Громадська організація “Платформа прав людини” зафіксувала, що суди почали визнавати права підозрюваних на анонімність до набрання вироком законної сили, навіть коли є суспільний інтерес. На думку правозахисників, це прямо суперечить стандартам ЄСПЛ.
Про це йдеться у звіті “Платформи прав людини” про стан цифрових прав в Україні за грудень 2025 – лютий 2026 року, повідомляє “Детектор медіа”.
За даними правозахисників, Верховний Суд та апеляційні інстанції скасовували рішення нижчих судів, які намагалися збалансувати це право зі свободою слова та принципом гласності.
Зокрема, Київський апеляційний суд у грудні 2025 року в справі № 752/12190/24157 скасував рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позов про захист права на використання імені й недоторканність репутації. Судді зазначили, що навіть суспільний інтерес не скасовує заборону на публічне використання імені підозрюваного до набрання вироком законної сили, вказавши необхідність дотримання положення частини четвертої статті 296 ЦК України.
Ще одне подібне рішення Київський апеляційний суд ухвалив у лютому 2026 року в справі № 761/45437/23 за позовом до СБУ, повністю задовольнивши вимоги про видалення інформації, яка, на думку позивача, порушувала його немайнові права.
“Платформа прав людини” звертає увагу, що такі рішення спираються на попередню практику Верховного Суду в справах проти Центру протидії корупції (№ 757/30830/18-ц) та ZN.ua (№ 57/19417/23).
“Таким чином, судова практика впевнено йде шляхом обмеження оприлюднення імені особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення до набрання обвинувальним вироком суду законної сили. Зазначене право визнається абсолютним, а відповідно, таким, що має безумовний пріоритет над правом на свободу вираження”, – пояснили в ППЛ.
Правозахисники вважають, що судова практика фактично формує абсолютне право підозрюваних та обвинувачених на анонімність, яке отримує пріоритет над свободою слова.
На думку авторів звіту, це може створити серйозні ризики для журналістики та висвітлення кримінальних проваджень, особливо коли йдеться про справи, що становлять суспільний інтерес.
“Подальший розвиток судової практики у цьому напрямку чинитиме значний тиск на свободу слова в Україні. Зокрема, створюються серйозні бар’єри для висвітлення ролі конкретних фігурантів кримінальних проваджень у вчиненні ймовірних кримінальних правопорушень, незважаючи на суспільний інтерес до згаданих персон. […]
Такий підхід сам по собі створює перешкоди у висвітленні зазначеної інформації і відкидає необхідність побудови балансу із правом на свободу вираження. Крім того, така правова позиція підриває принцип гласності судового процесу, оскільки його неможливо забезпечити без інформації про осіб, яких притягнуто до суду у зв’язку з обвинуваченням у вчиненні злочину”, – резюмували в ППЛ.
Нагадаємо, у новому проєкті Цивільного кодексу також є така нова норма в частині третій статті 294 “Право на спростування”: “Поширена інформація не може порушувати презумпцію невинуватості”.
Як повідомляв ІМІ, директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк заявила, що вбачає в проєкті нового Цивільного кодексу ризики повного знищення антикорупційної журналістики в Україні. ІМІ виявив у кодексі щонайменше 11 пунктів потенційних загроз медійній сфері.