Ткаченко.
Під час перегляду звернули увагу на візуальну складову стрічки й студенти.
“Справді запало в душу те, що все передано в яскравих барвах і показано максимально по-дитячому. І водночас передано, як складно багатодітній родині у воєнний час”, – поділилася другокурсниця кафедри журналістики, реклами та PR-технологій ЧНУ ім. Б. Хмельницького Вікторія.
Також студенти поцікавилися в авторів щодо продовження документального проєкту. На це творча команда відповіла, що підказку для продовження дали самі герої. Адже нещодавно в багатодітної родини відбулося поповнення – народження сина Матвія.
“Дуже хочеться побачити, коли й він (Матвій. – Ред.) також бігатиме на просторах Іванківської громади, – зазначила авторка стрічки Анастасія Кашоїд. – Крім цього, ми ще не охопили великий пласт історії, адже родина лише нещодавно переїхала на Черкащину. На малій батьківщині вони покинули велику частину свого життя й свою справу, а зараз лише починають відбудовуватися. І ми сподіваємося, що колись зможемо зняти про новий етап у житті родини”.
