Журналісти і зброя. Юридичний аспект

Фото із сайту "Детектор медіа"

Питання, чи може журналіст тримати в руках зброю, порушувалося неодноразово. Зокрема, цю тему жваво обговорювали під час скандалу з відео, де Юрій Бутусов стріляє з гармати. Зараз, коли багато журналістів отримують редакційні завдання на відрядження до зони ООС, це питання знову є актуальним.

Нагадаємо, що діяльність журналіста полягає саме в збиранні, обробленні та поширенні інформації. У фільмі "Ми були солдатами" про війну у В’єтнамі в одному з епізодів військовий командир каже журналісту, показуючи на фотоапарат: "Ось це – твоя зброя!" Журналіст, узявши участь у конфлікті, перестає бути журналістом і стає учасником конфлікту. В міжнародному законодавстві Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року визначає:

Стаття 79. Заходи щодо захисту журналістів

1. Журналісти, що перебувають у небезпечних професійних відрядженнях у районах збройного конфлікту, розглядаються як цивільні особи в значенні пункту 1 статті 50.
2. Як такі вони користуються захистом згідно з Конвенціями й цим Протоколом за умови, що вони не чинять дій, несумісних з їх статусом цивільних осіб, і без шкоди праву воєнних кореспондентів, акредитованих при збройних силах, на статус, передбачений статтею 4 а (4) Третьої конвенції.
3. Вони можуть отримувати посвідчення особи згідно зі зразком, що наводиться в Додатку 2 до цього Протоколу. Це посвідчення, що видається урядом держави, громадянином якої є журналіст, або на території якої він постійно проживає, або в якій перебуває інформаційне агентство, де він працює, підтверджує статус його пред'явника як журналіста. 

Частина третя статті 44 цього протоколу визначає:

3. Для сприяння посиленню захисту  цивільного  населення  від наслідків  воєнних дій комбатанти зобов'язані відрізняти себе від цивільного населення в той час,  коли вони беруть участь у  нападі або  у  воєнній  операції,  що  є  підготовкою до нападу.  Однак у зв'язку з  тим,  що  під  час  збройних  конфліктів  бувають  такі ситуації,  коли  через характер воєнних дій озброєний комбатант не може відрізнити себе від цивільного населення,  він зберігає  свій статус  комбатанта  за  умови,  що  в таких ситуаціях він відкрито носить свою зброю:

a) під час кожного воєнного зіткнення;

b) в той час,  коли він перебуває на виду в противника в ході розгортання в бойові порядки, що передують початку нападу, в якому він повинен узяти участь.

Дії, що відповідають вимогам цього пункту, не розглядаються як віроломні в значенні статті 37, пункт 1 b. 

Тобто основною відмінністю комбатанта, учасника бойових дій є саме наявність зброї в руках. Навіть не форма, не інше військове спорядження, а саме зброя. Тому журналіст користується захистом, як і цивільне населення, тільки в тому разі, коли в нього в руках немає зброї. Інакше правовий імунітет на журналіста не поширюється, він визнається комбатантом відповідно до статті 44 цього протоколу.

Варто також нагадати, що Росія в листопаді 2019 року вийшла з Женевської конвенції про захист цивільного населення під час міжнародних збройних конфліктів. Отже, фактично Росія заявила про відмову від захисту цивільного населення, зокрема журналістів, під час бойових дій з використанням російських збройних сил або інших формувань. Росія знімає із себе відповідальність за вбивство мирного населення, зокрема журналістів, унаслідок дій її збройних формувань. Однак держава Україна залишається підписантом цієї конвенції і протоколів до неї, і, отже, українські журналісти для отримання правового захисту, у тому числі військового трибуналу в Гаазі, мають дотримуватися вимог протоколу і не брати до рук зброї.

Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ [email protected].