Міжнародний інститут преси (IPI) закликає Верховну Раду не голосувати за законопроєкт № 14057, який становить ризик цензури й містить надмірно жорсткі вимоги до медіа, і провести консультації з медіа та громадянським суспільством щодо нього.
Про це повідомляється на сайті організації.
“IPI закликає український парламент утриматися від ухвалення нових правил, які суттєво зашкодять незалежній журналістиці”, – сказав керівник адвокаційного відділу IPI у Східній Європі Кароль Лучка.
За його словами, у поточній версії цей законопроєкт особливо обмежить діяльність журналістів-розслідувачів, чия робота полягає у викритті зловживань владою, які ще не виявила судова система.
“Ми закликаємо українських законодавців проконсультуватися з громадянським суспільством і представниками незалежних медіа країни щодо запропонованих законодавчих змін, щоб уникнути ухвалення правового тексту, який обмежує журналістів у виконанні їхньої роботи”, – сказав він.
Експертиза ІМІ щодо цього законопроєкту
Згідно з експертизою Інституту масової інформації, законопроєкт № 14057, зареєстрований у парламенті 21 вересня 2025 року групою народних депутатів, становить ризик цензури й містить надмірно жорсткі вимоги до медіа.
Йдеться про законопроєкт “Про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку з оновленням (рекодифікацією) розміщення книги другої”.
Серед іншого законопроєкт розширює можливість “попередньої цензури”, тобто можливість заборонити публікацію ще до виходу у світ (зокрема, в онлайн-медіа, соціальних мережах та на інших “вебресурсах”). За оцінкою експертів ІМІ, це класичний приклад prior restraint (попереднє обмеження свободи слова або цензура. – Ред.), який створює загрозу порушення ст. 10 Конвенції з прав людини.
Законопроєкт як захід такої “попередньої цензури”, а також як реагування на “порушення особистих прав” пропонує блокування доступу до матеріалу (наприклад, блокування сторінки онлайн-медіа). Це може призвести до надмірного тиску на медіа з метою видалення контенту, а також до зростання самоцензури й зловживань судовими процесами з боку посадовців чи корпорацій. “Такі вимоги мають містити гарантії пропорційності, бути вузькотаргетованими, і це має бути крайнім заходом: пріоритет має віддаватися демократичнішим альтернативам – заходам досудового врегулювання”, – вважає Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації.
Ще одним дуже проблемним моментом законопроєкту є розширення права на спростування та права на відповідь у медіа. Тобто будь-яка згадка в медіа про особу означає, що ця особа має право на відповідь, якщо, на думку особи, у публікації порушено її “особисті права”. Водночас ця особа може навіть не бути названа прямо – досить, “щоб з інформації можна було встановити конкретну особу або щоб вона включалася до кола осіб, яких стосується інформація”. Право на відповідь пропонується незалежно від провини поширювача й навіть незалежно від достовірності інформації, що зачепила особисте право.
Як повідомляв ІМІ, голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин відкликав свій підпис під законопроєктом № 14057 “Про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку із оновленням (рекодифікацією) положень книги другої”. Він також ініціює зустріч медіаюристів і розробників законопроєкту.