Міжнародна організація “Репортери без кордонів” (RSF) зібрала нові свідчення, що юрист, засновник телеграм-каналу @Melitopol Євген Ільченко та журналістка РІА Мелітополь Анастасія Глуховська утримуються у в’язниці № 3 в Кізелі в Уральському регіоні Росії. Про це повідомляється на сайті RSF.
В організації наголосили, що ці свідчення є першим за багато років доказом, що вони живі.
“Хотілося б, щоб він міг вибратися, щоб ми могли йому допомогти”, – зазначає український військовий на позивний Ксандр, якого звільнили з полону в травні 2026 року.
Він добре знає Євгена Ільченка – майже півтора року вони разом перебували в камері у в’язниці № 3 в російському місті Кізел, що приблизно за 1700 кілометрів від України по прямій.
У RSF зауважують: свідчення військового вперше дозволять встановити місце перебування цього юриста й адміністратора українського місцевого новинного телеграм-каналу @Melitopol в Уральському регіоні.
Євгена Ільченка російські окупанти заарештували 10 липня 2022 року в Мелітополі (Запорізька область).
Військовий Ксандр розповів, що Ільченка примушували рити траншеї для російської армії на окупованій території України, жорстоко били та інсценували страти. За словами Ксандра, його перевели до Кізела на початку вересня 2024 року, але офіційного звинувачення медійнику так і не висунули. Незважаючи на “підозру на туберкульоз”, він “тримається” і “не піддається на провокації наглядачів”, розповів військовий.
“Репортери без кордонів” нагадали, що у в’язниці № 3 в Кізелі також утримується і журналістка інформаційного агентства РІА Мелітополь Анастасія Глуховська. Її російські окупанти заарештували 20 серпня 2023 року, а у 2024 році перевели до Кізела. Декілька свідчень підтверджують її перебування там.
Зокрема, український військовий Станіслав, звільнений минулого квітня, каже, що бачив її двічі: один раз улітку 2025 року і ще раз у березні 2026-го.
Інший колишній ув’язнений розповів RSF, що Глуховську доправили до тюремного лазарету. Це підтвердив і Станіслав, який сказав, що його сусід по камері чув її там після того, як у неї з’явився сильний біль у ногах через тривале стояння. Інші повідомляли, що її ім’я поширювалося серед ув’язнених.
“Їй було дуже важко. Було чутно, що вона була психологічно зламана”, – згадує інший свідок.
Згідно з інформацією, опублікованою виданням “Слідство.Інфо”, її призначили до швейної майстерні в’язниці.
Українська влада також вважає, що вона, “найімовірніше”, утримується в Кізелі. Це підтвердила RSF її сестра Діана. Жодному адвокату не дозволили її відвідати.
Про тортури Кізельської в’язниці “Репортерам без кордонів” розповіли декілька колишніх бранців. За словами кількох колишніх ув’язнених, опитаних RSF, протягом лише кількох місяців до Кізела з інших в’язниць перевели від 300 до 500 цивільних осіб та військових. Прибувши із зав’язаними очима, вони не мали уявлення, куди їх привезли. Насильство починається одразу після прибуття.
“Вони відвели нас до підвалу, де били кийками майже сорок хвилин”, – розповів один зі свідків. Російські охоронці цинічно називають цей ритуал ініціації “прийомкою” – “вітанням”.
“Коли ми прибули, в Курську тривала військова операція України. Вони були надзвичайно розлючені”, – згадує інший український військовий. Після такого “вітання” в’язні вимушені терпіти жорстокий режим у в’язниці, яка перебуває в поганому стані.
“Все було поспіхом побілено, але цвіль однаково була всюди”, – каже один з колишніх в’язнів. Під постійним наглядом охоронців та камер затриманих змушують стояти із шостої ранку до десятої вечора, і їм заборонено розмовляти.
“Навіть до туалету можна піти лише за командою”, – пояснив інший колишній ув’язнений.
За його словами, щоразу, коли ув’язнені виходять зі своїх камер, вони мусять надягати мішок на голову й залишатися нахиленими до землі. Гучномовці безперервно виконують оглушливу радянську та російську музику.
“Вони били нас по руках, поки ті не синіли”, – каже Ксандр.
“Протягом півтора року я так страждав, що перестав щось відчувати”, – додає інший свідок.
Колишні в’язні також розповідали про:
- електрошокові тортури;
- жорстокі допити в підвалах;
- щоденні приниження;
- сексуальне насильство.
Хвороба поширюється безконтрольно. Ув’язнені, які страждають на туберкульоз, утримуються разом зі здоровими, а лазарет слугує здебільшого лише для показу. “Там люди хворіють”, – підтвердив Ксандр, який повернувся до України з підозрою на інфекцію.
За словами колишніх бранців, вікна залишаються відкритими цілий рік – навіть узимку. “Офіційно це для профілактики туберкульозу, але здебільшого це для того, щоб насміхатися з нас”, – каже інший свідок.
Хоча їжа не гірша, ніж в інших російських в’язницях, але всі суттєво втрачають вагу. До моменту повернення Ксандра в Україну він важив менш ніж 70 кілограмів порівняно зі 100 кілограмами до його ув’язнення.
Свідки також розповідали про періодичні “інспекції”, які проводили відвідувачі ззовні, хоча вони не могли визначити, чи представляли вони Міжнародний комітет Червоного Хреста, чи російські судові органи. За словами всіх колишніх ув’язнених, опитаних RSF, жоден із цих візитів не сприяв суттєвому поліпшенню умов ув’язнення. Українські прокурори вже звернули увагу на цю в’язницю. “Репортери без кордонів” нагадали, що українська журналістка Вікторія Рощина померла в цій в’язниці у вересні 2024 року, після місяців знущань протягом ув’язнення в різних установах Росії.
“Медійна увага може допомогти швидше забезпечити звільнення Анастасії”, – каже Діана, сестра Анастасії Глуховської.
Регіональна менеджерка RSF з питань України Полін Мофре зазначила, що свідчення, зібрані її організацією щодо умов утримання під вартою Євгенія Ільченка та Анастасії Глуховської, яких тримають в ізоляції, є доказом того, що вони живі.
“Але вони також описують систему, в якій насильство не є наслідком окремих зловживань: воно вбудоване в організовану структуру. Питання відповідальності має бути розв’язане. Російська пенітенціарна система, керівництво в’язниці та її охоронці мають бути притягнуті до відповідальності за ці акти тортур та свавільного утримання під вартою. RSF закликають звільнити 26 українських журналістів, затриманих Москвою, та притягнути до міжнародного переслідування осіб, відповідальних за в’язницю № 3 в Кізелі”, – зазначила Мофре.
Запити RSF до російської влади щодо перебування українських журналістів у Кізельській в’язниці та справи Вікторії Рощиної залишилися без відповіді.
Як повідомляв ІМІ, журналістка РІА Мелітополь Анастасія Глуховська, яку Росія незаконно утримує із серпня 2023 року, після етапування до СІЗО № 3 міста Кізел Пермського краю РФ оголошувала голодування.
У 2025 році стало відомо, що Анастасію Глуховську утримують у СІЗО № 3 міста Кізел, що в Пермському краї РФ. За даними “Слідства.Інфо”, журналістку затримали 20 серпня 2023 року співробітники ФСБ Росії, увірвавшись до її квартири в Мелітополі. У її квартирі провели обшук та забрали всі носії інформації: ноутбук, флешнакопичувачі, телефон. Після обшуку її вивезли в невідомому напрямку, а згодом етапували до різних місць несвободи, зокрема до Таганрога, а 30 серпня 2024 року – до СІЗО № 3 Кізела Пермського краю. За даними журналістів, Анастасію катували.
У цьому ізоляторі померли щонайменше двоє українських бранців – міський голова Дніпрорудного Євген Матвєєв та журналістка Вікторія Рощина.
Нагадаємо, в ніч на 21 серпня 2023 року окупанти зламали телеграм-канал українського видання “РІА Мелітополь”, який працював і після тимчасової окупації Мелітополя (Запорізька область). У цей же період співробітники російської ФСБ провели в окупованому Мелітополі рейд і заарештували адміністраторів українських телеграм-каналів “РІА Мелітополь” і “Мелітополь – це Україна”.
Серед них були Георгій Левченко, Максим Рупчов, Яна Суворова, Марк Каліуш, Олександр Малишев, Владислав Гершон. Також окупанти заарештували журналістку “РІА Мелітополь” Анастасію Глуховську, яка працювала на сайті до повномасштабного вторгнення. Щодо деяких з них РФ ухвалила вже судові вироки.
За даними Інституту масової інформації, у російському полоні перебувають щонайменше 26 цивільних українських медійників, серед яких і Анастасія Глуховська.