Регулювання діяльності медіа в умовах збройної агресії за новим законом про медіа

Фото – niezalezna.pl

Наразі в умовах збройної агресії необхідним є додаткове регулювання діяльності всіх суспільно важливих сфер. Особливо важливим аспектом є те, що держави, які перебувають у стані війни, навчилися використовувати журналістику у власних цілях, зокрема пропаганду. Інформаційні ресурси є необхідними на кожній фазі конфлікту, адже вони можуть виправдовувати певні дії держав, допомагають легітимізувати те, що сталося, мінімізувати суспільну критику тощо.

Згідно із Законом України "Про медіа" (далі – Закон) суб’єктам у сфері аудіовізуальних, друкованих та онлайн-медіа забороняється поширювати інформацію, що висвітлює збройну агресію проти України як внутрішній конфлікт, громадянський конфлікт чи громадянську війну, якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності,  недостовірні матеріали щодо збройної агресії та діянь держави-агресора (держави-окупанта), її посадових осіб, осіб та організацій, що контролюються державою-агресором (державою-окупантом), у разі, якщо наслідком цього є розпалювання ворожнечі чи ненависті або заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу чи порушення територіальної цілісності, програми та матеріали (крім інформаційних та інформаційно-аналітичних програм), одним з учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці.

Окремим аспектом є заборона музичних фонограм, відеограм, музичних кліпів, які містять зафіксоване виконання музичного недраматичного твору з текстом, здійснене співаком (співачкою), який є або був у будь-який період після 1991 року громадянином держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, за винятком колишніх громадян держави-агресора, які є або на момент смерті були громадянами України й не мають (не мали на момент смерті) громадянства держави-агресора, та/або вироблені фізичною особою та/або юридичною особою, яка на момент їхнього оприлюднення була, відповідно, громадянином або зареєстрована в державі, яку в будь-який час визнано державою-агресором.

Засоби масової інформації давно стали частиною війни, тож виправданим є обов’язок для медіа будь-яке висвітлення діяльності органів влади держави-агресора (держави-окупанта) в інформаційних та інформаційно-аналітичних програмах супроводжувати повідомленням про статус держави-агресора (держави-окупанта).

Оскільки зараз спостерігається зростання способів, які медіа можуть застосовувати для поширення інформації, і це  має наслідки для суспільного сприйняття того, що відбувається під час війни на території України, забороняється поширювати аудіовізуальні медіасервіси на замовлення та сервіси провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора, що внесено до Переліку аудіовізуальних медіасервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора (є відкритим та підлягає оприлюдненню на вебсайті Національної ради).

Згідно з ч. 4 ст. 123 Закону підставами для внесення сервісів до Переліку аудіовізуальних медіасервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора є:

• невідповідність структури власності суб’єктів у сфері медіа вимогам законодавства;
• кінцевим бенефіціарним власником, ключовим учасником чи власником істотної участі на будь-якому рівні ланцюга володіння корпоративними правами такого суб’єкта є фізична особа, яка є громадянином держави-агресора (держави-окупанта), за винятком осіб, що мають дозвіл на тимчасове або постійне проживання в Україні; юридична особа, зареєстрована в державі-агресорі (державі-окупанті), або з місцем перебування в такій державі, або яка отримує фінансування від фізичних осіб, що є громадянами держави-агресора (держави-окупанта), юридичних осіб, зареєстрованих у такій державі або з місцем перебування в такій державі;
• повна або переважна спрямованість сервісу на територію та аудиторію держави-агресора (держави-окупанта).

Національна рада ухвалює рішення про внесення аудіовізуального медіасервісу на замовлення або сервісу провайдера аудіовізуальних сервісів до Переліку аудіовізуальних медіасервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора, однак таке рішення може бути оскаржене до суду. Рішення Національної ради про внесення сервісу до такого переліку має містити набір дій, необхідних для обмеження доступу до такого сервісу, а саме:

• якщо сервіс надається за допомогою вебсайту – повідомлення Регулятора комунікаційних послуг про перелік вебсайтів, що використовуються для надання сервісу, доступ до яких на території України підлягає обмеженню постачальниками електронних комунікаційних послуг;
• якщо сервіс надається за допомогою мобільного застосунку – повідомлення платформ цифрової дистрибуції мобільних застосунків про заборону використання на території України відповідного мобільного застосунку;
• у разі якщо сервіс доступний на телевізійному приймачу або кінцевому (термінальному) обладнанні за допомогою спеціального програмного забезпечення – повідомлення виробників таких пристроїв про заборону встановлення відповідного програмного забезпечення на пристрої, що постачаються до України, та припинення доступу до зазначених сервісів;
• якщо сервіс є платним – повідомлення міжнародних платіжних систем та Національного банку України про заборону оплати відповідного сервісу на території України.

Такі повідомлення надсилаються впродовж трьох робочих днів з дати ухвалення відповідного рішення Національною радою.

У разі якщо після внесення сервісу до Переліку аудіовізуальних медіасервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора Національна рада виявить незазначені у відповідному рішенні вебсайти, мобільні застосунки чи спеціальне програмне забезпечення для телевізійних приймачів або кінцевого (термінального) обладнання, за допомогою яких надається такий сервіс, Національна рада ухвалює рішення про внесення змін до зазначеного вище рішення та передбачає додаткові дії для реалізації обмеження доступу до сервісу.

Усі рішення про внесення сервісів до Переліку аудіовізуальних медіасервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора втрачають чинність після п’яти років із дня ухвалення Верховною Радою України рішення про скасування статусу певної держави як агресора. 

Через те що в умовах війни держава повинна захищати споживача від неправдивої інформації, особливу роль відіграє обмеження щодо діяльності іноземних лінійних медіа, яке закріплено в ст. 121 Закону. 

Так, Національна рада відмовляє в реєстрації іноземного лінійного медіа або скасовує її, якщо таке медіа зареєстровано (зокрема, як юридична особа) в державі-агресорі (державі-окупанті), або в разі, коли виявлено ознаки, що редакційний контроль щодо такого медіа здійснюється або кінцевим бенефіціарним власником, ключовим учасником чи власником істотної участі на будь-якому рівні ланцюга володіння корпоративними правами такого медіа є:

• фізична особа, яка є громадянином держави-агресора (держави-окупанта), за винятком осіб, що мають дозвіл на тимчасове або постійне проживання в Україні;
• юридична особа, зареєстрована в державі-агресорі (державі-окупанті) або з місцем перебування в такій державі; в якій кінцевим бенефіціарним власником, ключовим учасником чи власником істотної участі на будь-якому рівні ланцюга володіння корпоративними правами є фізична особа, яка є громадянином або резидентом держави-агресора (держави-окупанта), чи юридична особа, яка отримує фінансування (кредити, займи, позики, інвестиції, внески спонсорів, благодійні внески, іншу фінансову допомогу) від фізичних осіб, що є громадянами держави-агресора (держави-окупанта), юридичних осіб, зареєстрованих у такій державі або з місцем перебування в такій державі.

Рішення про скасування реєстрації іноземного лінійного медіа ухвалюється Національною радою впродовж семи робочих днів із дня виявлення відповідних обставин.

У разі якщо щодо іноземного лінійного медіа, яке походить з держави-члена Європейського Союзу, будуть встановлені вищезазначені обставини, Національна рада протягом семи робочих днів з моменту отримання такої інформації, обмежує ретрансляцію цього медіа на території України.

У разі виявлення відповідності зареєстрованого суб’єкта у сфері аудіовізуального медіасервісу на замовлення або провайдера аудіовізуальних сервісів критеріям, які вказують на те, що сервіс  вважається повністю або переважно спрямованим на територію та аудиторію держави-агресора (держави-окупанта), Національна рада звертається до такого суб’єкта з вимогою припинити порушення та надати пояснення щодо виявлених фактів у визначений Національною радою строк, але не менш як упродовж десяти робочих днів. Вимога надсилається Національною радою на електронну адресу суб’єкта, зазначену в реєстрі, а також оприлюднюється Національною радою на офіційному вебсайті. Відсутність пояснень такого суб’єкта у сфері аудіовізуального медіасервісу на замовлення або провайдера аудіовізуальних сервісів не перешкоджає розгляду Національною радою питання про внесення такого сервісу до Переліку аудіовізуальних медіасервісів на замовлення та сервісів провайдерів аудіовізуальних сервісів держави-агресора й ухваленню відповідного рішення.

Також до особливостей діяльності медіа в умовах збройної агресії належить те, що Міністерство оборони України, військові та військово-цивільні адміністрації можуть створювати суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа для задоволення інформаційних потреб населення територій з особливим режимом мовлення. Діяльність таких медіа здійснюється на підставі дозволів на тимчасове мовлення. Міністерство оборони України може засновувати друковані медіа (суб’єктів у сфері друкованих медіа) та онлайн-медіа (суб’єктів у сфері онлайн-медіа), фінансування діяльності такого друкованого медіа здійснюється за кошт державного бюджету.

Окремо слід підкреслити, що в законі зазначається вимога щодо інформації (має відповідати засадам достовірності, збалансованості, повноти та неупередженості, а поширення реклами політичних партій, виборчих блоків, інформації про діяльність їхніх керівників та членів, що має агітаційний характер, забороняється) лише для друкованих медіа. 

Впродовж року після ухвалення Верховною Радою України рішення про скасування визнання певної держави державою-агресором (державою-окупантом) Міністерство оборони України має погодити знову ж таки друковане медіа з вимогами чинного законодавства України.