У березні ІМІ зафіксував в Україні дев’ять випадків порушення свободи слова

Ілюстрація ІМІ

У березні експерти Інституту масової інформації зафіксували дев’ять випадків порушення свободи слова в Україні. Такими є дані щомісячного моніторингу ІМІ “Барометр свободи слова”.

Шість із них становили російські злочини. Це випадки погроз та залякувань журналістів, пошкодження редакцій медіа та кібератаки.

У березні загинули четверо медійників, які стали на захист України:

• Артур Шибалов – військовий, колишній оператор та монтажер полтавського телеканалу PTV UA. Загинув 13 березня 2025 року в Курській області (Російська Федерація).
• Юрій Кірпік – продюсер проєктів компанії Starlight Media. Про його загибель повідомив 13 березня його колега, виконавчий продюсер Starlight Media Олександр Биков.
• Кирило Полікевич – військовий, відеограф “Суспільне Дніпро”. Загинув 16 березня 2025 року під час виконання бойового завдання неподалік Преображенки Покровського району Донеччини.
• Дмитро Бєндіков – військовий, випусковий редактор сайту TSN.ua. Загинув на фронті 18 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сході України.

Загалом унаслідок російської агресії загинули вже 102 медійники з початку повномасштабного вторгнення РФ.

Погрози вбивством та листи про замінування будівлі редакції отримало онлайн-медіа “Перший Криворізький”. До одного з листів було додано відео нібито з мінуванням будівлі видання.

Приміщення двох онлайн-медіа зазнали пошкоджень унаслідок російських обстрілів: у Запоріжжі в редакції inform.zp.ua обвалилася стеля, а в Києві постраждав офіс Oboz.ua (у будівлі редакції вибуховою хвилею вибило вікна та двері, серйозних пошкоджень зазнала студія Oboz TV).

Два медіа заявили про кібератаки – “Кременчуцький Телеграф” (cайт не працював через DDoS-атаку) та PTV UA (хакери зламали сайт і розмістили відео із закликом скинути президента України Володимира Зеленського). Обидві редакції пов’язали атаку з росіянами. 

Водночас ІМІ зафіксував три випадки порушення свободи слова, що не пов'язані з російською війною проти України. Це випадки обмеження доступу журналістів до публічної інформації. 

Такі випадки зафіксовано:

• У Києві (Шевченківський районний суд Києва не допустив журналістів на засідання щодо поновлення на посаді звільненого викладача Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка Микити Василенка).
• У Чернігові (начальник Чернігівської міської військової адміністрації Дмитро Брижинський надав неповну інформацію на запит журналістів Суспільного. Одне з питань, про яке медійники хотіли дізнатись, – прізвища та імена всіх співробітників Чернігівської МВА).
• У Тернополі (міська рада надала медіа “20 хвилин” дані про зарплати посадовців лише після звернення до омбудсмена).

Детальніше з повним моніторингом можна ознайомитися тут.

Інститут масової інформації (ІМІ) – медійна громадська організація, яка працює з 1996 року. ІМІ відстоює права журналістів, аналізує медіасферу та висвітлює пов’язані з медіа події, протидіє пропаганді та дезінформації, забезпечує медіа засобами захисту для відряджень до зони бойових дій під час російсько-української війни починаючи з 2014 року. 

ІМІ робить єдиний в Україні моніторинг свободи слова та список прозорих і відповідальних онлайн-медіа, документує медійні злочини Росії у війні проти України. ІМІ має представників у 20 регіонах України та мережу хабів “Медіабаза” для безперебійної підтримки журналістів. Серед партнерів ІМІ – “Репортери без кордонів”, також організація входить до мережі Міжнародної організації із захисту свободи слова (IFEX).