ГАРЯЧА ЛІНІЯ
на зв’язку 24 години
Залиште свої дані
і ми зв’яжемося з вами
дякуємо за звернення

Або ж зв’яжіться з нами:

info@imi.org.ua

050 447 70 63

Підтримати ІМІПодай скаргу

Роми, хасиди й меншини, яким "соромно": мова ворожнечі в регіональних медіа

02.09.2021, 15:00
Фото – egypttoday.com
Фото – egypttoday.com

Етнічні групи й географія чи походження були головними об'єктами мови ворожнечі в регіональних медіа в липні-серпні 2021 року.  На них припала більшість новин з виявами мови ворожнечі, які зафіксовано під час вибіркового аналізу регіональних текстів у липні-серпні 2021 року *.

Також мова ворожнечі була присутня в гендерній тематиці, новинах, які дискримінували з огляду на політичні погляди, соціальний статус і за віком. 

У більшості новин з виявами мови ворожнечі журналісти припускалися тверджень про кримінальність певної територіальної чи етнічної групи, звинувачували певні групи в негативному впливі на суспільство, твердили про неповноцінність чи моральні недоліки окремих груп, згадували групи чи окремих її представників у принизливому чи образливому контексті й протиставляли одну групу іншій. 

Водночас у регіональних медіа, в порівнянні з минулим роком, більш ніж утричі зменшилася кількість новин, які б містили вияви мови ворожнечі. Так, за даними дослідження в червні 2020 року, в  50 регіональних онлайн-медіа виявлено 87 новин з мовою ворожнечі. Показники ж 2021 року, можна сказати, тішать. Під час дослідження в липні-серпні 100 регіональних медіа виявлено не більш ніж 25 випадків мови ворожнечі.

Етнічні групи: твердження про кримінальність і моральні недоліки

Найбільше кейсів з мовою ворожнечі стосувались етнічних груп. У  цей період неприпустима лексика використовувалася щодо трьох етнічних груп / нацменшин: хасидів, ромів і грузинів. 

Так, новини про хасидів, які містили  мову ворожнечі, зафіксували у двох регіонах – Черкасах і Волині. Наприклад, у черкаському медіа йшлося про таке: "Британця, який приїхав на святкування Рош га-Шана до Умані, видворять". По суті, новина  наголошує на кримінальності всієї етнічної групи, створює негативний імідж певної групи суспільства, а також протиставляє одну групу іншій. Заголовок можна назвати класичним прикладом порушень журналістської етики: він містить вказівку на національність / громадянство правопорушника, його належність до певної релігійної групи, а також дієслово з негативним емоційним забарвленням, яке може принижувати гідність людини. 

У волинських же новинах хасиди палили вогнища і скуповували землю. Так, у новині "Хасиди розпалили вогнище у сквері Володимира та готували їжу", яку побудовано на інформації з телеграм-каналу, стверджується про моральні недоліки певної групи людей і також створюється негативний імідж цієї групи суспільства. Крім того, в заголовку є відверта маніпуляція: якщо подивитися відео, на яке спираються автори, то на ньому видно тільки одну людину, тож узагальнювати й виносити в заголовок "хасиди" є відвертим порушенням професійних стандартів, які тільки підсилюють негативне ставлення до цієї етнічної групи.

Варто звернути увагу на ще одну новину, яка з'явилася в стрічках волинських новин і стосувалася цієї етнічної групи, – "Хасиди у Володимирі-Волинському таємно скуповують землю?". Це класичний приклад непрофесійної журналістики, яка порушує базовий стандарт достовірності й зміцнює вороже ставлення до етнічної групи.

Весь текст побудовано на основі чуток, про що прямо пишуть у тексті: "Містом ширяться чутки про те, що представники цієї єврейської громади активно розпочали діяти у Володимирі-Волинському, скупляючи якнайбільше земельних ділянок та приватних будинків" або "Також ширяться княжим чутки про те, що й на приміщення інфекційної лікарні вже давно наклали оком представники цієї релігійної громади". Такі публікації протиставляють одну групу іншій, а також досить прямо  стверджують, що ця група створює незручності в існуванні іншої. 

Не менше питань викликають і новини, які стосуються ромів. Так, низку маніпуляцій і порушень професійних стандартів мають тексти про ромів, опубліковані в херсонських медіа. Як, наприклад, цей: "В Херсоне девочка отдала цыганке все родительские сбережения". Тут є і оціночні судження на кшталт "именно дети и старики – излюбленные жертвы херсонского жулья из-за своей доверчивости", і припущення про "женщину, похожую на цыганку", яка "заморочила голову" 15-річній дівчині, і остання нібито віддала їй батьківські заощадження в сумі 18 500 доларів, і відсутність джерела інформації. І якщо спочатку в новині потенційна зловмисниця була "похожая на цыганку", то вже в наступному абзаці це була "циганка", яка зникла з грошима і коштовностями, що їй принесла дівчина в обмін на обіцянку зняти "мифическое проклятие". Текст перекреслює більшість професійних і етичних стандартів журналістики. Не можна робити інформаційним приводом належність людини до певної етнічної групи. Не можна використовувати оціночні судження в новинах. Не можна публікувати новини, в яких немає посилання на джерело або джерело ненадійне. Не можна акцентувати на етнічній належності потенційних чи реальних правопорушників.  Не можна називати ромок "циганками", кінець кінцем.

Мабуть, невідомі ці базові "не можна" і деяким львівським медіа. Саме там з'явилася новина "У Києві роми закидали потяг камінням. З'явилося відео", в якій журналісти відверто розпалюють мову ворожнечі. Джерелом новини також є пост із соціальної мережі "Київ оперативний". Журналісти одразу в заголовку наголошують, що саме роми закидали потяг камінням. На світлині до новини зображені діти цієї етнічної групи, які показують середній палець. Дібране фото немов має підсилити уявлення, що ця група населення є агресивною і жорстокою. В самому тексті привертає увагу речення "Неадеквати поклали дерево на колії". Це не просто оціночне судження журналістів, які не можна використовувати в новинних матеріалах. Це твердження про неповноцінність, наголошення на моральних недоліках групи, а також позиціювання її як джерела загрози, зокрема твердження про кримінальність. 

Класично під мову ворожнечі, а саме твердження про кримінальність певної етнічної групи, підпадають і національні меншини, яких у медіа досі називають "кавказцями". Зазвичай до цієї вигаданої етнічної групи медійники зараховують представників грузинської, вірменської та азербайджанської національностей. Порушення цих стандартів припустилися одеські медійники. Зокрема, в новині "Розстріл на Малиновського: поліція назвала ім'я кілера і розповіла подробиці вбивства" йдеться про резонансне замовне вбивство, яке відбулося нещодавно в Одесі. Незважаючи на те що в повідомленні згадується кілька прізвищ, які притаманні різним національностям, окремо наголошується походження саме підозрюваного у вбивстві, громадянина Грузії.  Те саме спостерігається й у новині "Особа ймовірного кілера, що застрелив чоловіка в Одесі, встановлена". Такі новини містять мову ворожнечі за етнічною ознакою, оскільки стверджують про  схильність до таких злочинів представників певних етнічних груп, що є неприпустимим з погляду стандартів журналістики.

"Донецькі" й твердження про кримінальність

Про доволі популярний штамп щодо "донецького криміналітету" писали херсонські медіа. Наприклад, у  матеріалі "30 нардепов предложили ввести санкции против "донецкой мафии" на Херсонщине" автор виділяє ідеологему про донецькі корені мафії лапками, маніпулює саме донецьким походженням політика та вказує, що, на його думку, "специальные санкции против "донецкого" криминала в Херсонской области все-таки будут введены".

До таких матеріалів можна зарахувати й новину з львівського медіа "Вибачень замало – за це він має опинитись у в'язниці": у Маріуполі хлопець демонстративно підпалив прапор України, а згодом – вибачився".  З одного боку, є конкретний факт з ознаками злочину, з іншого – така новина може підживлювати тезу про зрадників батьківщини, про те, що мешканці сходу можуть менше любити або взагалі не любити свою країну, не поважати її національні символи. Також у тексті подається фраза з допису із соціальної мережі "рагуль з Маріуполя вирішив підпалити український прапор". Фраза, яку журналісти взагалі не мали б використовувати в текстах, позиціює групу, її представника в принизливому, образливому контексті.  

До кейсів, де мова ворожнечі застосовується за принципом географії чи походження, можна зарахувати й публікацію "Под Днепром переселенцы избили администратора модульного городка – мэр пообещал выселить жителей", яка з'явилася в медіа Дніпра. Вона описує конфлікт, що стався в модульному містечку Павлограда для тимчасово переміщених осіб через борги за комунальні послуги. Причому в тексті немає балансувального коментаря представників модульного містечка, зате є заява міського голови Павлограда, яка фактично є прямим твердженням того, що одна група створює незручності в існуванні іншої та є джерелом загроз. Також у тексті є твердження про моральні недоліки та кримінальність групи загалом. 

Усе це класичні приклади мови ворожнечі, які в негативному контексті виділяють вихідців з певного регіону і які з початком війни стали доволі поширеним негативним трендом у частині українських медіа. 

Гендер і "стид": приниження і твердження про моральні недоліки

Узагальнення, негативні оціночні судження і стереотипи супроводжують гендерну тематику, яка охоплює жінок, ЛГБТ, сексуальну орієнтацію. Наприклад, у тексті "На Херсонщине дочь пыталась зарезать родную мать" є таке: "Поножовщина уже в ходу не только у представителей сильного пола, но даже у дам на Херсонщине". Описуючи інцидент, який став відомий із кримінальних зведень місцевої поліції, журналіст не вказує джерела інформації, а натомість робить власні висновки про "сильну" стать та про жінок. 

Висвітлення ЛГБТ-тематики все ще періодично містить ось такі приклади: "На Днепропетровщине представители меньшинств вышли на митинг: их охраняла полиция", – які створюють негативний імідж ЛГБТ та фактично є твердженням про моральні недоліки групи, є вислови на кшталт "показывать свои лица большинству из присутствующих там меньшинств было стыдно: они были в головных уборах, очках и масках". Натомість таке рішення учасників мітингу щонайменше могло бути спричинене відчуттям небезпеки. Також у новині використовується словосполучення "нетрадиційна орієнтація" та "сексуальна меншина", які теж є некоректними. 

Ще один матеріал з дніпровських медіа "В Украине набирает популярность добровольный отказ от детей", вочевидь, покликаний різнобічно розповісти про чайлдфрі, утім навіть за участю кількох експерток став радше розширеним твердженням про неповноцінність жінок, що відмовляються народжувати дітей. Це помітно як в особистих оціночних судженнях авторки, так і експерток. Нарешті весь матеріал присвячено жінкам-чайлдфрі, і в ньому жодного разу не згадуються чоловіки.

До речі, про чоловіків. У дніпровських медіа зафіксовано сексизм і щодо чоловіків. У матеріалі "Наши пациенты-мужчины – имбецилы": лаборатория "Synevo" попала в сексистский скандал" у заголовок винесено коментар користувача, який, обурений сексистським постом приватної лабораторії в соцмережі, написав власну інтерпретацію їхнього жарту. Але винесення саме цієї цитати в назву може лише підсилити твердження про неповноцінність чоловіків. Також у тексті виявлено сексистські оціночні судження, на кшталт "представники сильної статі". 

Політика, образи й заклики до насильства

Кілька матеріалів, що містили мову ворожнечі й на яких варто зупинитися, дискримінували за політичною ознакою. Один з яскравих прикладів – матеріал "Ты поехал за бабки убивать": одиозный сторонник Загида Краснова провоцировал военнослужащего (видео)". Він повідомляє про мітинг під стінами міської ради Дніпра, який, за словами журналістів ресурсу, організував політичний опонент чинного міського голови Дніпра. Серед іншого в тексті зазначено: "Вот такие вот люди и стоят за спинами Загида Краснова. Русский мир и ненависть ко всему украинскому из "постиков" в Facebook плавно переходит на улицы. Если мы позволим такому комфортно существовать, уже завтра на митинги будет выходить Олег Царев и ему подобные". Таке формулювання може бути розцінено як завуальований заклик до насильства та протиставлення однієї групи іншій, щоб у такий спосіб використати травматичне політичне протистояння в українському суспільстві у власних інтересах.

Ще одна тема, яка поглиблює ворожнечу в суспільстві, – мовне питання. Так, в одеському медіа була опублікована  новина "Шпрехенфюрер" пропонує виселяти незадоволених українізацією", яка містить мову ворожнечі за політичною ознакою. В новині використовується методика дегуманізації особи, зокрема уповноваженого із захисту української мови Тараса Креміня, через використання мовних ярликів, які викликають у більшості одеських читачів почуття неприязні до героїв / героїнь таких публікацій. 

Загалом можна відзначити закономірність у написанні новин, які містять мову ворожнечі. Зазвичай вони порушують базові професійні стандарти, зокрема спираються на ненадійні джерела або не мають джерел узагалі, порушують стандарт балансу думок і часто мають оціночні судження, неприпустимі в новинах. Крім цього, в таких текстах використовується некоректна лексика, а інформаційними приводами часто стає етнічна, гендерна чи інші ознаки особи, а не суспільно значущі події і явища, що є базовим порушенням етичних стандартів журналістики.

*Мову ворожнечі шукали в медіа Дніпра, Одеси, Херсона, Волині, Черкас, Кропивницького, Львова, Харкова і неокупованої частини Донецької області. Проаналізовано 100 регіональних медіа.

Проведення цього дослідження стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проєкт USAID "Медійна програма в Україні", який виконується міжнародною організацією Internews Network. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО "Інститут масової інформації" та необов’язково відбиває думку USAID, уряду США та Internews Network.

 

Сподобалася стаття? Допоможи нам бути ще крутішими!