З чим медіа Херсонщини входять у другий рік великої війни

Фото: МОСТ

Зазвичай заведено підбивати певні підсумки наприкінці року або до іншої важливої дати. У медіа ми це робимо зазвичай наприкінці року, і ви могли читати наші підсумки в грудні. Сьогодні ж вирішили проаналізувати, з чим херсонські медіа входять у другий рік великої війни. 

Здобутки і втрати

Після повномасштабного вторгнення Росії медіаландшафт Херсонщини змінився кардинально. У звʼязку з окупацією зникли десятки дрібних та великих медіа, частина журналістів пішла з професії, невелика частина пішла працювати на росіян. Були, на жаль, і втрати. 

Наприкінці грудня 2022 року на фронті загинув журналіст та редактор Суспільного Антон Коломієць. Він багато років був ведучим прогнозу погоди, відрізнявся фірмовим стилем подання. А 30 грудня того ж року раптово зупинилося серце херсонського журналіста Сергія Яновського. Молоді журналісти називали його "метром", відзначаючи його специфічний стиль та методи роботи.

А буквально днями в Херсоні загинув київський фіксер Богдан Бітік. 

Менш помітною за смерть колег стало зникнення видань, руйнація редакцій та цілих індустрій.

Так, точно відомо про майже повну руйнацію редакції газети "Жайвір" у Великій Олександрівці. Автор у листопаді 2022 року побував у вщент зруйнованому приміщенні, але досі не зміг знайти когось із редакції, щоб почути їхню історію.

У січні росіяни влучили в будівлю міської типографії, де, зокрема, перебувала редакція газети "Гривна".

Наприкінці березня 2023 року росіяни обстріляли редакцію газети "Маяк" у Бериславі. З початком війни газета зупинила свою роботу, і допоки невідомо, коли можна буде повернутися до звичного режиму. Росіяни видавали свій клон газети, вкравши назву та дизайн, але, як кажуть місцеві мешканці, до популярності справжнього "Маяка" окупантам було далеко.

До речі, друкована преса, яка, здається, померла остаточно з початком російського вторгнення та окупації Херсона, відродилася ще восени 2022 року.

Газету "Новий день" ми фіксували у жителів Станіславської громади, а газету "Гривна" роздавали безкоштовно в центрі Херсона.

Обидва видання намагаються вижити, друкуються за допомогою донорських коштів, але очевидно, що списувати їх з рахунків рано, і газети хоч і не конкуренти онлайн-виданням, але видаватимуться в Херсоні. Сказати щось про районки важко. Відродити їх зможуть небагато редакцій.

Протягом минулого року ми часто фіксували випадки порушень свободи слова та прав журналістів, але після звільнення Херсона таких випадків поменшало. Зазвичай тепер ми найчастіше чуємо про обстріли, під які потрапляють журналісти. 

Ну і маємо таємничий замах, у правдоподібність якого важко повірити, але ми продовжуємо чекати  результатів розслідування. 

Телеграм  

Анонімні, напіванонімні та всі інші телеграм-канали продовжують бути якщо не основним, то вагомим джерелом інформації для багатьох херсонців. 

Причин тут декілька. Насамперед це відносна оперативність, щоправда з явним браком точності та інших журналістських стандартів. 

Друга причина популярності цих каналів – звичка. Люди, які дев'ять місяців жили в окупації, звикли до поганого інтернету, який дозволяв більш-менш нормально читати тільки телеграм. 

Загальну аудиторію херсонських телеграм-каналів порахувати важко, але, подивившись на основні й популярні, можна зробити висновок, що це декілька сотень тисяч читачів з місячним охопленням у декілька мільйонів. Тоді як найпопулярніші сайти області мають скромніші показники.

Сайти

Згідно з даними сервісу similarweb.com, пʼятірка найпопулярніших сайтів області у березні 2023 року має такий вигляд:

• МОСТ – 363 тисячі читачів;
• "Типовий Херсон" – 228,8 тисячі;
• "Вгору" – 132,9 тисячі;
• kavun.city – 119,3 тисячі;
• "Херсон онлайн" – 58,3 тисячі;

Тут ми не вказуємо дані місцевого Суспільного, бо сервіс не дозволяє їх коректно переглянути через специфіку доменів регіональних філій, але припускаємо, що саме це медіа є лідером за відвідуваністю в регіоні. 

Після зникнення телебачення і газет інтернет-сайти перетворилися чи не на єдине джерело перевіреної інформації. У перші дні після звільнення Херсона читачі зустрічали автора на вулицях і площі Свободи й розповідали, що наше медіа було чи не єдиним доступним джерелом інформації.

Це зростання популярності зазначених видів медіа одночасно призвело до росту впливовості. Нікого вже не дивує факт звільнення посадовця після публікації про нього в онлайн-медіа. Ще два-три роки тому такого рівня впливовості ми не фіксували.  

Разом з тим ми досі фіксуємо, що більшість редакцій повністю або частково припинила роботу. З десяти найпопулярніших сайтів працюють стабільно шість. Усі інші або епізодично наповнюються передруками, або не працюють.

Радіо і телебачення

Телевізійне та радіомовлення в Херсонській області майже повністю відсутнє, адже, відступаючи з Херсона, росіяни підірвали телевежу. Український радіо- та телевізійний сигнали зникли в області ще в березні 2022 року.

Наразі в Херсоні поступово відновлюють роботу кабельні мережі, але через величезну кількість пошкоджень кабелів та викрадене росіянами обладнання процес іде повільно. 

У місті також працюють дві FM-радіостанції, але вже в передмістях сигнал майже губиться. 

"Я чув, що є проєкт будівництва нової телевежі. Не такої великої, як була стара, але така велика вже і не потрібна, технології пішли давно далі. Але через обстріли й загальну безпекову ситуацію сказати точно, коли побудують вежу, ніхто не може", – розповів власник місцевого телеканалу "Херсон+" Володимир Косюк. 

За його словами, намагатися зараз запустити повноцінну редакцію телеканалу в Херсоні майже нереально, як і повноцінно мовити хоча б в інтернеті. 

"Рекламодавців немає, продакшн-послуги ми теж не можемо продати, тож відновити роботу в довоєнному форматі не можемо", – додає він.

Колись доволі популярна телекомпанія сконцентрувала роботу на сайті, де виходить багато текстових матеріалів, і на соцмережах, де публікується відеоконтент.

Завдяки посиленій увазі до Херсона аудиторія каналу в інтернеті доволі велика: кожен сюжет збирає десятки, а то і сотні тисяч переглядів. 

Із шести місцевих телеканалів, які існували на Херсонщині до вторгнення, ледь-ледь працює ще один – Суспільне. Ефірного мовлення в нього теж немає, але контенту команда Суспільного мовника виробляє досить багато. 

Завдяки тому, що працівники розʼїхалися по всій країні, медіа має багато контенту, присвяченого життю внутрішніх переселенців.  

Ще в одного телеканалу – ВТВ+ – мають забрати ліцензію, адже його власники обрали шлях зради й майже відразу пішли працювати на росіян. Директорка каналу Тетяна Каменська вже отримала підозру в державній зраді. Її син Віталій, власник каналу, поки підозру не отримав. За нашими даними, родина мешкає в одній з європейських країн, але в міжнародний розшук їх поки не оголосили. 

Телеканал "Крат" не працює майже з початку окупації Херсона. Його команда пішла з роботи після того, як власник каналу Вʼячеслав Горловський запропонував їм знімати сюжети про роздавання гуманітарки росіянами. 

Після скандалу, який здійнявся після інформації про спробу колаборації, Горловський-молодший зник з публічного простору, і досі невідомо, де він перебуває. Його батько Захар Горловський продовжує вести бізнес у Херсоні, пропонуючи в оренду приміщення заводу. В одному з цих приміщень, до речі, розміщувався окупаційний "комітет порятунку Херсонщини", а пізніше було зареєстроване окупаційне "міністерство інформаційної політики". 

Медійні зрадники

Це "міністерство" погодився очолити колишній херсонський медійник Євген Бриков. До вторгнення він був співвласником інформаційної агенції Улюблене Місто та сайту "Любимий Херсон". 

Окупаційне міністерство, згідно з інформацією в російському реєстрі, було створене 29 серпня.

Прізвище Брикова вперше було опубліковане в списку працівників окупаційної "військово-цивільної адміністрації" ще на початку липня 2022 року. Там його посада мала назву "начальник інформаційної політики".

Чим займається міністр та його окупаційний орган, невідомо. 

Загалом пішли працювати на росіян не так багато херсонських медійників. З найвідоміших – Олег Грушко і Євген Бєлий. Обидва ніколи не приховували своєї проросійської позиції, що не заважало їм працювати в медіа та не тільки. 

На минулому тижні їх та ще трьох маловідомих до вторгнення людей – Ольгу Тетерю, Ігоря Качура та Серафіма Іванова – прийняли до російської спілки журналістів. Раніше до російської спілки прийняли місцеву безробітну, яка багато років видавала себе за журналістку, Олену Шелестенко. У травні 2022 року її чоловіку, херсонському "журналісту" Геннадію Шелестенку, повідомили про підозру в колабораціонізмі.

Медіаорганізацій у росіян і колаборантів небагато – як і небагато охочих там працювати. Телеканал "Таврія" після втечі з Херсона не мовить, обмежуючись публікацією пропагандистських сюжетів у соцмережах та телеграмі. Газета "Наддніпрянська правда" виходить невеликими накладами. 

Основні зусилля пропагандисти сконцентрували на анонімних та власних телеграм-каналах. Ми докладно писали про це ще минулого року. Відтоді ситуація майже не змінилася, і канали продовжують часто вести люди, які не знають навіть назв населених пунктів області. 

Замість висновків

Уже очевидно, що в другий рік повномасштабної війни медійники Херсонщини входять із купою проблем, без зрозумілої перспективи, але з надією на найкраще.

Співпраця з військовими поступово налагоджується, незважаючи на проблеми з доступом. Наразі місцеві медійники більш-менш можуть працювати в Херсоні та навколишніх селах, не зарахованих до "червоної зони", і поступово виробляють нормальну співпрацю. 

Очевидно, що найближчим часом основна боротьба за увагу читача йтиме між онлайн-виданнями та анонімними телеграм-каналами. Останні мають велику аудиторію, натомість сайти поступово стають впливовими медіа, які здатні змінювати політики й впливати на ухвалення рішень. Телеканали ж і газети матимуть дедалі менший вплив, аж поки не почне відновлюватися ринок реклами. Але це справа далекої перспективи.