Звернення Рівненської обласної ради до Верховної Ради щодо запровадження декларування доходів і майна окремих категорій журналістів може суперечити Конституції України та створити ризики тиску на медіа.
Про це Суспільному Рівне пояснив юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук.
За його словами, на відміну від депутатів і посадовців, журналісти не здійснюють владних повноважень і не розпоряджаються державними ресурсами, тому прирівнювати їх до декларантів за антикорупційним законодавством юридично необґрунтовано.
Юрист ІМІ вважає, що особливу небезпеку становить запропонований критерій відбору журналістів – “істотний вплив на формування суспільної думки”. Він не має чіткого юридичного визначення і може дозволити органам влади на власний розсуд визначати, хто з журналістів повинен подавати декларації.
Володимир Зеленчук пояснив, що Закон України “Про запобігання корупції” передбачає обов’язкове декларування для осіб, які виконують функції держави або місцевого самоврядування, а також для визначених законом прирівняних до них категорій.
Підставою для декларування є не публічність професії, а наявність владних повноважень або можливість розпоряджатися публічними ресурсами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
- Рівненська облрада пропонує запровадити декларування доходів для окремих категорій журналістів
- Рівненська облрада підтримала звернення щодо декларування доходів журналістів
“Декларація є інструментом контролю за тими, хто має публічну владу або розпоряджається публічними ресурсами. “Четверта влада”, про яку згадують депутати, – метафора, а не правовий статус”, – сказав він.
Він також звернув увагу на відмінність між журналістами та депутатами місцевих рад.
“Аналогія з депутатами місцевих рад хибна, адже депутат хоч і на громадських засадах, але голосує за бюджет, землю і комунальне майно. Підставою для декларування є саме ці повноваження, а не зарплата”, – зазначив Володимир Зеленчук.
На підтвердження своєї позиції юрист послався на рішення Конституційного Суду України № 3-р/2019. Тоді суд визнав неконституційними окремі положення законодавства про декларування антикорупційних активістів. За словами Зеленчука, це рішення визначає межі поширення вимог фінансового декларування на людей, які не мають владних повноважень.
Які ризики для свободи слова бачить юрист ІМІ
Володимир Зеленчук вважає, що запропонований механізм суперечить конституційним гарантіям свободи слова та створює ризики для незалежності журналістики.
Окрему проблему він бачить у формулюванні “істотний вплив на формування суспільної думки”. На думку юриста, цей критерій не відповідає вимозі правової визначеності, оскільки не дає чіткого розуміння, кого саме стосуватимуться вимоги декларування.
“Критерій “істотного впливу на суспільну думку” не відповідає вимозі правової визначеності. Крім того, держава, яка складає перелік “впливових журналістів”, фактично запроваджує їх реєстрацію. Комітет ООН з прав людини визнає таку реєстрацію несумісною зі ст. 19 МПГПП. Рішення КСУ № 3-р/2019, яким визнано неконституційним декларування антикорупційних активістів через суперечність ст. 32 і 36 Конституції, а в нашому випадку – додається ще ст. 34”, – зауважив юрист.
Зеленчук застерігає, що ризик тиску на журналістів зросте, якщо коло осіб, зобов’язаних подавати декларації, визначатимуть органи влади на власний розсуд.
“Тиск буде ще сильнішим, якщо обов’язок декларування буде вибірковим, а коло осіб визначатиме орган влади на власний розсуд. Тим більше якщо відсутність декларування буде підставою для кримінальної чи адміністративної відповідальності та перевірки НАЗК, а дані оприлюднюватимуться. За таких умов виникне не те що “охолоджувальний ефект”, а в цілому невиправний удар по свободі слова в країні”, – сказав юрист ІМІ.
Як приклад небезпечного регулювання він навів російське законодавство про “іноагентів”, яке зобов’язувало, зокрема, журналістів звітувати про фінанси. Також Зеленчук згадав справу Kobaliya v. Russia, у якій Європейський суд з прав людини визнав порушення статей 8, 10 і 11 Європейської конвенції з прав людини.
Як декларування може вплинути на захист журналістських джерел
Ще один ризик, на який звернув увагу юрист, – можливе розкриття джерел доходів журналістів та пов’язаної з ними інформації.
За його словами, відомості про платників, подарунки й банківські рахунки можуть розкрити замовників, партнерів і контакти журналістів. Це, на його думку, створює загрозу захисту журналістських джерел, гарантованого законодавством України та міжнародними стандартами.
“Головний ризик – розкриття джерел. Перелік платників, подарунків і рахунків фактично показує замовників, партнерів і контакти журналіста. Це зачіпає ст. 25 Закону “Про інформацію”, практику ЄСПЛ щодо захисту джерел і ст. 4 EMFA”, – пояснив він.
Юрист також застеріг, що кримінальне провадження через недостовірне декларування може стати підставою для обшуків і вилучення техніки. Крім того, збирання фінансових даних журналістів та членів їхніх сімей, на його думку, суперечитиме принципу мінімізації персональних даних.
Як повідомляв ІМІ, 6 листопада 2026 року Рівненська обласна рада підтримала звернення до Верховної Ради з проханням запровадити декларування доходів і майна для окремих категорій журналістів, діяльність яких має істотний вплив на формування суспільної думки. Водночас автор ініціативи Роман Стасюк визнав, що не знає конкретних випадків значного збагачення журналістів, які могли б обґрунтувати таку пропозицію.
