Брехати про Херсонщину росіяни почали задовго до повномасштабного вторгнення у 2022 році. У якийсь момент в Херсоні навіть існували сайти, які маскувалися під медіа, але які були пропагандистськими проєктами, що вистрелили вже після 24 лютого 2022 року. Від самого початку повномасштабної війни Херсонщина стала однією з головних мішеней для російської пропаганди. І якщо обстріли вбивають фізично, то фейки — інформаційно. Ми спробували скласти системну картину, яка дозволить не лише розуміти, як працює ворог, а й ефективніше йому протидіяти.
Фейк як зброя: що найчастіше вигадують росіяни про Херсон
Російська пропаганда вибудовує свою роботу навколо кількох ключових тем. Одна з головних — демонізація української влади та військових. Це багаторічна тактика, яка не припинялася до 2022 року, а після вторгнення стала основною в пропагандистській машині росіян.
Про це каже український журналіст і аналітик Петро Коберник, який роками досліджує російські наративи про Херсон і Херсонську область та веде власний гумористичний проєкт про російську пропаганду в Телеграмі.
«Найчастіше ми бачимо спроби дискредитувати українську владу — від президента до очільників військових адміністрацій на місцях. Росіяни наполегливо намагаються зобразити українських військових як злочинців, які переслідують мирне населення. Нині основний акцент — на дискредитації ТЦК», — каже Коберник.
З останніх фейків росіян про військових, які розповсюджуються у російських медіа та телеграм каналах: “працівники ТЦК беруть хабарі у криптовалюті”, “викрадення студентів коледжів” (які не працюють) та “молдавських солдатів”, яких “знищили “Градом”.
Як правило, ці дикі вигадки, росіяни ілюструють картинками, створеними штучним інтелектом.
У деяких випадках авторів навіть не чіпляє, що в “українського солдата” на рукаві триколор.
Росіяни все частіше генерують зображення за допомогою ШІ.
Також ігнорується, що херсонки ходять по вулиці з повними гаманцями російських рублів.
Інша масштабна тема у російських медіа та телеграм каналах — створення ілюзії «процвітаючого» життя на окупованому лівобережжі. Мовляв, після «звільнення» регіону розпочався небачений економічний бум, розквіт освіти й культури. Насправді ж, як пояснює Коберник, тамтешні будівництва роками не завершуються, а підрядники просто крадуть виділені кошти.
Росіяни також постійно продукують фейки про нібито повторну окупацію Херсона. За словами Коберника, щонайменше, двічі на місяць з’являються новини про «звільнення» міста.
«У травні цього року з’явився черговий фейк про те, що російські ар’єргардні групи нібито вже зайшли в Антонівку, передмістя Херсона. Але жодних підтверджень цього не було, як і присутності ворога в місті. Це просто фантазії на потіху внутрішній аудиторії РФ», — зазначає журналіст.
Тоді російський “воєнкор” Котенок повідомив, що росіяни форсували Дніпро та “звільняють” Херсон. Заяву публікували десятки російських пропагандистських медіа, але невдовзі цю брехню у себе в телеграмі спростував інший відомий “воєнний блогер”, російський пропагандист Юрій Подоляка. Відтоді, в середньому, раз на місяць росіяни пишуть про висадку десанту на Херсонщину.
Тотальна підміна понять: «Херсон» як назва для всього окупованого
Ще один яскравий приклад — навмисна підміна географії. Росіяни називають окуповане лівобережжя просто «Херсоном», щоб створити ілюзію контролю над усією областю.
Це дуже часто використовують як дрібні пропагандистські медіа, так і відомі “мастодонти” на кшталт ТАСС чи “Комсомольскої правди”.
«Там, де, насправді йдеться про [окуповані] Генічеськ або Скадовськ, у російських новинах пишуть — Херсон. Це має створити враження, що місто досі під окупацією. Думаю, якась кількість росіян щиро вірять, що Херсон досі під контролем РФ», — пояснює Коберник.
Такі повідомлення часто супроводжуються нібито гуманітарною допомогою, «відкриттям» шкіл або патрулями росгвардії. Таким чином, формується паралельна реальність для внутрішнього споживача в РФ, де війна йде «успішно».
Конструювання альтернативної реальності російськими пропагандистськими медіа включає навіть повідомлення про пільгові іпотечні кредити російських банків в Херсоні.
Не менш абсурдними є заяви росіян про утиски російськомовних українців у Херсоні. За версією пропаганди, за розмову російською можна потрапити до СБУ або навіть у в’язницю. «Останній шедевр — матеріал про те, що у херсонських школах заборонили говорити російською навіть на перервах. Хоча, як ми знаємо, школи [у Херсоні] фактично не працюють з 2020 року — через ковід, потім через війну», — коментує журналіст.
Еволюція фейків: від «плацдарму» на Крим до смітників і чуми
З початком повномасштабної війни російські наративи змінювалися під потреби моменту. Спочатку потрібно було виправдати агресію — і Херсон подавався як «військова база» для удару по Криму.
«Це стандартна радянська схема — превентивний удар. Так само СРСР аргументував напад на Фінляндію у 1939 році. Мовляв, фіни готували напад. І тут — Херсонщина як загроза Криму», — пояснює Коберник.
Під час окупації на перший план вийшли фейки про любов херсонців до росіян.
Після деокупації пріоритетною стала дегуманізація мешканців визволеного міста. Мовляв, тут чума, голод, смітники. У липні 2024 року у російських пропагандистських медіа з’явився фейк про спалах холери на правобережжі, який потім розповсюдився на сусідні області. Очевидно, що це була вигадка.
«Улюблена теза росіян — херсонці їдять зі смітників і п’ють з калюж. Це класика їхньої пропаганди, коли треба показати, що життя без Росії — пекло», — коментує журналіст.
Telegram як головна зброя дезінформації
Основна платформа для розповсюдження фейків про Херсон і херсонців — Telegram. Місцеві журналісти, які щоденно змушені читати російські пабліки впевнені, що до 90% дезінформації поширюється саме там.
«Це зручно, бо месенджер працює навіть при поганому інтернеті, що особливо важливо для лівобережжя. А ще — його не банять, як YouTube чи Facebook», — пояснює журналістка МОСТа Єва Василевська.
Пропагандисти давно «переїхали» з YouTube до Telegram, бо аудиторія на російських відеоплатформах мізерна. Навіть головний кремлівський канал «Таврія», маючі 2400 підписників на RuTube, збирає лічені сотні переглядів своїх відео.
Ще один важливий нюанс — фейки пишуть не місцеві. Це видно по численних географічних помилках. «Сальдо називає Генічеськ — Вінницьком, Чонгар — Чонгуром, а Берислав — Бориславом. Це не друкарські помилки. Це показує, що канал веде людина, яка погано знає Херсонщину або взагалі ніколи тут не була», — переконана Василевська.
Точно сказати, за рахунок чого фінансують цю роботу росіяни, дуже важко. Раніше вже ми писали про те, як росіяни фінансують свої медіа на тимчасово окупованій частині Херсонщини. Але там, очевидно, окремого рядку в бюджеті на створення фейків немає.
Головні спікери: Сальдо, Бриков і вигадані партизани
У центрі пропагандистської машини — окупаційний губернатор частини тимчасово окупованої Херсонщини Володимир Сальдо. Він з’являється в новинах найчастіше, бо ж обіймає «посаду» й має медійне представництво в російських пропагандистських медіа.
«Це людина надіта на руку Кремля. У прямому сенсі — маріонетка. Все, що він каже, пишуть йому піарники і ФСБшники. Це видно зі стилістиці, подачі, з тупості деяких меседжів», — різко коментує інформаційну роботу ексмера Херсона Петро Коберник.
За його словами, стиль, який використаний в ідеологічних постах Сальдо, у власному телеграм-каналі дуже дисонує з усім іншим контентом. До того ж, майже завжди це текстові повідомлення. Сальдо вкрай рідко озвучує якісь дикі заяви на відео.
Ще один рупор російської пропаганди — директор окупаційного департаменту інформаційної політики Євген Бриков. Його видно рідше, але він активно просуває меседжі про вигадану організацію «Русский Херсон», яка нібито діє на правобережжі.
«Показують фейкові відео з партизанами, прапорами РФ у місті, нападами на ТЦК. Це така собі спроба зобразити внутрішній спротив херсонців проти України. Хоча ми чудово знаємо, що в місті такого немає», — підсумовує Коберник.
Під його керівництвом публікуються матеріали, що зображають життя на тимчасово окупованій території як «стабільне» та «процвітаюче», попри реальні факти мародерства, злиднів і репресій.
Як боротися з російською пропагандою і чи варто?
Російська дезінформація про Херсон і Херсонщину — це не просто інформаційна гра. Це спроба впливу на настрій, деморалізувати, посилити розкол. Але, знаючи механізми, теми та методи цієї брехні, з нею можна ефективно боротися.
«Найголовніше — говорити правду. Давати факти, пояснення, контекст. І не боятися висміювати цю ахінею, бо вона часто абсурдна. Сміх і правда — сильна зброя», — вважає Петро Коберник.
З ним згодна Єва Василевська, яка понад три роки працює із російськими джерелами. “Треба навчати громадян критично мислити, перевіряти джерела, розпізнавати маніпуляції. Але і це не панацея. Нам потрібні професійні медіа — головна протиотрута від брехні. Розвінчання фейків, перевірка фактів, публікації з місця подій — все це створює реальну картину. Ну і не менш важливо, мати відкриту комунікацію державних структур, що зменшує простір для фейків”, — вважає вона.
Сергій Нікітенко, регіональний представник Інституту масової інформації у Херсонській області
