У 2024 році суди переважно умовно карали та штрафували за "журналістські" злочини – огляд ІМІ

Фото – mi100.info

У 2024 році суди першої інстанції ухвалили 11 вироків у “журналістських” справах. Окрім того, Верховний Суд ухвалив чотири рішення, що стосувалися таких справ. 

Про це йдеться в огляді вироків у Єдиному державному реєстрі судових рішень за 2024 рік, який провів Інститут масової інформації.

З 11 вироків судів першої інстанції 10 є обвинувальними й один – виправдувальним. Перевага обвинувальних вироків (91%) свідчить про високий рівень доведеності обвинувачення, попри те що частина вироків розглядалась у спрощеному порядку. 

Найчастіше застосовувана судами стаття – 171 ККУ (перешкоджання журналістам): шість обвинувальних вироків і один виправдувальний. Щодо решти обвинувальних вироків:

• один був за ст. 347-1 (умисне знищення або пошкодження майна журналіста), 
• три вироки – за ст. 345-1 (погроза або насильство щодо журналіста). 

Здебільшого конкуренція сторін траплялася в судовому процесі, що має сприяти розвитку судової практики. 

Що стосується тяжкості покарань, то огляд ІМІ показує, що переважають умовні терміни або штрафи (від 850 грн). Частка обвинувальних вироків висока, але м’якість покарань може бути сигналом для перегляду ефективності механізмів правосуддя. Винятком є тяжкі злочини: 

• шість років позбавлення волі за ч. 2 ст. 347-1 КК, справа про підпал авто журналістки Радіо Свобода Галини Терещук;
• 13 років позбавлення волі за ч. 2 ст. 171 КК в поєднанні з іншими тяжкими злочинами – йдеться про держслужбовців-зрадників, які попри присягу Україні залишилися в Криму після його окупації й перейшли працювати на ФСБ РФ. 

Практика перегляду у Верховному Суді поділилася між підтвердженням провини (одна справа), виправданням підсудних (дві справи) і призначенням нового розгляду в апеляційній інстанції (одна справа). 

Протягом 2024 року не було зафіксовано вироків за такими складами кримінальних правопорушень, як ч. 2 ст. 163 (порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції журналіста), ст.ст. 348-1 (зазіхання на життя журналіста) і 349-1 КК України (захоплення журналіста як заручника).

Детальніше із судовими вироками можна ознайомитися тут.