Реєстр онлайн-медіа містить строкатий список сторінок у соцмережах, спортивних акаунтів, дистрибуційних платформ і профілів, пов’язаних із рекламою азартних ігор. Моніторинг Інституту масової інформації показав, що чинна модель реєстрації не лише розмиває саме поняття онлайн-медіа, а й створює правову плутанину щодо статусу медіа на різних платформах.
Станом на 1 січня 2026 року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення зареєструвала як онлайн-медіа 606 облікових записів на таких платформах спільного доступу: Youtube, TikTok, Twitch, Instagram, Telegram, X, Facebook, Viber, WhatsApp, LinkedIn, і Threads. За назвою платформи кількість онлайн-медіа розподіляється таким чином:
- Youtube – 192 медіа;
- Instagram – 113 медіа;
- Facebook – 100 медіа;
- Telegram – 94 медіа;
- TikTok – 61 медіа;
- X – 19 медіа;
- Twitch – 11 медіа;
- Viber – 6 медіа;
- WhatsApp – 4 медіа;
- Threads – 3 медіа;
- LinkedIn – 3 медіа.
Медійний закон передбачає можливість реєстрації облікових записів саме на платформах спільного доступу до інформації. Водночас Youtube, TikTok, Twitch є платформами спільного доступу до відео. Попри законодавчу невизначеність можливого статусу профілів на цих платформах, Національна рада до кінця 2025 року розцінювала їх та реєструвала як онлайн-медіа, а не як аудіовізуальні медіа, що в цілому є логічним рішенням. Водночас у 2026 році позиція регулятора різко змінилася, без публічних пояснень та консультацій з медіаспільнотою. І тепер Нацрада вважає, що за наявності ряду ознак такі облікові записи мають реєструватися або перереєструватися як аудіовізуальне медіа. Ознакою аудіовізуальних медіа Нацрада вважає поширення контенту у формі відео. При цьому переважна більшість платформи спільного доступу до інформації надає можливість поширювати інформацію у формі відео. Зміна позиції регулятора є перешкодою для мультимедійного розвитку медіа, оскільки одне і те ж медіа на різних майданчиках або з різним за форматом контенту буде мати різний правовий статус, а отже різний обсяг зобов’язань щодо реєстрації, прозорості та відповідальності.
В процесі моніторингу не вдалося знайти 6 зареєстрованих медіа через їхню відсутність, неактивність або видалення із платформи. З великою ймовірністю ці медіа припинили свою діяльність, але медійний закон не передбачає можливості скасування Нацрадою реєстрації у разі припинення діяльності веб-сайтів чи облікових записів, якщо вони самостійно не звернуться до Нацради із таким проханням. Механізм скасування їхньої реєстрації можливий, однак за умови цілеспрямованої зацікавленості Нацради у цьому (через систематичне притягнення до відповідальності за ненадання відомостей або через рішення суду). Тобто, ймовірність того, що перелік медіа буде містити значну кількість неактивних ресурсів, є досить великою.
Цікаво, що реєстрантами 606 облікових записів є всього 218 фізичних чи юридичних осіб, тобто в середньому на одного власника припадає приблизно 3 “онлайн-медіа”. У пункті 10 статті 63 Закону “Про медіа” передбачено, що заявник має право включити до заяви про реєстрацію кілька технологій надання медіа-сервісу. Закон надає можливість реєструвати однією заявою декілька облікових записів або веб-сайтів, що функціонують під однією назвою, сплачуючи при цьому реєстраційний збір як за одне медіа. Разом з тим, з структури реєстру не зрозуміло, чи дійсно такий спосіб реєстрації мережі облікових записів чи веб-сайтів практикується, чи кожну соцмережу або веб-сайт реєструють окремо, що безпосередньо впливає на інтерпретацію реального охоплення реєстру.
Як показав моніторинг ІМІ, 372 зареєстрованих “онлайн-медіа” є по суті дистрибуційними платформами, сторінками в соцмережі, створеними для поширення інформації з основного джерела – веб-сайту. Така логіка випливає з визначення онлайн-медіа, закріпленого в Законі “Про медіа”. Ще 228 зареєстрованих облікових записів в соцмережах є самостійними джерелами поширення інформації, не мають основи у вигляді веб-сайту, або входять до самостійної мережі облікових записів.
З усього переліку зареєстрованих облікових записів лише 245 (41 %) можна безпосередньо віднести до онлайн-медіа як джерел інформування суспільства про події в різних сферах життя.
Ще 312 (52%) зареєстрованих як онлайн-медіа сторінок на платформах спільного доступу є профілями спортивної тематики, з них 28 блогів про кіберспорт та 36 сторінок в соцмережах, головною метою яких, схоже, є просування або реклама гемблінгу. Окрім того, Нацрада зареєструвала як онлайн-медіа численні сторінки футбольних клубів в соцмережах, спортивні, коментаторські та оглядові блоги, телеграм-боти з результатами матчів, стрімерів відео- та азартних ігор, а також сторінки окремих спортсменів. Серед всіх профілів спортивної тематики лише невелика частина (близько 20 видань або 3,3 %) – це реальні спортивні медіа.
Переважна більшість зареєстрованих медіа спортивної тематики містять рекламу казино, ставок на спорт, чи рекламують бренди організаторів азартних ігор. Реклама подається у формі спонсорської інформації, продакт-плейсменту, розміщення посилань на сайти організаторів азартних ігор, оглядів цих ігор. Перевірка дотримання вимог рекламного закону не була предметом моніторингу, водночас навіть загальний огляд свідчить, що порушення вимог закону в частині реклами азартних ігор мають місце серед зареєстрованих облікових записів.
Аналіз ІМІ свідчить, що реєстрація облікових записів як онлайн-медіа “спортивної тематики” використовується, перш за все, для легалізації реклами азартних ігор, яка дозволена лише в зареєстрованих онлайн-медіа. Як наслідок, саме поняття та суть онлайн-медіа розмивається, втрачається важливість реєстрації для справді медійних проєктів як підтвердження їхнього статусу та ролі в інформуванні суспільства. Реєстрація гемблінг-акаунтів і сторінок спортсменів як онлайн-медіа є прямим наслідком відсутності законодавчого визначення онлайн-медіа з критеріями редакційної відповідальності та основної мети ресурсу (principal purpose). Без цих критеріїв Нацрада позбавлена правового інструменту для відмови у реєстрації комерційним і розважальним акаунтам, що фактично девальвує статус онлайн-медіа як такого.
Ще 43 (7%) онлайн-медіа є сторінками в соцмережах правозахисних та благодійних організацій, юридичних та комерційних компаній, а також дистрибуційними платформами нелінійного аудіовізуального медіа (мається на увазі Megogo, яке зареєструвало аж 9 облікових записів в соцмережах як окремі онлайн-медіа).
У підсумку, чинна модель реєстрації, позбавлена критерію основної мети ресурсу, перетворює статус онлайн-медіа на доступний будь-якому суб’єкту формальний ярлик, що розмиває межі медіаринку і ускладнює як регулювання, так і моніторинг.
Висновок
Різноманіття видів облікових записів, зареєстрованих як онлайн-медіа, унаочнює системну недосконалість чинного законодавчого визначення онлайн-медіа, механізму їх реєстрації та підходів до регулювання. Онлайн-медіа — це насамперед надавач медіапослуги, що використовує різні формати і платформи в інтернеті, а не лише вебсайт або обліковий запис, який публічно поширює інформацію під власним редакційним контролем. Безпідставне відокремлення аудіовізуальної складової їхньої діяльності, відсутність механізму змістовної фільтрації під час реєстрації, а також реєстрація кожного дистрибуційного майданчика як окремого медіа — замість їх об’єднання в єдину реєстраційну картку — знецінюють як статус онлайн-медіа, так і медійну сферу загалом.
Саме ці проблеми перебувають у фокусі роботи групи зі співрегулювання онлайн-медіа, яка наразі напрацьовує критерії визначення онлайн-медіа. Реєстраційний механізм для акаунтів у соціальних мережах має передбачати доступні, але змістовні вимоги: такі, що дозволять медійним блогам, новинним каналам та інформаційним відеопроєктам підтвердити своє основне призначення у сфері журналістики й набути статусу онлайн-медіа — а решті залишитись тим, чим вони є: профілями у соціальних мережах.
*Методологія аналізу
В процесі моніторингу досліджувався Перелік суб’єктів у сфері медіа, розміщений на сайті Національної ради з питань телебачення і радіомовлення станом на 01.01.2026. Предметом дослідження був розподіл медіа за платформами розміщення, перелік їх реєстрантів, наявність альтернативних способів поширення інформації та контент.
В межах категорії наявності альтернативних засобів поширення інформації медіа розподілялись на такі види:
- облікові записи, що є самостійними засобами поширення інформації або входять до мережі засобів поширення інформації у формі інших облікових записів на платформах спільного доступу до відео чи інформації;
- облікові записи, основним призначенням яких є поширення чи відтворення інформації з основного засобу поширення – веб-сайту (дистрибуційні платформи).
В межах категорії контенту облікові записи розподілялись таким чином:
- облікові записи спортивної та кіберспортивної тематики (містять новини, результати ігр, трансляції, коментування);
- облікові записи медійної тематики, основною метою яких є публічне поширення інформації на політичні, соціальні, культурні теми з інформативною, розважальною чи навчальною метою;
- облікові записи громадських та правозахисних організацій, зокрема юридичних чи адвокатських фірм;
- облікові записи комерційних компаній, основною метою яких є продаж власних товарів та послуг;
- облікові записи нелінійного аудіовізуального медіа.
