Правозахисники закликають владу змінити законодавство для продовження блокування російських соцмереж

Фото – detector.media

Громадські організації закликають Президента України та Раду національної безпеки і оборони України забезпечити погодження з Конституцією України та міжнародними стандартами під час блокування інтернет-ресурсів та соціальних мереж. 

Про це йдеться в заяві організацій, оприлюдненій 14 квітня на сайті ГО "Лабораторія цифрової безпеки".

Заявники зазначають, що поділяють прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів Росії. Проте вважають, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО "створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України".

Тому громадські організації закликають Президента України та РНБО ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості й пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань.

Наводимо повністю текст заяви:

"15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко Указом №133/2017 ввів у дію рішення РНБО "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Відповідно до нього інтернет-провайдерів зобов’язали обмежити доступ до низки вебсайтів, зокрема до російських соціальних мереж "Одноклассники" та "ВКонтакте" на три роки, тобто до 15 травня 2020 року. Указами Президента України №126/2018 та №82/2019 перелік заблокованих сайтів було розширено до близько 300 вебресурсів.

10 квітня 2020 року Служба безпеки України повідомила про внесення до РНБО пропозиції продовжити санкції щодо російських соціальних мереж "Одноклассники" та "ВКонтакте" ще на три роки, обґрунтовуючи це необхідністю захисту українських громадян від фейків і маніпуляцій.

Поділяючи прагнення захисту національного інформаційного простору України від деструктивних впливів держави-агресора, громадські організації наголошують на необхідності приведення існуючого санкційного механізму в частині блокування доступу до інформаційних ресурсів (вебсайтів та соціальних мереж) у відповідність із міжнародними стандартами у сфері прав людини та Конституції України.

З моменту ухвалення Указу Президента №133/2017  та наступних санкційних указів у 2018 та 2019 роках експерти Коаліції та правозахисники неодноразово наголошували на порушенні принципу законності та обґрунтованості заходів при накладенні санкцій, зокрема:

• Санкція "заборона інтернет-провайдерам надання послуг з доступу користувачам мережі Інтернет до ресурсів / сервісів, в т.ч. субдоменів" як спосіб обмеження прав і свобод людини не відповідає конституційним вимогам і є проявом необмеженої дискреції державної влади: така санкція не міститься в переліку обмежувальних заходів, визначених Законом "Про санкції", а інше законодавство не передбачає механізмів заборони інтернет-провайдерам надання послуг за рішенням РНБО (які є обов’язковими лише для органів виконавчої влади).
• Відсутність законодавчо визначених процедур, підстав і механізмів формування списків вебсайтів для блокування, застосування такого положення Закону України "Про санкції", як "інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом", порушує принцип "правової визначеності": жодна особа не може передбачити, через які діяння або рішення вона може потрапити до санкційного списку, і таким чином позбавлена можливості передбачати наслідки своїх дій. Незрозумілий характер і підстави для формування списків для блокування надає діям влади ознак свавілля.
• Застосування обмежувальних заходів до громадян України та юридичних осіб – резидентів, які не знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи – нерезидента прямо суперечить нормам частини 2 статті 1 Закону України "Про санкції", відповідно до якої такі заходи можуть застосовуватися виключно до іноземців, нерезидентів, осіб без громадянства або суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Останнє має бути встановлено в судовому порядку, оскільки йдеться про вчинення злочину, який потребує розслідування та притягнення винних осіб до відповідальності.
• Відповідно до міжнародних стандартів, зокрема практики Європейського суду з прав людини, повне блокування інформаційних ресурсів має бути винятковим заходом та застосовуватися виключно за умов наявності достатніх правових рамок, що забезпечують як жорсткий контроль за сферою заборон, так і ефективний судовий нагляд, щоб запобігти будь-яким зловживанням владою. Обидва елементи відсутні в чинному порядку застосування санкцій.
• Стаття 3 Закону "Про санкції" передбачає, що їх застосування має ґрунтуватися на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті та ефективності. Однак aні прозорих критеріїв щодо визначення підстав для блокування конкретних інформаційних ресурсів, aні інформації щодо офіційної оцінки результатів (ефективності) впроваджених обмежень доступу досі не було оприлюднено.

На сьогодні також немає підстав стверджувати, що запроваджені санкції усунули загрозу російської пропаганди або значно сприяли створенню безпечнішого національного інформаційного простору протягом їхньої дії. Стає дедалі зрозуміліше, що загроза дезінформації характерна не лише для підконтрольних Росії платформ, проти яких були спрямовані санкції.

Коаліція "За вільний Інтернет" та громадські організації наголошують, що чинний на сьогодні механізм обмеження доступу до інформаційних ресурсів за рішенням РНБО створює серйозні загрози для зловживань та порушення прав людини на отримання та поширення інформації, що гарантується статтею 34 Конституції України.

Відсутність належного судового контролю, широкі дискреційні повноваження державних органів, непрозорий механізм формування переліку санкційних вебсайтів, а також відсутність об’єктивного аналізу щодо пропорційності застосованих заходів меті обмеження та його ефективності суперечать міжнародним зобов’язанням України у сфері прав людини та демократичному шляху розвитку нашої держави.

Зважаючи на вищенаведене, закликаємо:

Президента України та Раду національної безпеки і оборони України – переглянути рішення про застосування санкцій у формі обмеження доступу користувачів до інформаційних ресурсів та привести їх у відповідність до Конституції та міжнародних зобов’язань України, зокрема:

• Ініціювати зміни до законодавства, щоб гарантувати дотримання законності, обґрунтованості та пропорційності санкцій щодо інформаційних ресурсів та забезпечення незалежного судового контролю від зловживань.

• Забезпечити ефективний діалог з експертами та правозахисниками щодо гарантування дотримання прав людини в ініціативах, спрямованих на протидію російській агресії.
• Зобов’язати РНБО регулярно (щокварталу) здійснювати оцінку ефективності застосування санкцій з обов’язковим оприлюдненням результатів такого аналізу".

Як повідомляв ІМІ, 10 квітня Служба безпеки України звернулася до РНБО з пропозицією продовжити ще на три роки санкції щодо російських соціальних мереж "Одноклассники" та "ВКонтакте". 

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко своїм указом ввів у дію рішення РНБО "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", які передбачають блокування доступу до російських соцмереж "ВКонтакте" і "Однокласники", а також до сервісів Яндекса і Mail.ru.

22 липня 2019 року Рада національної безпеки і оборони України повідомила, що санкції щодо заборонених російських соцмереж не скасовано. Таке повідомлення оприлюднили на сайті РНБО у зв’язку зі збільшенням кількості повідомлень про ймовірне скасування санкцій, застосованих до російських соціальних мереж на території України.