Hromadske відзначило нагородою “Герої та героїні hromadske” 12 героїв та героїнь своїх матеріалів, чиї історії найбільше вразили редакцію та читачів.
Це було зроблено з нагоди свого 12-річчя, яке медіа відзначає 22 листопада.
Як зазначає редакція, 11 номінантів обрала редакція, а ще одного визначила її аудиторія.
Так, медіа відзначило:
- Бійців 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша за відвагу й стійкість в утриманні покровського напрямку. Вони зайшли на цей напрямок після захоплення росіянами Авдіївки й уже два роки обороняють місто.
- Керівника волонтерської служби “Спасіння” та поліційного капелана “Капеланського патруля” Леоніда Номерчука, який із травня 2022 року працює на прифронтових територіях.
- Стендапера і волонтера Василя Байдака, чиї благодійні виступи збирають мільйони на потреби Сил оборони. Останній стендап у київському Палаці спорту приніс більш як 6,5 мільйона гривень на допомогу військовим. Загалом з початку повномасштабного вторгнення Василь залучив для захисників понад 15 мільйонів гривень.
- Пароха храму блаженного Миколая Чарнецького УГКЦ у місті Золочеві на Львівщині Михайла Сукмановського, який організував фонд “Милосердний самарянин для дітей з особливими потребами” та реабілітаційний центр для людей з ментальними проблемами.
- Пілота 40 бригади тактичної авіації Валентина Коренчука, який у перший день повномасштабного вторгнення зберіг центр Києва від бомбардування ворожими літаками й виграв повітряний бій, знищивши російський штурмовик. Він загинув у бою в небі 27 квітня 2024 року, а цього року на hromadske вийшов матеріал про Валентина Коренчука на основі розповідей його дружини й друзів-авіаторів.
- Віктора Боркуту. Його син Олексій добровольцем пішов на фронт через кілька днів після початку повномасштабної війни. Після важкої травми третина мозку чоловіка перестала функціонувати, він 21 день перебував у комі. Віктор придумав для сина власну систему реабілітації. Розмовляв з ним, намагався викликати емоцію, декламував вірші, придумував спеціальні вправи, рік жив з ним у шпиталях і реабілітаційних центрах. Сьогодні Олексій може ходити, говорити, користуватися телефоном.
- Бійця “Азову” Володимира Дубровця, який у 24 роки став батьком для вісьмох дітей свого брата, що разом із дружиною підірвався на міні. Минулого року Володимир одружився, у березні в нього народився син. Тепер у родині Володимира Дубровця дев’ять дітей.
- Тетяну Демчук із Хмельниччини, яка сама виховала двох синів, які стали військовими, азовцями. Старший, Богдан, загинув під час операції в оточеному Маріуполі від осколкового поранення в шию. Тетяна два з половиною роки чекала на тіло, аж поки дізналася, що воно згоріло в машині одразу після поранення. Інший син Тетяни, Олег, із травня 2022 року перебуває в полоні.
- Бійця ССО Дмитра Красновського, якому після поранення ампутували обидві ноги. Проте це не завадило йому здійснити свою мрію – взяв участь у марафоні, подолавши разом зі своїм побратимом Олександром Тітенком на колісному кріслі 42,195 км.
- Лікаря з Донецька Ігоря Кірʼяненка, який був змушений зостатися на окупованій території, але навіть за таких обставин залишився вірним Батьківщині й почав допомагати українській розвідці. У грудні 2018 року його затримали російські бойовики. Ігор пережив сім років полону, під час яких зазнавав катувань. Попри це він відмовлявся брати російський паспорт і не визнав “зізнань”, вибитих тортурами. 15 серпня 2025 року його звільнили.
- Читачі медіа номінували на нагороду 26-річного азовця Дмитра на позивний Расті, який пережив чотири місяці в Оленівці, рік у Таганрозі, 45 днів у Донецькому СІЗО та рік у Макіївці, зазнавши жорстоких допитів та катувань. Дмитру було 20, коли він вступив до розвідки “Азову”. Щоб потрапити до підрозділу розвідки, пройшов один з найтяжчих КМБ. 15 квітня Расті потрапив на “Азовсталь”, а звідти – у полон на два з половиною роки. Рік тому Расті повернувся з полону додому. Зараз Дмитро вже пів року перебуває на службі в “Азові”, є командиром відділення, тренує хлопців, ходить на завдання і збирає мільйони для свого підрозділу за допомогою бігу.
Нагадаємо, нагороду “Герої та героїні hromadske” медіа започаткувало до свого 10-річчя. У різні роки серед номінантів були військові, волонтери, активісти, медики, митці й матері, чиї історії вражали нас своєю стійкістю й людяністю.
