Як забезпечити відкритість та гласність засідань місцевих рад в умовах війни

Ілюстрація ІМІ

Відкритість сесій рад, як місцевих, так і Верховної Ради, була суттєво підірвана в останні п'ять років. Спершу через коронавірусну епідемію, а далі – через російські обстріли й бомбардування. Попри такі форс-мажорні обставини, схоже, настав час врегулювати питання відкритості засідань депутатів різних рівнів. Зокрема, з урахуванням нових технологічних рішень, які з’явилися завдяки доступності інтернету та поширенню засобів онлайн-зв’язку після того, як виписувалося відповідне законодавство.

Правові аспекти відкритості засідань рад

Відкритість засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень (зокрема, рад) передбачена пунктом 4 статті 3 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, але обумовлена винятками, передбаченими законодавством. Сам термін “законодавство” в нас тлумачиться по-різному, але після завершення воєнного стану він уже офіційно набуде чи не найширшої інтерпретації (про це ми писали раніше). Тобто можливості застосовувати винятки щодо відкритості засідань рад зростають навіть формально.

Закон України “Про місцеве самоврядування” також передбачає: “Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством” (ч. 17 ст. 46). Ковід та російське вторгнення свого часу гостро поставили питання безпеки присутніх на засіданнях рад, тому їхня гласність почала обмежуватися. Якщо ж ковід зараз не є такою загрозою, то російські обстріли – поки так. 

Як розвиток гласності до згаданого закону було додано таку норму: “Пленарне засідання ради транслюється в мережі Інтернет у режимі реального часу, крім випадків розгляду питань, що містять інформацію з обмеженим доступом відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 18 ст. 46). Однак набуде ця норма чинності лише після закінчення воєнного стану в Україні. Деякі місцеві ради вже практикували онлайн-трансляції й до появи цієї норми. Але якщо це трансляція наживо, то постають питання безпеки для учасників засідання, які зібралися в залі, – втім дуже сумнівно, що росіяни полюватимуть за кожним засіданням ради в кожній ОТГ. 

Варіанти розв'язання проблеми

Інститут масової інформації пропонує такі варіанти для розв'язання проблеми гласності й відкритості засідань місцевих рад:

1. Фізична присутність журналістів і громадськості на засіданнях. Ця пропозиція стосується регіонів, де ризик несподіваних російських обстрілів чи вторгнень ДРГ є малоймовірним. 
2. Засідання в укриттях. На територіях, де є більша ймовірність несподіваних обстрілів, пропонується проведення засідань у спеціально обладнаних укриттях. У такому разі ради можуть або організувати фізичний доступ громадськості та журналістів, або робити трансляцію наживо для забезпечення прозорості засідань. 
3. Дистанційні засідання. За відсутності підхожого укриття радам пропонується організувати проведення дистанційних засідань з онлайн-трансляцією наживо для громадськості. Головуючий та технічний персонал мають перебувати в укритті, адже знайти невелике безпечне приміщення простіше, ніж укриття-залу на декілька десятків осіб. Нагадаємо, пункт 11-1 прикінцевих і перехідних положень закону про ОМС уже передбачає дистанційні засідання рад на період епідемії (яка ще не зовсім відійшла з України, до речі), зокрема з гарантованим доступом громадськості до дистанційних засідань. 
4. Гібридний формат. Ще одним варіантом забезпечення прозорості може бути поєднання фізичної присутності депутатів в укритті з онлайн-участю громадськості для збалансування вимог безпеки та прозорості.
5. Технологічна модернізація. Використання сучасних технологій має стати не лише тимчасовою альтернативою, але й основою для подальшого розвитку гласності. До необхідних вимог, яких мають дотримуватися ради під час організації онлайн-засідань, можна також зарахувати ідентифікацію учасників засідань та забезпечення архівування трансляцій.

Регламент ради, як інструмент внутрішньої організації роботи, може стати ефективним механізмом для врегулювання питань прозорості та гласності засідань. Однак з огляду на значну автономію органів місцевого самоврядування сумлінне виконання таких норм на місцях не завжди гарантоване. Тому для уніфікації та забезпечення мінімальних стандартів прозорості слід розглянути доповнення на рівні законодавства.

Наприклад, внести зміни до Закону України “Про місцеве самоврядування”, якими передбачити обов'язкові вимоги до регламентів щодо відкритості засідань (зокрема, через трансляцію або доступ громадськості) і щодо порядку проведення онлайн-засідань.

Незалежні громадські структури могли б робити регулярний моніторинг виконання таких положень щодо прозорості. Також варто організувати навчання для представників місцевого самоврядування щодо важливості прозорості та ефективних механізмів її забезпечення.

Самим радам варто передбачити в бюджетах на наступний рік фінансування відповідної технологічної інфраструктури, щоб гарантувати доступ до якісних інструментів для онлайн-трансляцій і збереження відеоархівів.

Запровадження таких законодавчих змін дозволить не лише стандартизувати підхід до відкритості, але й мінімізувати ризики недобросовісного виконання обов’язків на місцевому рівні. Це також сприятиме підвищенню довіри до місцевих органів влади та покращенню якості демократичного управління.

Окремим питанням є проблема відкритості Верховної Ради, про що ми розповімо в наступному матеріалі.

Роман Головенко, Оксана Романюк, Інститут масової інформації