Як живуть чернівецькі медіа в умовах війни
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну чернівецькі медійники самовіддано працюють на інформаційному фронті. Немало редакцій перейшли у фактично цілодобовий режим роботи. Журналісти інформують про важливі події всеукраїнського значення, висвітлюють місцеві новини, розповідають історії вимушених переселенців, волонтерів, борються з фейками, відбивають DDoS-атаки, активно підтримують ЗСУ та волонтерять. Встигають більше, ніж можна уявити.
Декілька медійників з перших днів повномасштабної війни заступили на військову службу.
Так, головний редактор ІА Новоселиччина Андрій Романцов прийшов у військкомат наступного дня після початку повномасштабного вторгнення росії. Журналіст каже, що швидко прийняв рішення. На запитання "Як проходить служба?" Андрій каже: "Колись мені снилося, що я знову в армії, думав страшний сон, аж ні. Служба як служба. Думаю, що роблю щось потрібне для країни. Тепер я командир відділення, в якому служить мій син, котрому я возив допомогу на передову як волонтер. Фантасмагорія, але. Щодо інформаційного фронту – там вистачає воїнів. У цей час мені комфортніше брати в руки автомат, аніж клацати по клавіатурі. Такий ось захисний фінт організму".
Потрібна грантова допомога
Наразі більшість чернівецьких видань працює на величезному ентузіазмі та любові до свого міста й країни. Рекламний ринок майже не працює, а це свідчить про те, що основної частини доходу медіа тепер просто нема. Вкрай необхідною є міжнародна грантова підтримка. Без неї в умовах війни тримати якісний рівень журналістики ставатиме дедалі складніше. А ентузіазм має властивість вичерпуватися, разом з останніми заощадженнями редакцій та працівників. Складно виходити у світ стало газетам. Друк забирає значну частину ресурсів, а їх не особливо вистачало й у мирний час. Так, через брак коштів газета "Чернівці" зупинила свою роботу до завершення воєнного стану. Головний редактор "Чернівців" Роман Клим, який фінансово забезпечував газету багато років, зараз служить у лавах ЗСУ.
Непростою в умовах воєнного часу є комунікація з місцевими органами влади. Багато журналістів оцінюють її на середньому рівні. Запити медійників надовго застрягають у кабінетах, відтак за кілька тижнів тема стає неактуальною. Також значні корективи в роботу внесли заборони та численні обмеження на знімання. Навіть у тих локаціях, які не належать до стратегічних об’єктів. В умовах воєнного стану медійникам стало складно й отримати оперативні коментарі від посадовців.
Робота без вихідних і до пізньої ночі
В.о. головної редакторки МА АСС Олександра Раца розповідає, що з першого дня повномасштабної війни росії проти України редакція відразу переформатувала свою роботу. Зокрема, збільшили тривалість чергувань на сайті: "Зараз працюємо практично без вихідних і до пізньої ночі, адже саме в цей час трапляється чимало подій, про які потрібно розповідати максимально оперативно. У перші дні війни ми мали досить відчутний брак у місцевих новинах, натомість стежили та детально описували всі події в різних регіонах нашої держави: там, де тривали бойові дії, звідки тікали люди. Зараз місцевих новин побільшало. До нас приїжджають чимало вимушених переселенців, які стають героями наших сюжетів. Ми стали більше розповідати про людей: військових, волонтерів, підприємців, біженців – про всіх героїв нашого часу. Водночас оперативно пишемо про перебіг війни". Олександра додає, що зараз штат медіа агентства зменшився – троє медійників приєдналися до лав ЗСУ.
Головний редактор медійної платформи "Шпальта" Олександр Докієн розповідає, що колектив зіткнувся з труднощами практично з першого дня повномасштабної війни: "Наш орендодавець повернувся з Києва й зайняв наш офіс, тому ми почали працювати з дому. Виникли проблеми з фінансуванням. Львівський медіафорум надав нам безумовну грошову допомогу, завдяки чому ми розрахувались із зарплатнею за лютий. Виплатили більшу частину зарплати за березень. Наразі ж колектив отримав тільки частину зарплати за квітень. Спонсори видання частково нам надають фінансування, оскільки самі постали перед труднощами".
Олександр каже, що колектив не скорочували. Та за власним бажанням звільнився відеограф Володимир Гуцул: "Шпальті важко знайти іншого такого професіонала, адже на тих умовах, які редакція може наразі запропонувати, – це завдання із зірочкою".
Попри все медійники професійно й відповідально працюють для читачів.
Найперше – інформування та безпека
Початок повномасштабної війни вимагав найоперативніших рішень та змін звичного формату роботи телерадіокомпаній.
Продюсер Чернівецької філії Національної суспільної телерадіокомпанії України Максим Волошин розповів, що команда "Суспільного Буковина" в оперативному режимі почала перебудову сітки мовлення на теле- та радіоплатформах: "У перші ж дні повномасштабного вторгнення росії, ми ухвалили рішення призупинити виробництво пізнавальних та розважальних проєктів. Усі отримані ресурси спрямували на підсилення інформаційного мовлення українською та румунською мовами (частина населення в області румунськомовна. – Примітка авт.). Також невіддільною частиною роботи в перші дні війни було налагодження безпечного середовища для працівників".
Власне, завдяки місцевим мовникам, буковинці мають можливість стежити як за єдиним телемарафоном, так і отримувати правдиву інформацію про життя міста та області.
Питання щодо працівників критичної інфраструктури
Директор телеканалу "Чернівецький промінь" Святослав Вишинський зауважив, що більшу частину ефіру телеканал транслює єдиний марафон: "Також майже щодня в обідній час ми робимо свій власний телевізійний марафон тривалістю у дві-три години з місцевими волонтерами, військовими, психологами, медиками. Так глядачі мають можливість бути в курсі як всеукраїнських, так і місцевих новин".
Щодо труднощів у роботі Святослав каже: "Ми телевізійники й маємо показувати життя міста, області. Але важко працювати під час багатьох заборон. Непросто робити телевізійний сюжет, коли тобі заборонено знімати в місті. На кожну зйомку потрібно отримувати дозвіл. Це ускладнює роботу. Складною є ситуація з рекламним ринком. Для всіх медіа це колосальна криза. Поки нема рекламного ринку, маємо неробочу економіку".
Вишинський зазначає, що вкрай важливим для телевізійників є ясність щодо працівників критичної інфраструктури: "Зараз це питання не вирішено офіційно. І це недобре. Якщо в нас мобілізують одного інженера й двох ефірників, робота може зупинитися. Також неможливо обійтися без операторів. З початку повномасштабної війни в нас мобілізували трьох працівників. Без них складно, але ми справляємося. В разі якби мобілізували інженера, ефірників, ми не зможемо знайти їм заміну і продовжити роботу. А в умовах воєнного стану люди найперше вмикають радіо й телебачення. Тож важливим є регулювання цього питання на центральному рівні".
Нещодавно журналісти "Чернівецького променя" висвітлювали події зі звільнених міст у Київській області, вели прямі телемарафони з Бородянки та Ірпеня.
Тележурналістка Світлана Снітко розповіла, що в прямих телевізійних марафонах поспілкувалися з мешканцями, розповіли про життя після тотальних руйнувань. Також записали інтерв’ю з міським головою Ірпеня.
"Об’єднаність людей невимовно вражає. Люди готові відбудовувати все з нуля. Попри заклики не повертатися мешканці їдуть додому. Прибирають, допомагають чим можуть. Вони раді, що живі, й вірять у краще. Сказати, що наслідки російського знищення жахливі, – нічого не сказати. Побачити цей жах, розруху на власні очі – це оніміти, щоб не відчувати цей біль", – поділилася Світлана Снітко.
Журналістка зауважує й на проблемах з доставленням гуманітарної допомоги: "У самій Бородянці люди безперешкодно отримують допомогу. Але в навколишніх населених пунктах ситуація складна. Коли волонтери привезли в Озірщину допомогу, люди казали: "Дякуємо, що привезли хліба. Ми вже не знали, що давати дітям їсти".
Допомогти тим, хто цього потребує
Велику увагу чернівецькі журналісти приділяють волонтерству. І не тільки в інформаційному плані. Медійники знаходять час, щоб і самим бути волонтерами.
Фоторепортер-фрілансер Володимир Гуцул на другий день війни став волонтером Молодіжного центру Чернівців "Резиденція молоді": "В перший день був шоковий стан. Далі вирішив допомагати тим, хто цього потребує. Робота волонтера різна – починаючи від перенесення ящиків до пошуку речей, які терміново потрібні для переселенців чи військових. Волонтерство дає цінний досвід співпраці з людьми, яким небайдужа доля України. Розумієш, що разом можна зробити багато й найважливіше – це допомогти тим, хто цього потребує. Були випадки коли мені телефонували з роботи, казали йти на зйомку, я перепрошував, бо під’їхала фура і мені треба її розвантажувати!"
Радіоведуча МА АСС Христина Петренко розповідає, що волонтерський досвід має ще з 2011 року, коли під час навчання на кафедрі Журналістики ЧНУ влаштовувала збір коштів для онкохворих дітей: "Потім у нашу країну прийшла війна, і всі сили я переспрямувала туди. Зараз же постав новий виклик, коли у війні багато регіонів, мільйони людей постраждали. З першого дня повномасштабного вторгнення мій чоловік (військовий) з побратимами вирішив самоорганізуватись і налагодити патрулювання. Ми зробили штаб, збирали людей, яким так само не байдуже щодо долі країни й міста. Допомагала саме в організації роботи, списків і так далі. Охочих було чимало, тому пів дня проводила на радіо, а решту часу – там. Також сконтактовувала людей, щоб доставити вантаж з-за кордону. До мене зверталося багато людей і пропонували гуманітарну допомогу, то я вже казала, хто з волонтерів займається цими напрямами. Також шукала ліки для щитоподібної залози, які розкупили в перші дні. Дістати їх було практично неможливо, але вдалося й це. Паралельно активно вела інформаційну війну. Перші тижні два-три практично не спала. Це дуже почало відчуватися, тому збавила активність. Але дуже цінно було отримати фідбек від незнайомих людей, які дякували за цю роботу".
Так попри труднощі журналісти чернівецьких видань продовжують гідно виконувати свою роботу й кожен на своєму фронті наближають таку бажану й довгоочікувану Перемогу України.
Help us be even more cool!
